Постанова № 64397950, 24.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 876/255/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника відповідача Боднар Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Граніт-Захід» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.02.2015 року № 0000342204, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 858255,00 грн., з них 572170,00 грн. за основним платежем та 286085,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що податковий ревізор-інспектор Дуда В.З., який був уповноважений здійснити позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Граніт-Захід», порушив порядок її проведення та не виконав передбачене у наказі про її призначення завдання щодо проведення саме виїзної перевірки, а на власний розсуд, не виїжджаючи за місцезнаходженням ТзОВ «Граніт-Захід», без перевірки первинних документів позивача оформив акт про результати позапланової виїзної перевірки. Таким чином, на думку суду, викладені в цьому акті висновки не породжують жодних правових наслідків, в тому числі визначення позивачу грошових зобов'язань. Крім того, наданими позивачем первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «Діслав» і ТзОВ «Едвіс», а, отже, правомірність формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме договір поставки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, які підтверджують рух коштів між позивачем та його контрагентами, оборотно-сальдова відомість по рахунку, договори поставки товару, що підтверджують реалізацію придбаного в контрагента товару тощо.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що інспектором-ревізором було встановлено відсутність посадових осіб та працівників ТзОВ «Граніт-Захід» за його місцезнаходженням, а копія наказу про проведення перевірки і направлення на перевірку були вручені представнику позивача за довіреністю ОСОБА_3, як і письмові запити про надання пояснень та первинних документів з питань, що перевірялись. Також податковий орган зазначає, що перевірка була проведена з відома директора підприємства ОСОБА_4 Щодо правомірності проведення перевірки відповідач також посилається на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом ТзОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, згідно з якою позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Водночас під час проведення перевірки ТзОВ «Граніт-Захід» не надало до перевірки документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Діслав» і ТзОВ«Едвіс». Таким чином, відповідно до положень п. п. 44.3, 44.6, 44.7 ст.44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у позивача. В зв'язку з непідтвердженням позивачем належними первинними документами бухгалтерського і фінансового обліку зазначених вище господарських операцій було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення ТзОВ «Граніт-Захід» сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 16-30.01.2015 року працівник Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області ОСОБА_5 провів позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Граніт-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТзОВ «Діслав» за серпень та вересень 2014 року та ТзОВ «Едвіс»за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 31.01.2015 року № 190/13-03-22-04/35186324.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог (в частині, що є предметом спору в даній справі) п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме безпідставно включено до складу податкового кредиту 572170,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) (рядок 25 декларації) на вказану суму.

На підставі вказаного акта Державна податкова інспекція в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 року № 0000342204, яким ТзОВ «Граніт-Захід» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 858255,00 грн., з них 572170,00 грн. за основним платежем та 286085,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до пп. пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Також колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

ТзОВ «Граніт-Захід» стверджує, що 08.07.2014 року як покупець уклало з ТзОВ «Діслав» (продавець) договір поставки № 08/07, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує шпали дерев'яні І та ІІ типу відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

А 18.08.2014 року як покупець уклало з ТзОВ «Едвіс» (постачальник) договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до специфікації, а саме рейко-шпальну решітку ІІ категорії придатності на залізобетонних шпалах з рейок Р-65, Е-1600.

На підтвердження факту реального виконання зазначеними контрагентами своїх зобов'язань за цими договорами, а саме поставки визначених договорами товарів, позивач надав суду копії видаткових, податкових і товарно-транспортних накладних, а на підтвердження факту оплати вартості придбаних товарів - копії виписок з банківських рахунків, наданих ПАТ «Укрсоцбанк».

Однак, як встановлено з акту перевірки і не заперечується позивачем, підприємство не надало жодних з цих документів під час проведення перевірки, хоч податковий орган неодноразово вручав представнику ТзОВ «Граніт-Захід» за довіреністю ОСОБА_3 письмові вимоги від 16.01.2015 року, 19.01.2015 року, 20.01.2015 року, 21.01.2015 року, 22.01.2015 року і 23.01.2015 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань, що є предметом перевірки, факт отримання яких підтверджується його підписами та відмітками на цих вимогах.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

А згідно з п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 цієї статті передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Однак позивач, заперечуючи наведені в акті перевірки висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між ним та ТзОВ «Едвіс» і ТзОВ «Діслав» в періодах, які перевірялись, не надав жодних первинних документів на підтвердження своїх доводів (заперечень), а також не скористався своїм правом подати ці документи в порядку, передбаченому п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, тому, на думку колегії суддів, обґрунтованими є твердження відповідача про наявність достатніх підстав для висновку про те, що такі документи були відсутні у позивача на час складення бухгалтерської та податкової звітності за відповідні періоди.

Одночасно колегія суддів зазначає, що адміністративний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 19.02.2015 року № 0000342204, саме на момент його прийняття і не може обґрунтовувати чи спростовувати правомірність такого рішення з врахуванням доказів, які на момент його прийняття не були і з об'єктивних причин не могли бути відомі суб'єкту владних повноважень, який прийняв спірне рішення.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи позивача про те, що частина необхідних для перевірки документів була втрачена ТзОВ «Граніт-Захід», що підтверджується наданою позивачем довідкою про втрату документів від 23.01.2015 року № 67/835, виданою Галицьким районним відділом Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, а відновлення втрачених документів відбувалось шляхом звертання до контрагентів товариства для їх отримання, оскільки, як вбачається із змісту даної довідки, в ній лише зазначено, що представник ТзОВ «Граніт-Захід» ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів із заявою по факту втрати документів фінансово-господарської діяльності підприємства за серпень-вересень 2014 року, однак відсутня будь-яка інформація (докази), які б підтверджували належним чином факт втрати цих документів, обставини, що спричинили втрату тощо. Крім того, дана довідка була видана в період проведення перевірки позивача 23.01.2015 року, а подана відповідачу ОСОБА_3 09.02.2015 року, тобто після закінчення перевірки.

Щодо правомірності проведення відповідачем перевірки, за результатами якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, а документальною невиїзною - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Таким чином, наведеними вище нормами чітко розмежовано одну із суттєвих ознак виїзної та невиїзної перевірки, а саме, як зазначено вище, місце її проведення - документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків, а невиїзна - в приміщенні органу державної податкової служби.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції про те, що всупереч вимогам пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України виїзну перевірку ТзОВ «Граніт-Захід» було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що, як вбачається з матеріалів справи, копію наказу Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 16.01.2015 року № 25 про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Граніт-Захід» і направлення на проведення даної перевірки від 16.01.2015 року № 32 було вручено представнику позивача за довіреністю ОСОБА_3 в приміщенні відповідача. Також, як зазначено вище, цьому представнику були вручені письмові вимоги від 16.01.2015 року, 19.01.2015 року, 20.01.2015 року, 21.01.2015 року, 22.01.2015 року і 23.01.2015 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань, що є предметом перевірки.

А відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Із змісту наведеного положення Податкового кодексу України слідує, що право податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли такому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку.

Як встановив суд і про що зазначено вище, позивачу в особі уповноваженого представника до початку перевірки було відомо про її проведення, а також про необхідність надання пояснень та документів з питань, що є предметом перевірки.

Таким чином, Державна податкова інспекція в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області виконала умови, визначені п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки.

Водночас порушення відповідачем вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу щодо місця проведення документальної виїзної перевірки, на думку колегії суддів, є формальним і не може бути самостійною чи достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за умови доведення факту порушення ТзОВ «Граніт-Захід» вимог податкового законодавства.

Також, як вбачається з листа Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 02.12.2015 року № 15987/8/13-03-22-00-08/43 «Про надання інформації», копія якого є в матеріалах справи, адресованого Головному управлінню Державної фіскальної служби у Львівській області, відповідач вживав заходів для вручення копії наказу на проведення перевірки повноважним посадовим особам позивача, для чого здійснювався вихід за юридичною адресою ТзОВ «Граніт-Захід» (м. Львів, вул. Левандівська, 3), однак в зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за цією адресою та з метою їх розшуку в телефонному режимі посадові особи податкового органу зв'язались з довіреною особою ТзОВ «Граніт-Захід» ОСОБА_3, який прибув у приміщення інспекції та отримав копію наказу про перевірку, направлення на перевірку і запит про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що ОСОБА_3 не володів жодними первинними документами ТзОВ «Граніт-Захід» і не був уповноважений довіреністю надавати будь-які документи податковому органу для перевірки, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки, як вбачається із змісту наданої відповідачем копії довіреності від 16.01.2015 року № 8, виписаної директором ТзОВ «Граніт-Захід» ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, останній мав права (повноваження), зокрема, підписувати та отримувати від імені товариства будь-які документи, в тому числі рішення, акти (довідки) перевірок органів фіскальної служби, а також отримувати накази (направлення) на перевірку, засвідчувати копії документів товариства, отримувати належну товариству кореспонденцію, а також виконувати інші дії, пов'язані з виконанням повноважень, передбачених цією довіреністю.

А невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків та повноважень за цієї довіреністю не може бути підставою для звільнення позивача як довірителя від передбаченої податковим законодавством відповідальності.

Також колегія суддів враховує, що дана довіреність була виписана 16.01.2015 року, тобто в день початку перевірки та отримання ОСОБА_3 зазначених вище документів від податкового органу, що свідчить про те, що в цей день останній контактував з керівництвом ТзОВ «Граніт-Захід».

Враховуючи наведені вище обставини справи та положення Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про те, що Державна податкова інспекція в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на підставі належних, допустимих та достатніх доказів довела правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.02.2015 року № 0000342204, в зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 98 цього Кодексу суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Також ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою судді-доповідача від 16.02.2016 року було задоволено клопотання Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року та відстрочено апелянту сплату судового збору в розмірі 14161,21 грн. за подання апеляційної скарги на зазначену постанову суду першої інстанції до ухвалення судового рішення у справі.

Однак, як встановила колегія суддів, на час апеляційного розгляду справи відповідач не сплатив судовий збір за подання зазначеної вище апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що з Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області слід стягнути судовий збір в розмірі 14161,21 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 813/5728/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 14161 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Постанова складена в повному обсязі 30.01.2017 року