Ухвала суду № 64398108, 26.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р. Справа № 876/9244/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у адміністративній справі №809/1273/16 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації №206050001/2016/00439 та рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000383/1 від 07.09.2016.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/00439 від 07.09.2016 року. Визнано протиправним і скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/000383/1 від 07.09.2016 року. Стягнуто з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1102,42 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Зокрема покликається на те, що під час митного оформлення відповідач встановив, що митна вартість автомобіля суттєво відрізняється від вартості ідентичних або подібних транспортних засобів у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довідниках «Supershwacke», «Schwackeliste», тому на підставі ч. 4 ст. 368 Митного кодексу України митний орган визначив вартість автомобіля самостійно на підставі цін на ідентичні або подібні (аналогічні) товари за резервним методом. Крім того, що стосується висновків суду першої інстанції про відсутність проведення консультацій, то такі проводились про що свідчить надана суду корпія журналу реєстрації звернень громадян та представників юридичних осіб під час особистого прийому посадовими особами м/п «Івано - Франківськ - центральний» про проведення 07.09.2016 р. із ФОП ОСОБА_2 усних консультацій з приводу митного оформлення вказаного транспортного засобу, а вимога про надання консультації у письмовому вигляді від декларанта не надходила. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 26.08.2016 року позивачем придбано за 4650,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки «Volkswagen», модель «Passat», тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1390 см3, потужність двигуна - 90 КВТ, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №160510 від 26.08.2016 року.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі митної декларації №206050001/2016/402206 від 07.09.2016 року ввезено на митну територію України придбаний позивачем транспортний засіб.

07.09.2016 року представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001/2016/402206 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 4650,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору, у графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 4650,00 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30.08.2016 року №209090003/2016/01788; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.04.2016 року №0142563014; рахунок-фактуру (інвойс) №160510 від 26.08.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару та сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AL 0230918 від 29.08.2016 року.

07.09.2016 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206050001/2016/402206 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість автомобіля суттєво відрізняється від вартості ідентичних або подібних транспортних засобів у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довідниках «Supershwacke», «Schwackeliste», які використовуються митними органами відповідно до наказу Державної митної служби України «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів» від 13.10.2006 №885.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00439 від 07.09.2016 року.

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000383/1 від 07.09.2016 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6303,85 євро. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 08/2016 ст. 1356, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - Кодекс) та іншими законами України.

Відповідно до ст. 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу з'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ст.53 цього ж Кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу ).

Відповідно до ч.1 ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).

Згідно із п.2 ч.6 ст.54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206050001/2016/402206 від 07.09.2016 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду транспортного засобу, що переміщується за митною декларацією від 07.09.2016 року за №206050001/2016/402206.

Судом встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Кодексу, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом було встановлено, що відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.

Так, в порушення ч.3 ст.53 Митного кодексу України Івано-Франківською митницею ДФС не було письмово витребувано у декларанта додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої у митній декларації №206050001/2016/402206 від 07.09.2016 року митної вартості ввезеного ним транспортного засобу за ціною договору.

Крім того, за змістом частини другої статті 55 Митного Кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, визначено, що митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав конкретні обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної Митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом першої інстанції вірно вказано, що зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, не можна розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

Що стосується доводів апелянта про те, що ним проводилися усні консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, то суд першої інстанції вірно зазначив, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення усних консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Оскільки, як зазначалось вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля. Крім того, запис в журналі реєстрації звернень громадян та представників юридичних осіб під час особистого прийому посадовими особами м/п «Івано-Франківськ-центральний» про проведення 07.09.2016 року із ФОП ОСОБА_2 усних консультацій, суд не розцінює як підтвердження проведення усних консультацій, оскільки вказаний облік не є журналом обліку проведення усних консультацій із декларантами.

У судовому засіданні відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00439 від 07.09.2016 року та рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000383/1 від 07.09.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у адміністративній справі №809/1273/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 30.01.2017р.