Ухвала суду № 64397863, 24.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/9817/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування відмови від 01 червня 2016 року в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця та зобов'язання відповідача розглянути на пленарному засіданні клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця та винести з цього питання мотивоване рішення.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не розгляду в установленому законом порядку заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця. Зобов'язано Чернігівську міську раду розглянути на пленарному засіданні заяву (клопотання) ОСОБА_2 щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця та винести з цього питання мотивоване рішення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 14 квітня 2016 року між Дочірнім підприємством «УкрСіверБуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а/с 6-7).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 вказаного вище договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю нерухоме майно - паркомісце, загальною площею 17,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 3-009, а покупець зобов'язується прийняти вказане нерухоме майно і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на земельній ділянці площею 0,4240 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

16 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Чернігівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування паркомісця (а/с 12).

Листом № 3558 від 01 червня 2016 року за підписом начальника Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомлено позивачу, що правових підстав для включення вищезазначеного питання до проекту рішення міської ради немає, оскільки земельна ділянка, що пропонується до відведення, розташована на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, а відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (а/с 13).

Як зазначає позивач, ним до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування паркомісця було надано всі правовстановлюючі документи, графічні матеріали та схему розміщення земельної ділянки.

А тому, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, останній звернувся із даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, Земельний кодекс України визначає чіткий перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

З огляду на те, що рішення по порушеному позивачем питанню не приймалося на пленарному засіданні Чернігівської міської ради, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це є безумовною підставою для зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця, і у разі відмови в задоволенні цієї заяви - ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причини такої відмови.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 11 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30.01.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.