Ухвала суду № 64397678, 19.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2893/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області при проведенні виконавчих дій по виконавчому провадженню № 49246762; стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34974239) на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн.; стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34974239) судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію: скасувати постанову суду першої інстанції в частині, що стосується відмови у стягненні на користь ОСОБА_2 моральної шкоди та понесених ним судових витрат; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.; стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з витратами на правову допомогу під час провадження у суді першої інстанції у загальному розмірі 7150 грн.; стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати під час апеляційного провадження у справі (які складаються з витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору).

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення в частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 30 серпня 2015 року на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 137435, інспектором ДПС-2 Сухонос О.В. винесено постанову серії ПС2 № 542723, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 255 грн.

18 вересня 2015 року Постанову від 30.08.2015 року ПС2 № 542723 було направлено до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для примусового виконання.

05 листопада 2015 року Дніпровським відділом державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 49246762 з примусового стягнення з ОСОБА_2 штрафу в сумі 255 грн. та надано боржнику строк для добровільного виконання до 12.11.2015 року.

В межах виконання зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем 16.06.2016 року винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна боржника.

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.04.2016 року по справі № 209/4279/15-а постанову інспектора ДПС-2 Сухоноса О.В. ПС2 № 542723 визнано протиправною та скасовано. Дана постанова суду набрала законної сили 12.06.2016 року.

У зв'язку із заявою позивача про долучення постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.04.2016 року по справі № 209/4279/15-а від 25.08.2016 року, 30.08.2016 року державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту з майна боржника, про зняття з розшуку майна боржника та про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що 30 серпня 2015 року на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 137435, інспектором ДПС-2 Сухоноса О.В. винесено постанову серії ПС2 № 542723, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 255 грн.

18 вересня 2015 року Постанову від 30.08.2015 року ПС2 № 542723 було направлено до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для примусового виконання.

05 листопада 2015 року Дніпровським відділом державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 49246762 з примусового стягнення з ОСОБА_2 штрафу в сумі 255 грн. та надано боржнику строк для добровільного виконання до 12.11.2015 року.

В межах виконання зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем 16.06.2016 року винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна боржника.

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.04.2016 року по справі № 209/4279/15-а постанову інспектора ДПС-2 ОСОБА_2 ПС2 № 542723 визнано протиправною та скасовано. Дана постанова суду набрала законної сили 12.06.2016 року.

В зв'язку із заявою позивача про долучення постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.04.2016 року по справі № 209/4279/15-а від 25.08.2016 року, 30.08.2016 року державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту з майна боржника, про зняття з розшуку майна боржника та про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Позиція позивача полягала у тому, що 30 серпня 2015 року на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 137435, інспектором ДПС винесено постанову серії ПС2 № 542723, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 255 грн. Позивач оскаржив зазначену постанову до суду та 01.04.2016 року її було визнано протиправною та скасовано. Проте, 24 серпня 2016 року позивач був зупинений інспектором ДПС Головного управління Національної поліції в Полтавській області, оскільки автомобіль, що належить позивачу перебуває у розшуку. Інформацію про розшук внесено до системи "Рубеж" на підставі постанов відповідача про арешт автомобіля Hyundai Accent та про його розшук від 16.06.2016 року. У зв'язку із викладеними обставинами, транспортний засіб позивача було вилучено і доставлено на спеціальний майданчик. Як в подальшому стало відомо, що 05.11.2015 року відповідачем було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_2 вищенаведеного штрафу. В межах виконання зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про розшук та арешт майна, що у кінцевому випадку призвело до затримання працівниками ДАІ транспортного засобу позивача та доставлення його на спеціальний майданчик. Позивач вважає зазначені дії відповідача протиправними, оскільки про відкриття виконавчого провадження йому не було відомо, жодних повідомлень з виконавчої служби не надходило. Вважає, що така бездіяльність спричинила додаткові витрати, розлад здоров'я, в результаті чого йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області є протиправними та задовольнив вимогу позивачу про стягнення матеріальної шкоди. В іншій частині суд відмовив за безпідставністю.

В силу приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову та залишає її в цій частині без змін.

Що стосується доводів апелянта про неправомірну відмову судом першої інстанції у стягненні на його користь моральної шкоди та витрат на правову допомогу, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно Постанови Верховного суду України від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно правової позиції Верховного суду України, формами моральної шкоди є, зокрема, моральні чи фізичні страждання.

Так, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. завданої моральної шкоди, оскільки відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачем не було доведено та надано суду відповідні докази завдання йому моральної шкоди та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру такої шкоди.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Що ж стосується вимоги ОСОБА_2 компенсувати йому судові витрати у сумі 7150 грн., які понесені ним у зв'язку з судовим розглядом даної справи в суді першої інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною1 ст.94 КАС України передбачено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до п.1 ч.3 цієї статті належать витрати на правову допомогу.

На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до матеріалів справи копії договору від 07.09.2015 №52 про надання правової допомоги, свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, додаткової угоди від 06.09.2015 №2 до договору від 07.09.2015 №52 про надання правової допомоги, актів прийняття-передачі наданих послуг від 10.09.2016 №6, від 20.09.2016 №7, від 26.09.2016 №8, від 04.10.2016 №9, товарних чеків від 10.09.2016 №07/09, від 20.09.2016 №29/09, від 26.09.2016 №34/09, від 04.10.2016 №05/10.

На підставі ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 витрати на правову допомогу при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно із ч.3 статті 90 КАС України встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 8 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату на 2016 рік (станом на 1.01.2016) в розмірі - 1378 грн.

Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи з часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді та не може перевищувати 551,20 грн. за годину участі представника у таких діях.

З аналізу ч.2 ст.5 КАС України вбачається, що вчинення окремих процесуальних діє є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи.

Частинами 2-3 ст.122 КАС України встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що адвокат позивача участь в процесуальних діях не брав та ознайомлення з матеріалами справи не здійснював. Судом першої інстанції у даній справі не проводились окремі процесуальні дії поза судовим засіданням.

Також, ОСОБА_2 не надано доказів вартості представництва інтересів позивача в суді, оскільки в актах прийняття-передачі наданих послуг у графі "зміст правової допомоги" така послуга як представництво інтересів в суді відсутня. Крім того, зі змісту переліку наданих послуг, які зазначені в актах прийняття-передачі наданих послуг, вбачається що вони мали консультаційний характер. Тому, такі витрати є документально не підтвердженими.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 в компенсації витрат у сумі 7150 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.