Ухвала суду № 64398138, 26.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р.Справа № 820/6133/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кураш І.Л.,

представників апелянта Сенаторова М.В., Зголої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 820/6133/16

за позовом ОСОБА_6

до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення (висновку),

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_6, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (далі - відповідач), в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) № 615 від 17.10.2016р. щодо доцільності позбавлення батьківських прав позивача відносно малолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року вказаний позов задоволено. Скасовано рішення (висновок) №615 від 17.10.2016 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_5 та Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити. Апелянти наголошують на тому, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2016 року Департаментом праці та соціальної політики Управління служб у справах дітей Харківської міської ради прийнято оскаржуваний висновок № 615, згідно якого, з посиланням на вимоги ст. ст. 19 та 164 Сімейного кодексу України та рекомендацією Комісії, вважалося за доцільне позбавлення батьківських прав позивача відносно малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення (висновок) відповідача не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, у зв'язку з чим його не можна вважати законним та обґрунтованим.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитися, оскільки, розглядаючи вказаний спір по суті, суд першої інстанції не врахував наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи дану справу, Харківський окружний адміністративний суд виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначають справу адміністративної юрисдикції як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваний висновок № 615 від 17.10.2016р., яким визнано за доцільне позбавити батьківських прав позивача, було подано до Дзержинського районного суду м. Харкова у порядку ст. 19 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно ч. 5 ст. 19 СК України Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому, в силу ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тобто, з наведеного слідує, що оскаржуваний висновок в даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а є одними із доказів у цивільній справі, оцінка якому буде надана під час розгляду цивільної справи № 638/6919/16 про позбавлення позивача батьківських прав.

Отже, даний спір відбувається фактично в площині сімейних правовідносин, що є предметом розгляду цивільного судочинства та відповідно до ухвали про відкриття провадження від 26.05.2016 року розглядається у Дзержинському районному суді міста Харкова.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Крім того, згідно п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» рішення державних адміністрацій районів, районних державних адміністрацій у місті Києві та Севастополі, виконавчих комітетів районних у містах, сільських, селищних рад про встановлення опіки та піклування над дітьми стосується відносин, що регулюються цивільним (глава 6 ЦК) та сімейним (глава 19 СК) законодавством, і не належать до сфери публічно-правових відносин. Тому вимоги заінтересованих осіб про визнання таких рішень незаконними або визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб (стаття 18 СК) є спорами про захист прав і інтересів і відповідно до статті 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не має усіх невід'ємних ознак публічно-правового спору.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалах від 14.11.2013 року у справі № К/9991/31562/12, від 12.04.2016 року у справі № К/800/13320/15.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанови суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 199, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 820/6133/16 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (висновку) закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2017 р.