Ухвала суду № 64398194, 24.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р.Справа № 818/1180/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

оператора електронно-обчислювальних та

обчислювальних машин Головчанського Д.С.

позивача Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2016р. по справі № 818/1180/16

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі- позивач, ФОП ОСОБА_3.) до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі- відповідач, ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області) про скасування вимоги -задоволено.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 06.06.2016 року №Ф-3990-23, видану Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 551,2 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 року у справі № 818/1180/16 скасувати, винести рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити.

Обґрунтовуючи заявлені у апеляційній скарзі вимоги, вказує, що вимога №Ф-3990-23 від 06.06.2016 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є правомірною та такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_3 з 13.03.20107 року зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, з 01.01.2012 року є платником єдиного податку групи 2, сплачує єдиний податок за ставкою 18%, (а.с.7,8) та платником єдиного соціального внеску.

06 червня 2016 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, позивачу видана вимога №Ф-3990-23 про сплату боргу ( недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 3852,83 грн.( а.с.9).

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що у позивачки на момент направлення вимоги була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі- Закон України №2464).

11.08.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" № 406-VII від 04.07.2013, яким внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-V, згідно яким обов'язок щодо обліку платників єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та адміністрування таких обов'язків покладено на органи доходів та зборів.

Відповідно до п.п.3-4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 406-VII від 04.07.2013 (в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013) процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України №2464) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Договори про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, укладені з органами Пенсійного фонду України до дня набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку дії таких договорів.

Пенсійний фонд України протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Пунктом 5 розділу ІІ Закону № 406-VII від 04.07.2013 встановлено, що суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Станом на день звернення позивача до суду позивач як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону № 2464-VI (в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За правилами ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

06.06.2016 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3990-23, в якій зазначено, що станом на 31.05.2016 року за ФОП ОСОБА_3 обліковується заборгованість у сумі 3852,83 грн., яка є сумою недоїмкою зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.9).

Стосовно ФОП ОСОБА_3 проведені наступні нарахування з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування:

19.04.2013 року платником самостійно задекларовано до сплати ЄСВ за 2011 рік 4010,30 грн..

19.04.2013 року платником самостійно задекларовано до сплати ЄСВ за 2012 рік 4572,42 грн..

22.04.2013 року до платника застосовані штрафні санкції за несвоєчасну подачу звітності за 2011-2012рр. у сумі 340 грн.

22.04.2013 року платнику нараховано ЄВ за 1-й кв. 2013р. - 1194,03 грн..

22.07.2013 року платнику нараховано ЄВ за 2-й кв. 2013 р,- 1194,03 грн..

Сплачено: 30.03.201 1р.-979,58 грн.; 20.08.2013р.- 1398,01 грн.; 23.05.2011р.- 333,12 грн.; 29.08.2013р.- 194,03 грн.; 19.04.2013р.-340,00 грн.; 20.09.2013р.-398,01 грн..

Таким чином, загальний розмір зобов'язань з 2011 по 22.07.2013 року по ЄСВ склав 11310,78 грн., а сплачено 4040,76 грн., борг становив 7270,02 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що Пенсійний фонд України здійснював дії щодо стягнення сум недоїмки за сплати єдиного внеску, а саме:

складено вимогу від 23.05.2013 на суму 1194,03 грн., яку передано на виконання державній виконавчій службі (постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2013 у зв'язку з виконанням)(а.с. 25);

В матеріалах справи наявне рішенням Сумського Окружного адміністративного суду у справі №818/3891/13-а від 01.07.2013 року вказана заборгованість у розмірі 7270,02 грн. була стягнута з ФОП ОСОБА_3 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ( а.с.42-43), знаходилась на виконанні в органах державної служби та 21.10.2013 року виконавче провадження закінчено на суму 6532,01 грн. ( а.с.24).

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджується сплата позивачем суми визначеної відповідачем в оскаржуваній вимозі.

За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність вимоги № ф-3990-23 від 06.06.2016 на суму 3852,83 грн. та її скасування.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не взято до уваги нарахування позивачці єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 жовтня 2013 року по 30 червня 2016 року є безпідставними.

Так, відповідно розрахунку, зазначеному відповідачем в апеляційній скарзі, за період з 1 жовтня 2013 року по 30 червня 2016 року позивачці нараховано єдиний внесок в сумі 21 899 грн. 04 коп. Проте, шляхом арифметичного підрахунку щомісячних нарахувань, зазначених відповідачем в апеляційній скарзі розмір нарахованого єдиного внеску складає 14 629 гривень 02 копійки. ( а.с. 54 )

У вказаний період позивачкою проведена сплата єдиного внеску в розмірі 18 381 грн. 05 копійок. ( а.с. 54)

Таким чином за вказаний період у позивачки наявна переплата єдиного внеску в розмірі 3752грн.03 коп., а не недоїмка.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не довів правомірність направленої позивачу вимоги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2016р. по справі № 818/1180/16 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Спаскін О.А. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.