Постанова № 64398208, 24.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р. Справа № 640/12429/16-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В., Донець Л.О.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016р. по справі № 640/12429/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Харківський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 р. № 53, п. 3; зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та пп. 5 п. 2 ст. 16 -ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016р. по справі № 640/12429/16-а позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016р. по справі № 640/12429/16-а та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, капітан у відставці, пенсіонер Міністерства оборони України, інвалід 2-ої групи, перебував на військовій службі та проходив її у Збройних Силах колишнього Союзу РСР, Збройних Силах України до 22.01.2001 р. Його остання посада на військовій службі «заступник начальника навчального центру з матеріально-технічного забезпечення Інституту танкових військ при Харківському державному політехнічному університеті», з якої на підставі п. 3 наказу заступника Міністра оборони України - Командувача Сухопутними військами ЗС України від 22.01.2001 р. № 6 (по особовому складу) позивач звільнений з військової служби у запас за п. 65 підпунктом «є» у військовому званні «капітан».

Наказом т.в.о. начальника Інституту танкових військ ім. Верховної Ради України при Харківському державному політехнічному університеті від 13.03.2001 р. № 72 (по особовому складу) з 20.03.2001 р. позивач виключений зі списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Київського районного військового комісаріату міста Харкова. На момент виключення із списків особового складу позивач мав повних 17 років вислуги військової служби у календарному обчисленні.

Також судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2000 р. згідно довідки військово-лікарської комісії в/ч А-3306 № 6836 у позивача встановлене захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби.

З 23.12.2008 р. в результаті загострень хвороби після проведення відповідного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2010 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 030418) та у зв'язку з цим, з 24.12.2008 р., Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу була призначена військова пенсія по інвалідності.

З 01.01.2010 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2011 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 028828), а з 01.01.2011 р. після проведення відповідного повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.01.2012 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 610075). З 15.12.2011 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2014 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 631546), а з 01.01.2014 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2016 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 687288).

З 14.01.2016 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.02.2017 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 110834).

У зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 14.01.2016 р., позивач 18.04.2016 р. подав заяву про отримання одноразової грошової допомоги та відповідні документи до Харківського військового комісаріату, у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 р. № 975, який в свою чергу в п'ятнадцятиденний строк направив висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи в Міністерство оборони України.

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 р. № 53, пунктом 3 позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Дане рішення комісії доведено до відома позивача 01.08.2016 р. листом Харківського військового комісаріату за вих. № 1730/ВСЗ від 29.07.2016 р.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-VII.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом № 2011-VII.

Згідно ст. 1 Закону № 2011-VII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону № 2011-VII встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до пп. 5 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-VII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Судовим розглядом встановлено, що з моменту первісного встановлення інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби в 2008 році по 18.04.2016 р., одноразова допомога в зв'язку з встановленням інвалідності позивачу не виплачувалася.

На момент обстеження МСЕК 14.01.2016 р. та встановлення 2-ої групи інвалідності позивачеві, діє Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975).

Згідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем через Харківський військовий комісаріат 18.04.2016 р. наданий пакет документів на отримання вказаної вище допомоги та зазначені документи були направлені на розгляд та для прийняття рішення до Міністерства оборони України.

В свою чергу, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 р. № 53, пунктом 3 відмовлено позивачеві в призначенні та виплаті зазначеної грошової допомоги. Вказане рішення обґрунтоване тим, що позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 р. № 33597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність позивача встановлено до 01.01.2014 р., тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.

Судовим розглядом встановлено, що згідно довідки МСЕК від 14.01.2016 р. позивачу встановлена II група інвалідності з 14.01.2016 р. до 01.02.2017 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 110834) (а.с. 8).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що нормативно-правовими актами чітко визначений момент виникнення права на отримання грошової допомоги - дата, що зазначена у довідці МСЕК про встановлення групи інвалідності, а не про підвищення групи інвалідності, що на думку апелянта свідчить про те, що законодавець розмежовує поняття первинного встановлення інвалідності та встановлення вищої групи інвалідності під час повторного огляду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8 Положення про порядок, умови і критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. визначено, що датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Наведене свідчить про те, що первинна довідка МСЕК при повторному огляді комісії та встановленні тієї ж групи інвалідності втрачає свою чинність з дати, до якої встановлена група інвалідності.

З наданої позивачем до суду першої інстанції довідки МСЕК вбачається, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу з 14.01.2016 р. При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не пов'язано наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням права на отримання одноразової грошової допомоги.

З аналізу ст. 16 Закону № 2011-VII можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18.11.2014 року та 21.04.2015 р. (справи №№21-446а14, 21-135а15 відповідно).

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 14.01.2016 р., тобто на день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Положеннями ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

В свою чергу, нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, є Закон № 2011-VII та Порядок № 975 та саме ці нормативні акти повинні застосовуватися при вирішенні питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та пп. 5 п. 2 ст. 16 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. п. 12, 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 р. «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» (далі - Наказ № 530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 р. за № 1294/26071.

Відповідно до пункту 4.6 Наказу № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно пункту 4.8 Наказу № 530, подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Наказу № 530).

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи зазначене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. Втім, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності у відповідності до вимог Порядку № 975. В свою чергу, рішення щодо призначення виплати такої допомоги чи відмову у її призначенні та визначення розміру цієї допомоги є виключними повноваженнями відповідача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р. у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд першої інстанції не врахував того, що ці повноваження віднесені до виключної компетенції відповідача по справі.

В той же час, з метою захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі (у зв'язку з встановленням групи інвалідності) у відповідності до вимог Порядку № 975.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Враховуючи те, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016р. по справі № 640/12429/16-а в цій частині прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. В іншій частині постанова Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016р. по справі № 640/12429/16-а прийнята з дотримання норм матеріального права, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016р. по справі № 640/12429/16-а - задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016р. по справі № 640/12429/16-а скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та пп. 5 п. 2 ст. 16 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі (у зв'язку з встановленням групи інвалідності) у відповідності до вимог постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та пп. 5 п. 2 ст. 16 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. по справі № 820/17276/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.01.2017 року.