Постанова № 64397979, 24.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8006/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера" та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гера" звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві форми «Р» від 26.05.2014 № 0002312201 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 71 351 грн., з якої 59 543 грн. за основним платежем та 11 808 грн. - за штрафними санкціями;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві форми «Р» від 26.05.2014 № 0002302201 за платежем податок на прибуток на загальну суму 26 736 грн., з якої 21 389 грн. за основним платежем та 5 347 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено (том 3 а.с. 168-174, 204-206).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 4 а.с. 55-58). Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи та не надано належну оцінку обставинам справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 26 травня 2014 року №0002312201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 931, 00 грн., у тому числі 32 807, 00 грн. за основним платежем та 5 124, 00 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Рітейл Бізнес Прект», ТОВ «Техно - Торг», та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» носять нереальний характер, а придбані товари та послуги не пов'язані з діяльністю ТОВ «Гера». При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що податковим органом не розкрито змісту порушень податкового законодавства, які на думку податкового органу призвели до заниження ТОВ «Гера» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 32 807 грн., не наведено аналізу операцій, за якими не підтверджується податкові зобов'язання позивача та аналізу відповідних первинних документів за такими операціями (том 5 а.с. 104-112).

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2016 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гера» відмовити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно відомостей Бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» товариствами-покупцями задекларовано та відображено в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Гера», при цьому позивачем не було сформовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 в результаті чого виникли розбіжності, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32 807 грн.

Також, не погоджуючись з вказаною постановою позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.50.2014 № 0002312201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 420 грн., в тому числі 26 736 грн. за основним платежем та 6 684 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.05.2016 № 0002302201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 26 736 грн., в тому числі за основним платежем 21 389 грн., за штрафними санкціями 5 347 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 28.03.2014 № 460, № 461, № 462 наказу на перевірку № 580 від 27.03.2014, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого з ОВК ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області Мазура В.М. від 08.02.2014, посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.04.2014 № 27/26-53-22-01-26-19252187 (том 1 а.с.10-44).

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 59 543 грн., в тому числі за червень 2011 року - 12 321 грн., липень 2011-1 869 грн., вересень 2011 року - 819 грн., листопад 2011 року - 9 067 грн., серпень 2012 року - 5 424 грн., вересень 2012 року - 1 603 грн., листопад 2012 року - 357 грн., грудень 2012 року - 265 грн., січень 2013 - на 20 370 грн., квітень 2013 - 1 175 грн., липень 2013 - 298 грн., серпень 2013 - 1 593 грн., вересень 2013 - 374 грн., жовтень 2013 - 2 275 грн., листопад 2013 - 404 грн., грудень 2013 - 1 328 грн.

пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 21389 грн., в тому числі за ІV квартал 2012 на суму 21 389 грн.

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0002312201, яким ТОВ «Гера» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 71 351 грн., з них за основним платежем - 59 543 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11 808 грн. та № 0002302201, яким ТОВ «Гера» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26 736, з них за основним платежем - 21 389 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 347 грн. (а.с. 45-46).

Податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рітейл Бізнес Прект», ТОВ «Техно - Торг», та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» за перевіряємий період.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» (виконавець) було укладено договір від 06.11.2012 № 06-11 за умовами якого виконавець зобов'язується виконати перевірку працездатності терміналів збору даних, сканерів, принтерів та етикетів-пістолетів замовника; забезпечити наявність та збереження обладнання замовника під час цієї перевірки; провести перевірку у відповідності з правилами техніки безпеки, а замовник зобов'язується своєчасно проводити розрахунки з виконавцем за виконані роботи (надані послуги); забезпечити виконавця усіма необхідними технічними засобами для виконання робіт по передпродажній підготовці обладнання; забезпечити виконавця місцем проведення перевірки у відповідності з правилами техніки безпеки (том 1 а.с. 148-150).

На підтвердження реальності виконання умов за вказаним договором, позивачем надано суду копії: актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.12.2012 № МАР-2020-3, від 19.12.2012 № МАР-2020-2, від 07.12.2012 № МАР-2020-1 (том 1 а.с. 151-153); податкових накладних від 24.12.2012 № 44, від 19.12.2012 № 32, від 07.12.2012 №13(том 2 а.с. 46-49); листа директора ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» від 08.11.2012 № 06-11.1 про надання доступу до складу, на якому знаходиться техніка за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, 1 (том 4 а.с. 80).

Також, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ «Техно - Торг», та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень».

На підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Торговий дім ІТ рішень», позивач надав суду копії: видаткових накладних від 03.09.2012 № 69211, від 18.09.2012 № 1191 від 22.08.2012 № 1070, від 02.11.2012 № 1527, від 20.11.2012 № 1638, (том 2 а.с. 81, 83, 120, 133, 136); рахунків на оплату від 18.09.2012 № ТД0002508, від 20.08.2012 № ТД0002148, від 31.10.2012 № ТД0003114, від 19.11.2012 № ТД0003361 (том 2 а.с. 82, 119, 132, 135); податкових накладних від 18.09.2012 № 101, від 20.11.2012 № 127, від 02.11.2012 № 16 (том 2 а.с. 84, 95, 134);

На підтвердження реальності господарських відносин ТОВ «Гера» та ТОВ «Техно - Торг» суду надано копії рахунку фактури від 08.08.2012 № СФ-0020944, (том 2 а.с. 116) видаткової накладної від 10.08.2012 № 20944 (том 2 а.с. 117) та податкової накладної від 09.08.2012 № 1325 (том 2 а.с. 118). Наявними в матеріалах справи наказом № 251-к від 08.08.2012 «Про введення в експлуатацію основних засобів» та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 14.08.2012 підтверджується факт використання позивачем придбаних у ТОВ «Техно-Торг» комп'ютерів (інвентарні номери № ОФ0000150, № ОФ0000149, № ОФ 000148, № ОФ0000147).

Також, суду було надано довідку про надходження від 16.02.2016 №Р1-В32/59-112, видану начальником Дніпровського відділення № 7 КРД АТ «Райфайзен банк Аваль» (том 4 а.с. 79) та банківські виписки по рахунку ТОВ «Гера» (том 5 а.с. 83-102), що в повній мірі підтверджують факт здійснення розрахунків по господарським операціям позивача з ТОВ «Рітейл Бізнес Прект», ТОВ «Техно - Торг», та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» та рух активів на рахунках позивача.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами, укладеними між позивачем та вказаними вище контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договорів ТОВ «Техно - Торг», ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» та ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та даним контрагентом, недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.

Колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентами.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Чинне законодавство України також не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи письмових договорів укладених між позивачем, ТОВ «Техно - Торг» та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень», оскільки ст. 181 Господарського кодексу України передбачено укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Більше того, на думку колегії суддів, відсутність письмових договорів не може бути підставою для висновку про нереальність здійснення господарських операцій.

Разом з цим, приймає до уваги посилання апелянта на те, що транспортування товарів здійснювалися за допомогою власного автомобільного транспорту директора ТОВ «Гера» ОСОБА_4 Volkswagen Transporter.

Колегія суддів вважає небогрунтованими посилання податкового органу на висновки актів перевірки від 11.10.2013 № 385/3-22-08-35791183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно -Торг»» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік» та від 15.04.2013 № 359/22-40/38008179 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Міжгалузева Торгівельна компанія» з липня по грудень 2012 року, з ТОВ «Енглер» за березень 2012 року, з ТОВ «Сучасні торговельні рішення» за лютий, квітень, травень, червень, липень 2012 року а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів (том 3 а.с. 150-167), оскільки вони не є належними доказами нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Техно - Торг», ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» та ТОВ «Рітейл Бізнес Проект». Також, колегія суддів наголошує на тому, що наявність неправомірної податкової поведінки контрагентів позивача не може утворювати негативних податкових наслідків для нього, за умови, що в його діях не вбачається порушень податкового законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, у тому числі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до ч. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з ч. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що матеріали перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-494а14.

Відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі, яке набрало законної сили не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2016 року № 2а-1670/7873/11, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року у справі 805/4606/15-а.

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, за результатами розгляду кримінального провадження, в рамках якого проведена перевірка, відповідного рішення, зокрема, вироку, ухвали про закриття кримінального провадження, що набрали законної сили прийнято не було та на момент розгляду справи суду не надано, що також свідчить про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень відповідача.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 32 807 грн., оскільки податковим органом в цій частині взагалі не розкрито змісту порушення позивачем податкового законодавства та обставин, за яких воно вчинено, а лише зазначено про те, що згідно відомостей Бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» наявні розбіжності між здекларованими показниками податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та його контрагентів.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи податкового органу, оскільки розміщена в Базі даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформація є службовою та використовується податковими органами для внутрішньої діяльності (обробки зібраної інформації в автоматичному режимі з метою здійснення податкового контролю) та не є належним доказом нереальності господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову, а тому є підстави для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалення в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Києва від 19 жовтня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 травня 2014 року № 0002312201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33 420 грн., з них 26 736 грн. за основним платежем та 6 684 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 травня 2014 року № 0002302201.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.