Постанова № 64397702, 25.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5628/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Відповідач, ГУ МВС України в Київській області) у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ №591 о/с від 06.11.2015 та поновити її на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, скасувати наказ №591 о/с від 06.11.2015 про звільнення позивача та поновити ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого поліції Сквирського відділу Національної поліції в Київській області на підставі заяви начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши позивача та представника відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 (М-027084) з 16.03.1993 року працювала в органах Міністерства внутрішніх справ України, остання займана посада - старший оперуповноважений сектора карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Наказом № 591 о/с ГУ МВС України в Київській області від 06.11.2015, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_2 (М-027084) підполковника міліції було звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів), з посади старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом та вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України «Про Національну поліцію» передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції та є імперативними, а тому позивача було законно звільнено через скорочення штатів.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, ОСОБА_2 (М-027084) підполковник міліції на момент звільнення займала посаду старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

06.08.2015 опубліковано Закон України «Про Національну поліцію», який в частині п.п. 8-12 Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності 07.08.2015 і в п. 8 яких було передбачено, що всі працівники міліції вважаються повідомленими про наступне вивільнення через скорочення штатів з дня опублікування цього Закону.

04.11.2015 позивачем складено рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України та заяву про прийняття на службу до поліції.

Між тим, 06.11.2015 наказом № 591 о/с ГУ МВС України в Київській області, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_2 (М-027084) підполковника міліції було звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів), з посади старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку (далі по тексту - оскаржуваний наказ).

Як зазначає апелянт, 09.11.2015 перебуваючи на добовому чергуванні та виконуючи свої службові обов'язки, вона дізналась від керівництва (в усній формі) про звільнення відповідно до оскаржуваного наказу.

Тобто, ОСОБА_2 продовжувала виконуючи свої службові обов'язки в період коли була вже звільнена з органів внутрішніх справ. Зазначене підтверджується копіями з книги видачі і прийому спецзасобів, журналу розстановки нарядів, журналу реєстрації інструктажів про заходи безпеки, які містяться в матеріалах справи і досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі.

Лише 18.11.2015 на особистому прийомі у начальника ГУ МВС України в Київській області Трояна В.А. позивач була ознайомлена з оскаржуваним наказом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114), Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 07.11.2015 (далі - Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» (далі - Наказ № 1388), Інструкцією з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 р. № 181 (далі - Інструкція № 181).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - КМУ).

Згідно з пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

02.07.2015 було прийнято Закон № 580-VIII, який опубліковано в газеті «Голос України» 06.08.2015.

У пп. 1 п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII закріплено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до п.п. 8, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 2 Постанови № 730 КМУ постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України за переліком згідно з додатком 2.

У додатку 2 до вказаної Постанови наведено відповідний перелік територіальних органів МВС України, до якого, зокрема, включено Сквирський районний відділ ГУ МВС України в Київській області.

Частинами 1 і 7 ст. 235 КЗпП України визначено, що в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню, розрахунковий період вимушеного прогулу має визначатися з дня звільнення особи по день ухвалення судового рішення про поновлення на посаді.

Між тим, позивачем позовна вимога про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу не заявлялась та не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, спеціальним законодавством визначено процедуру вивільнення працівників міліції з органів внутрішніх справ у зв'язку з ліквідацією всіх територіальних органів МВС України та повним скороченням штатних одиниць, відповідно до якої працівники вважаються повідомленими про їх наступне звільнення через скорочення штатів з дня опублікування Закону № 580-VIII, тобто з 06.08.2015.

Разом з тим, наведеними правовими нормами регламентовано право кожного працівника реалізувати свій намір проходити службу в поліції шляхом звернення з відповідною заявою упродовж трьох місяців, починаючи з 06.08.2015.

При цьому, слід враховувати, що порядок проведення добору працівників поліції регулюється Законом № 580-VIII, зокрема розділом VI, а отже, заяви працівників міліції, які у відповідності до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII виявили бажання проходити службу в поліції, повинні бути розглянуті уповноваженими суб'єктами влади згідно з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з 06.08.2015 позивач офіційно попереджена про майбутнє звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів на підставі п. 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 580-VIII.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, відповідно до копії листа Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області від 04.11.2015 №12569 на виконання службової телеграми від 04.11.2015 №3/6814 на адресу ГУ МВС України в Київській області направлено рапорти та заяви на звільнення особового складу Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, які переходять на службу (роботу) до Національної поліції, в переліку яких зазначено, зокрема, підполковника міліції ОСОБА_2 (М-027084), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області (а.с.108-110).

Також, відповідно до копії листа Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області від 04.11.2015 №12568 на виконання службової телеграми від 04.11.2015 №3/6814 на адресу ГУ МВС України в Київській області направлено заяви на призначення працівників до Національної поліції Сквирського відділу ГУ Національної поліції в Київській області в переліку яких зазначено, зокрема, підполковника міліції ОСОБА_2 (М-027084), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області (а.с.105-107).

Крім того, ті обставини, що позивач дійсно виявила бажання проходити службу у Національній поліції і довела його до керівництва у визначений законодавством спосіб та строки підтверджується матеріалами справи та встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, 09.11.2015 ОСОБА_2 перебуваючи на добовому чергуванні та виконуючи свої службові обов'язки, на підставі наряду, затвердженого начальником Сквирського відділення поліції ГУ Національної поліції України в Київській області полковником поліції Вовк Ю.Л (Т. 1 а.с.9) позивачу було видано табельну зброю виду ПМ, кількість № зброї П-16 М-2 МТ-4597, і вона заступила у добове чергування у складі слідчо-оперативної групи з 09:05 год. 09.11.2015 р. по 16:00 год. 09.11.2015.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що аналіз положень пунктів 2, 4 Інструкції № 181, якою регулювалась діяльність органів міліції до 06.11.2015 включно, а також відповідно до пункту 4 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» поширюється й на діяльність органів поліції з 07.11.2015, надає підстави стверджувати, що графік чергувань працівників міліції (поліції) складається заздалегідь на кожний місяць, містить відомості щодо планування роботи кожного працівника і затверджується керівником відповідного структурного підрозділу, тобто цей документ розробляється з урахуванням реальних штатних можливостей.

Більш того, у відповідності до підпункту 4.23 пункту 4 вказаної Інструкції № 181, табельна зброя та відповідні боєприпаси видаються виключно працівникам добового наряду.

Отже, факт включення позивача до зазначеного графіку чергування з отриманням зброї додатково переконує суд апеляційної інстанції в тому, що позивач довела своє бажання про вступ у Національну поліцію до відома керівництва, звернувшись із заявою у межах строків та в порядку, визначеному пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, а Національна поліція, в свою чергу, мала намір в подальшому використовувати позивача на службі в поліції і розраховувало на неї, як на штатну одиницю новоствореного органу.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач з поданням вищезазначених рапорту та заяви вчинила всі необхідні дії, які вимагались від неї відповідно до норм Закону № 580-VIII, а здійснення інших дій, зокрема щодо безпосередньої реєстрації такої заяви, її збереження та руху з дотримання Інструкції з діловодства та безпосереднє передання кінцевому адресату до обов'язків позивача не належить.

Разом з тим, 06.11.2015, не звертаючи уваги на наявність висловленого ОСОБА_2 бажання та подання заяви про вступ до Національної поліції, останню було звільнено відповідно до оскаржуваного наказу.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача.

При цьому, судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, який в рішенні від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України» зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Також у вказаному рішенні Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправним і скасування наказу № 591 о/с від 06.11.2015 ГУ МВС України в Київській області про звільнення ОСОБА_2 (М-027084) підполковника міліції у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів), з посади старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, було встановлено, що основною підставою для видання оскаржуваного наказу про звільнення позивача було не написання заяви останньою про прийняття на службу до Національної поліції до 06.11.2015.

Однак, на запитання суду, пояснити яким чином у супровідному листі від 04.11.2015 (Т.1 а.с.105-107) щодо надіслання заяв про призначення працівників до Національної поліції значиться ОСОБА_2, та чому не була розглянута заява останньої, представник відповідача відповісти не зміг.

Також, суд приходить до висновку, що згідно даного супровідного листа були подані заяви інших працівників Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, які розглянуті та по ним прийнято рішення. В даному випадку, заява позивача, яка була подана супровідним листом від 04.11.2015 також повинна була бути розглянута і відповідно по ній мало бути прийнято рішення, чого зроблено не було. А тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 писала заяву про призначення до Національної поліції, однак з незалежних від неї причин, заява розглянута не була.

Відповідно до ч.1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що всі сумніви повинні трактуватись в бік позивача, а також те, що відповідач не довів правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

Тобто, позивач вчинила всі дії передбачені чинним на той момент законодавством для прийняття її на службу до новоствореного органу Національної поліції в Київській області.

Аналіз правових положень чинного законодавства та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про необхідність задоволення даного позову в повному обсязі та поновлення ОСОБА_2 (М-027084) на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області починаючи з 06.11.2015 року.

Між тим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з вимог апеляційної скарги, позивач просить суд апеляційної інстанції, зокрема, поновити її на посаді старшого оперуповноваженого поліції Сквирського відділу Національної поліції в Київській області на підставі заяви начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звільнення позивача з займаної посади було незаконним, а тому її право, у відповідності до норм чинного законодавства, підлягає захисту шляхом поновлення на посаді, яку остання займала перед звільненням.

Натомість, Законом України «Про Національну поліцію» регламентований порядок звільнення працівників органів внутрішніх справ передбачав надання можливості кожному працівнику міліції виявити бажання проходити службу в органах поліції, однак, як відзначалось вище, виявлене бажання позивача відповідачем не було враховано у порядку, передбаченому вказаним Законом.

Крім того, ОСОБА_2, звернувшись із заявою про прийняття на службу до органів Національної поліції та заступивши у добове чергування 09.11.2015, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного у п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», мала обґрунтовані підстави сподіватися, що її заява буде розглянута і ГУ Національної поліції у Київській області будуть вчинені відповідні дії щодо виконання процедури прийняття позивача до органів поліції.

Між тим, ОСОБА_2 не була прийнята на службу до органів Національної поліції в порядку, визначеному Законом № 580-VIII, наказ про її призначення на посаду не видавався, а отже, згідно з приписами ч. 1 ст. 235 КЗпП України, й немає правових підстав для поновлення позивача на посаді, з якої її не було звільнено.

Крім того, Законом № 580-VIII, зокрема Розділом VI, регламентовано порядок прийняття на службу до поліції, відповідно до якого призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, тобто вирішення питання щодо прийняття особи на службу до поліції належить до дискреційних повноважень зазначених суб'єктів влади.

При цьому, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в частині поновлення ОСОБА_2 (М-027084) на посаді старшого оперуповноваженого поліції Сквирського відділу Національної поліції в Київській області на підставі заяви начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку ГУ МВС в Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного наказу відповідно до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06.11.2015 № 591 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу ОСОБА_2 (М-027084) за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Поновити ОСОБА_2 (М-027084) на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області починаючи з 06 листопада 2015 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя: М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.