Ухвала суду № 64398221, 26.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р.Справа № 820/3400/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Калитки О. М. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 820/3400/16

за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.2016 року №0000691401, від 09.06.2016 року №0000671401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 р. адміністративний позов Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 року №0000691401, винесене Центральної об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 року №0000671401, винесене Центральної об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138, п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 26.01.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що фахівцями Центральної ОДПІ на підставі наказу №495 та направлення №439 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Техком Плюс" за грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, та ТОВ "Еталонтехсервіс" за травень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1735/20-30-14-01/003359182 від 23.05.2016 року, яким встановлені порушення позивачем:

- ст. 1 п. 2 ст. 3, п. 1 п. 2 ст. 9, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); п.п. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.01.1995 р. № 88 п. п. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, ст. 135, ст. 137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами доповненнями, Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національний положень БО на загальну суму 1254944 грн., у т.ч. у 2015 році на суму 1254944 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами доповненнями, Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 250989 грн., а саме за лютий 2015 року на суму ПДВ 21061 грн., за березень 2015 року на суму ПДВ 47082 грн., за травень 2015 на суму ПДВ 182846 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1735/20-30-14-01/003359182 від 23.05.2016 року Центральною ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.06.2016 року:

- №0000691401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1254944 грн.

- №0000671401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 182846 грн.

Окрім того, Центральною ОДПІ на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000681401, яке позивачем також оскаржено до суду (справа №820/3398/16).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року по справі №820/3398/16 адміністративний позов Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000681401 від 09.06.2016 року.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями №0000691401 та №0000671401, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що за 2015 р. підприємством позивача задекларовано збиток по податку на прибуток у сумі 10518643 грн.

Позивачем надавались до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області податкові декларації з податку на додану вартість, зокрема, за травень 2015 року, яка була предметом перевірки.

В ході перевірки фахівцями податкової інспекції встановлено відхилення вказаних позивачем сум та сум проведеної перевірки. Відхилення складає суму у розмірі 1254944 грн.

Відповідно до п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до п. 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, ст. 137 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на додану вартість колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового Кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового Кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ТОВ "Техком Плюс" (в якості постачальника) та Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (в якості покупця) 08.01.2014 року укладено договір №3 (а.с.36-36 том 2).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на вказаних умовах запасні частини до тракторів, автомобілів, підшипників, ременів та інші товари, (далі - товар), партіями, у термін, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані в видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору після підписання його сторонами.

У п. 2.1 договору вказано, що загальна сума договору являє собою сукупність узгоджених сторонами партій товару у грошовому вигляді і складає 30000000,0 грн.

Термін дії договору - з моменту підписання сторонами договору до 31.12.2018 року (п.9.4).

На підтвердження факту виконання договору поставки до матеріалів справи позивачем надані належним чином завірені копії:

- видаткових накладних №03/02-6472, № 04/02-6476, №04/02-6478, №05/02-6483, №06/02-6489, №10/02-1496, №12/02-10, №12/02-11, №13/02-6512, №13/02-6513, №13/02-6520, №13/02-6521, №25/02-6521, №25/02-6557, №25/02-6555, №18/02-6529, №25/02-6559, №02/03-6580, №13/02-6514, №02/03-6581, №02/03-6582, №03/03-6588, №04/03-6591, №03/03-6587, №04/03-6592, №04/03-6593, №30/03-6715, №30/03-6716, №30/03-6714, №30/03-6713, №23/03-6685, №23/03-6686, №23/03-6687, №23/03-6688, №23/03-6689, №23/03-6690, №30/03-6712, №23/03-6684, №23/03-6683, №19/03-6673, №19/03-6672, №10/03-6626, №11/03-6633, №306/03-6615, №06/03-6605, №30/03-6717;

- податкових накладних №83, №84, №86, №87, №85, №64, №48, №54,№46, №47, №44, №45, №31, №26, №25, №19, №14, №13, №12, №8, №53, №123, №124, №125, №126, №127, №128, №131, №100, №93, №94, №95, №96, №97, №98, №99, №85, №86, №53, №48, №28, №33, №12, №13, №14, №8, №9, №2, №3;

- накладних на внутрішнє переміщення №00000000434, №00000000399, №00000000397, №00000000398, №00000000409, №00000000463, №00000000464, №00000002041, №00000000431, №00000000427, №00000000407, №00000000429, №00000000435, №00000000436, №00000000437, №00000000464, №00000000917, №00000000463, №00000000427, №00000000429, №00000000431, №00000000438, №00000000463, №00000000464, №00000000601, №00000000469, №00000000430, №00000000507, №00000000505, №00000000506, №00000000503, №00000000501, №00000000504, №00000000636, №00000000608, №00000000607, №00000000606, №00000000610, №00000000703, №00000000627, №00000000611, №00000000606, №00000000649, №00000000634, №00000000635, №00000000611, №00000000691, №00000000690, №00000000726, №00000000741, №00000000740, №00000000739, №00000000736, №00000000723, №00000000728, №00000000729, №00000000770, №00000001449, №00000000829, №00000000771, №000000003566, №00000000735, №00000000769, №00000000725, №00000000737, №00000000740, №00000000738, №00000000814, №00000000597, №00000000813, №00000000812, №00000000815, №00000000812, №00000000808, №00000000809, №00000000806, №00000000815;

- платіжних доручень №107, №126, №159, №196, №197, №215, №306, №330, №331.

Товарно-матеріальні цінності було отримано працівниками підприємства позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу реєстрації довіреностей (а.с.155-166 том 4).

Також, між ТОВ "Еталонтехсервіс" (в якості постачальника) та Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (в якості покупця) 17.04.2014 року укладено договір поставки №81 (а.с.1-4 том 5).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що предметом цього договору є постачання запасних частин, агрегатів та комплектуючих, олив та технічних рідин до автомобілів, тракторів і спецтехніки - далі товар.

Факт реальності вчинення вищевказаного договору підтверджується, наданими представником позивача копіями:

- видаткових накладних №29, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40, №41, №44, №45, №46, №47, №48, №49, №50, №51, №52, №53, №54, №55, №56, №57, №58, №59, №60, №61, №62;

- накладних на внутрішнє переміщення №00000001198, №00000000014, №00000001210, №00000001209, №00000001210, №00000001241, №0000000122301, №00000001222, №00000001224, №00000000015, №00000001278, №00000001460, №00000001243, №00000001239, №00000001242, №00000001240, №00000001282, №00000001281, №00000001283, №00000001276, №00000001241, №00000001273, №00000001272, №00000001274, №00000000016, №00000001287, №00000001288, №00000001286, №00000001287, №00000001340, №00000001343, №00000001342, №00000001344, №00000001341, №00000000017, №00000001347, №00000001351, №00000001352, №00000001353, №00000001352, №00000001347, №00000001352, №00000001353, №00000001347, №00000001351, №00000001814, №00000001348, №00000001347, №00000001337, №00000001376, №000000001364, №00000001378, №00000001379, №00000001377, №00000001376, №00000001513, №00000001376, №00000001381, №00000001353, №00000001381, №00000002041, №00000001591, №00000001386, №00000000018, №00000001381, №00000001382, №00000001384, №00000001385, №00000001387, №00000001386, №00000001494, №00000001383, №00000001409, №00000001410, №00000001496, №00000001458, №00000001411, №00000001410, №00000001409, №00000001429, №00000001241, №00000001463, №00000001465, №00000001498, №00000001860, №00000001947, №00000001464, №00000001459, №00000001461, №00000001492, №00000001494, №00000001504, №00000001513, №00000001515, №00000001591, №00000001506, №00000001505, №00000002579, №00000002333, №00000001827, №00000001519;

- актів списання запасних частин від 31.07.2015 року, 29.05.2015 року, 31.08.2015 року, 30.09.2015 року, 30.06.2015 року, 30.12.2015 року, 29.01.2015 року, 29.01.2016 року, 31.12.2015 року, 31.05.2015 року, 31.10.2015 року, 30.04.2016 року, 31.01.2016 року, 29.02.2016 року, 30.11.2015 року, 30.10.2015 року, 31.06.2015 року, 29.04.2016 року;

- роздавальних відомостей за жовтень 2015 року, травень 2015 року, липень 2015 року, червень 2015 року;

- податкових накладних №49, №48, №47, №43, №42, №41, №34, №32, №30, №29, №23, №22, №21, №20, №19, №17, №11, №9, №10, №8, №6.

Оплата за договором здійснена в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями №601, №621, №627, №633, №637, №655, №656, які містяться в матеріалах справи.

З пояснень представника позивача встановлено, що транспортування запасних частин зі складу ТОВ "Еталонтехсервіс" здійснювалося власними транспортними засобами КП "ШЛЯХРЕМБУД", що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля №72948, №72936, №72962, №72551, №72573, №72394, №72394, №72600, №67482, №72676, №72395, №72395, №72747, №72396, №72787, №72809, №72839, №75882, №72948.

Разом з тим, між Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (в якості замовника) та ТОВ "Еталонтехсервіс" (в якості учасника) 01.10.2013 року укладено договір №4 (а.с.39-40 т. 8).

Пунктом 1.1 договору визначено, що учасник зобов'язується протягом строку дії цього договору поставляти замовникові продукти нафтопереробні газоподібні (пропан бутан 23.20.2) (далі - товар), на умовах EXW (вул. П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 28-а), а замовник прийняти і оплатити продукти нафтопереробні газоподібні (пропан бутан 23.20.2).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з 01.10.2013 року по 30.12.2017 року.

Слід вказати, що також було укладено додаткові угоди №1 від 16.04.2014 року, №2 від 01.08.2014 року, №3 від 03.09.2014 року, №4 від 03.10.2014 року, №5 від 05.03.2015 року.

На підтвердження факту виконання договору поставки до матеріалів справи позивачем надані належним чином завірені копії видаткових накладних №43, №63, №64, відомостей обліку видачі скрапленого газу за травень 2015 року, актів витрат газу (пропан бутан) за червень, липень, травень, податкових накладних №54, №53, платіжних доручень №618, №654.

Якість товару підтверджується паспортами якості №0408 від 04.08.2014 р., №153 від 30.01.2015 р., №222 від 22.05.2015 р., сертифікатом відповідності Серії ВГ №430937, зареєстрованого в Реєстрі за №UA1.185.0147341-14 .

Придбаний товар поставлений ТОВ "Еталонтехсервіс" на склад, орендований позивачем за договором №4556 від 13.09.2011 р., де й був оприбуткований, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення від 01.05.2015 року, від 17.05.2014 року, від 29.05.2015 року.

В ході розгляду справи встановлено, що товари, отримані згідно умов договорів №3, №81, №4, використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю КП "ШЛЯХРЕМБУД". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення КП "ШЛЯХРЕМБУД" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Техком Плюс", ТОВ "Еталонтехсервіс", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Техком Плюс", ТОВ "Еталонтехсервіс" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо доводів відповідача стосовно неналежного заповнення первинних документів, саме: видаткові накладні не містять посад, прізвищ та імен по-батькові осіб, які приймали та передавали ТМЦ; у подорожніх листах не зазначена назва ТМЦ, що перевозилися, пункт навантаження та інше, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Також, колегія суддів зауважує, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, саме тому визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. КП "ШЛЯХРЕМБУД" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом та постачальниками по ланцюгу постачання.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий Кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Техком Плюс", ТОВ "Еталонтехсервіс" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, ст. 137; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами доповненнями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку відповідач не надав належних доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а тому податкові повідомлення - рішення від 09.06.2016 року №0000691401, від 09.06.2016 року №0000671401 підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 820/3400/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Калитка О.М. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2017 р.