Ухвала суду № 64397641, 25.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1893/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Комиша О.І.,

представника відповідача Ярового А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, третя особа: Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 19.09.2014р. №0002252201, №0002262201, №0002272201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що у вересні 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період за січень-березень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Шен-Сервіс», ТОВ «Рибпром», ТОВ «Ребег плюс», ТОВ «Компанія «Главк», ПП «Бестком», ТОВ «Марані Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Бур'ян», ТОВ «Санта-Віта-Трейд», ТОВ «Добродія Фудз», ПП «Фрутлайн Плюс», ПП «Бессарабія-В», ТОВ «Системи розвитку бізнесу», ТОВ «Юмін Агро», ТОВ «Пікаділлі».

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79529932 грн., у тому числі по періодам: січень 2014 року - на суму 9093639 грн., лютий 2014 року - на 17959427 грн., березень 2014 року - на 44098464 грн., квітень 2014 року - на 6963 грн., травень 2014 року - на 5853 грн., червень 2014 року - на 8365586 грн.;

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим безпідставно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 397649660 грн., в тому числі за перший квартал 2014 року - на 355757650 грн. та за другий квартал 2014 року - на 41892010 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 170202553 грн., в тому числі за І квартал 2014 року - на суму 170202553 грн., та занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до державного бюджету, на загальну суму 43214950 грн., в тому числі: за І квартал 2014 року - на 35255468 грн., за ІІ квартал 2014 року - на 7959482 грн.;

На підставі вказаного акта перевірки 19 вересня 2014 року ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002252201, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток на 43214950 грн. за основним платежем і на 21607475 грн. за штрафними санкціями;

- №0002262201, згідно якого збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 79529932 грн. за основним платежем і на 39764968 грн. за штрафними санкціями;

- №0002272201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 170202553 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач довів суду факт здійснення операцій із поставки товарів і надання послуг з названими вище контрагентами, оплати їх вартості, відображення у податковому обліку, використання у господарській діяльності, що підтверджується документально, такі операції спричинили реальні зміни у майновому стані позивача та відповідають видам його діяльності, при цьому, надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарських операцій, в свою чергу, відповідач, як суб»єкт владних повноважень, правомірності своїх дій та рішень суду не довів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, зареєстроване 02.12.2002 року, тобто, є суб'єктом господарської діяльності.

Видами діяльності товариства є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво готової їжі та страв; виробництво інших харчових продуктів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля напоями; оптова торгівля тютюновими виробами; виробництво виноградних вин; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

У перевіряємий період позивач перебував у договірних відносинах із ТОВ «Шен-Сервіс», ТОВ «Рибпром», ТОВ «Ребег-Плюс», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Бур'ян», ПП «Бессарабія-В», ТОВ «Системи розвитку бізнесу», ТОВ «Юмін Агро», ТОВ «Пікаділлі», ТОВ «Компанія "Главк», ПП «Бестком», ТОВ «Марані Україна», ТОВ «Санта-Віта-Трейд», ТОВ «Добродія Фудз», ПП «Фрутлайн Плюс».

Так, 12 грудня 2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та Приватним підприємством «Бессарабія-В» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №12/12-2013-1ш (т.2 а.с.1-2), за умовами якого продавець зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця соняшникову олію, з насіння соняшника врожаю 2013 року, українського походження, а покупець - прийняти товар та оплати його на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару на кожну окрему партію товару визначається сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору. Ціна товару визначається у національній валюті - гривні із зазначенням її еквіваленту у доларах США на дату укладання додаткової угоди. Розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання - передачі товару визначається сторонами у додаткових угодах до договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю. За кожним фактом відвантаження (передачі) товару складається акт приймання-передачі, також сторони оформлюють видаткову накладну та податкову накладну. Приймання товару по кількості та якості здійснюється згідно із вимогами відповідних ДСТУ та/або ГОСТ на товар.

У додаткових угодах №3, №6, №7, №8, №9 та №18 до договору купівлі-продажу від 12 грудня 2013 року №12/12-2013-1ш обумовлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW склад продавця (згідно правил Інкотермс 2010), зокрема, за адресами: м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе 8а; порт Южний, Комінтернівський район, село Нові Біляри, Одеська область.

Згідно із додатковими угодами №4, №5, №10, №11, №13, №16 та №17 до договору купівлі-продажу від 12 грудня 2013 року №12/12-2013-1ш поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад продавця (згідно правил Інкотермс 2010), зокрема, за адресами: місто Іллічівськ, вулиця Транспортна, 45, ПАТ «МЖК»; порт Южний, Комінтернівський район, село Нові Біляри, Одеська область; Одеська область, Комінтернівський район, село Визирка.

Крім того, 17 грудня 2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ПП «Бессарабія-В» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №17/12-2013-1ш (т.2 а.с.16-17), за яким продавець зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця шрот соняшниковий з насіння соняшника врожаю 2013 року, українського походження, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару на кожну окрему партію товару визначається сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору. Визначення вартості договору, порядок проведення розрахунків, термін та умови поставки товару є аналогічними як і у договорі №12/12-2013-1ш від 12 грудня 2013 року.

У додаткових угодах №2, №3, №4, №5, №6 до договору купівлі-продажу №17/12-2013-1ш від 17 грудня 2013 року визначено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад продавця (згідно правил Інкотермс 2010) за адресою: м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе 8а.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором від 12 грудня 2013 року №12/12-2013-1ш та від 17 грудня 2013 року №17/12-2013-1ш позивачем надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення на підтвердження розрахунків, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, посвідчення про якість на олію соняшникову нерафіновану та сертифікати якості щодо шроту соняшникового гранульованого.

На підтвердження подальшої реалізації придбаної у ПП «Бессарабія-В» продукції позивачем надано копії контрактів, рахунків-фактур, вантажних митних декларацій, банківських виписок по особовому рахунку позивача на підтвердження перерахування коштів товариству «Фоззі-Фуд» за експортними договорами.

Крім того, 26 вересня 2013 року між ТОВ «Системи розвитку бізнесу» (продавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №3009, згідно умов якого продавець зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця олію соняшникову нерафіновану українського походження врожаю 2013 року, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару на кожну окрему партію визначається сторонами у додаткових угодах та специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору. Ціна однієї метричної тони товару за цим договором вказується у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами. При цьому ціна товару визначається в національній валюті - гривні з зазначенням її еквіваленту у доларах США на дату специфікації. Умови і строки поставки товару, конкретне місце фактичного приймання - передачі товару також узгоджуються сторонами у специфікаціях та/або додаткових угодах. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю. За кожним фактом відвантаження (передачі) товару складається акт приймання-передачі, разом із яким оформлюються видаткова та податкова накладні. Приймання товару по кількості та якості здійснюється згідно вимог відповідних ДСТУ та або ГОСТ на товар.

Відповідно до специфікацій до цього договору купівлі-продажу, поставка товару здійснюється на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс 2010), зокрема, за адресами: Україна, м. Миколаїв, вул. Гражданська, 117, ТОВ «Евері»; Україна, ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина»/ Дніпробугський морський торговий порт, Миколаївська область, Україна; ТОВ «Олсідз Блек Сі», Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, 2-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт «Южний», Україна.

11 жовтня 2013 року ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) уклало із ТОВ «Системи розвитку бізнесу» (продавець) договір купівлі-продажу №1110, за яким продавець зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця олію соєву, українського походження, врожаю 2013 року, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару на кожну окрему партію товару визначається сторонами у додаткових угодах та специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору. Визначення вартості договору, порядок проведення розрахунків, термін та умови поставки товару є такими ж як і у договорі №3009 від 26 вересня 2013 року.

У специфікації №3 від 22 січня 2014 року до договору купівлі-продажу №1110 від 11 жовтня 2013 року визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP, м. Одеса.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, посвідчення про якість та сертифікати якості.

На підтвердження подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Системи розвитку бізнесу» продукції позивачем на експорт надано копії контрактів, банківських виписок, рахунків-фактур, вантажних митних декларацій.

Крім того, 28 лютого 2014 року між ТОВ «Юмін Агро» (продавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) укладено договір №28-02/14 (т.26 а.с.99-102), згідно якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти олію соняшникову нерафіновану, що вироблена із насіння врожаю 2013 року. Ціна і кількість товару вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Продавець здійснює постачання товару автотранспортом на умовах СРТ - ТОВ НП «Термінал «Укрхарчозбутсировина», згідно термінів Інкотермс 2010. Вантажоодержувачем є ТОВ НП «Термінал «Укрхарчозбутсировина»; адреса відвантаження - Миколаївська область, Жовтневий район, с.Галицинове, вул. Набережна, 27. Товар постачається погодженими партіями не більше 250 метричних тонн за добу. Оплата за товар здійснюється в гривнях по безготівковому рахунку шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 4 банківських днів з дати відвантаження.

У специфікаціях до вказаного договору обумовлено кількість, ціну та кінцевий строк поставки товару.

12 березня 2014 року ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) уклало із ТОВ «Юмін Агро» (продавець) договір №12-03/14, згідно умов якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти олію соняшникову нерафіновану, що вироблена із насіння врожаю 2013 року. Ціна і кількість товару вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Продавець здійснює постачання товару на умовах СРТ - залізнична станція «Жовтнева» Одеської залізничної дороги, вантажоодержувач - ТОВ «Термінал УПСС», м. Миколаїв, вулиця Велика Морська, 63. Оплата за товар проводиться в гривнях, по безготівковому рахунку шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту відвантаження товару в пункті поставки. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку.

У специфікації до договору визначено кількість, ціну та кінцевий термін поставки товару.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором №28-02/14 від 28 лютого 2014 року і №12-03/14 від 12 березня 2014 року із ТОВ «Юмін Агро» позивачем надано: платіжні доручення, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні товарно-транспортні накладні, посвідчення про якість та звіти про результати дослідження.

На підтвердження подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Юмін Агро» продукції позивачем на експорт за договором із нерезидентом DVS Company LTD надано митні декларації №504010000/2014/641 (дата перетину кордону - 6 березня 2014 року) та №504010000/2014/705 (дата перетину кордону - 19 березня 2014 року).

Крім того, позивач у січні 2014 року придбавав у ТОВ «Ребег-Плюс» овочі (петрушку, кріп, щавель, кінзу, цибулю, салат, редиску, шпинат тощо) згідно договорів поставки від 28 серпня 2012 року №2630 та №3052.

За умовами вказаних договорів постачальник (ТОВ «Ребег-Плюс») зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець (ТОВ «Фоззі-Фуд») - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. За умовами договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору; кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку. Обов'язковою умовою для оплати поставленого товару є наявність оформлених у встановленому порядку відповідної накладної та податкової накладної, а також відповідність цін у накладній діючій специфікації. Поставка здійснюється постачальником виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачене додатковою угодою сторін).

На підтвердження реальності господарських операцій за договорами із ТОВ «Ребег-Плюс» позивачем надано копії таких документів: специфікації і додатки до договорів №2630 та №3052 від 28 серпня 2012 року, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, посвідчення якості, товарно-транспортні накладні, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 19 вересня 2013 року №05.03.02-03/92371 (дійсний до 15 вересня 2014 року) та від 17 жовтня 2013 року №05.03.02-03/93847 (дійсний до 17 жовтня 2014 року) стосовно придбаної у ТОВ «Ребег-Плюс» продукції.

Крім того, у перевіряємий період ТОВ «Фоззі-Фуд» перебувало у договірних відносинах із фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 за такими договорами поставки рослин: №406/КО/13-ПН від 17 грудня 2013 року та №40-КО/14-С від 20 січня 2014 року.

Згідно названих договорів постачальник (ФОП ОСОБА_5.) зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець (ТОВ «Фоззі-Фуд») - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. За умовами договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку. Обов'язковою є наявність оформлених у встановленому порядку відповідної накладної та податкової накладної, а також відповідність цін у накладній діючій специфікації. Поставка здійснюється постачальником на умовах DDP Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачене додатковою угодою сторін).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано: специфікації, протоколи узгодження розбіжностей, додатки (у тому числі графіки замовлення і доставки, зразки замовлення, акта розбіжностей, повідомлення про зміну параметрів, пакувального листа, акта про виявлення недоліків тощо), додаткові угоди до договорів №406/КО/13-ПН від 17 грудня 2013 року, №40-КО/14-С від 20 січня 2014 року, витратні накладні, акти про псування, бій, недовіз та надлишок товарів, податкові накладні із реєстрами видаткових накладних, банківські виписки та звіти про дебетові і кредитні операції на підтвердження проведення товариством розрахунків із постачальником, товарно-транспортні накладні, карантинні сертифікати та акти фіто-санітарного контролю.

Крім того, у січні 2014 року ТОВ «Фоззі-Фуд» укладено два договори поставки із ТОВ «Бур'ян», зокрема, №3308 від 20 січня 2014 року та №2835 від 30 січня 2013 року, за яким позивач придбавав овочі (петрушку, кріп, базилік, шпинат, м'яту, кінзу, щавель, салат, пастернак, фенхель тощо).

За умовами цих договорів ціни та асортимент продукції відображаються у специфікації, а кількість у кожній партії вказуються у замовленні. Обов'язковою умовою для оплати поставленого товару є наявність оформлених у встановленому порядку видаткової накладної та податкової накладної, а також відповідність цін у накладній діючій специфікації. Поставка здійснюється постачальником виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачене додатковою угодою сторін).

На підтвердження реальності господарських операцій за договорами із ТОВ «Бур'ян» позивачем надано копії таких документів: специфікації, додатки (у тому числі графіки замовлення і доставки, зразки замовлення, акта розбіжностей, повідомлення про зміну параметрів, пакувального листа, накладної, акта про виявлення недоліків тощо), додаткові угоди до договорів №3308 від 20 січня 2015 року та №2835 від 30 січня 2013 року, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки на засвідчення оплати, якісні посвідчення, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Окрім того, 30 березня 2012 року ТОВ «Фоззі-Фуд» уклало із ТОВ «Шен-Сервіс» договір №02-300312/1 на виконання аутсорсингових робіт із комплексного технічного обслуговування і експлуатації об'єктів нерухомості. За умовами цього договору виконавець (ТОВ «Шен-Сервіс») зобов'язується на свій ризик виконувати комплексне технічне обслуговування об'єктів нерухомості замовника, роботи по ремонту і обслуговуванню таких об'єктів, а також інженерних мереж, внутрішніх електричних мереж, мереж тепло- і водопостачання, каналізаційних мереж і інші роботи, перелік і вартість яких узгоджені сторонами додатково, шляхом виконання планових, поточних і, в разі необхідності, аварійних робіт, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити відповідні роботи. Роботи по комплексному технічному обслуговуванню деталізовані у пункті 2.3 договору. Також обумовлено, що поточні роботи виконуються на підставі заявки замовника у зазначений у ній строк, планові - на підставі узгоджених сторонами кошторисів, аварійні - у строк не більший понад 24 години з моменту виявлення.

Водночас, між тими ж сторонами укладено договори про надання послуг із щоденного прибирання нежитлових приміщень, а саме: №03-300312/2 від 30 березня 2012 року, №1-ГСП06/12 від 30 березня 2012 року, №03-200513/4 від 1 червня 2013 року, №03-300312/7 від 30 березня 2012 року, №884-ГСП-6/12 від 30 березня 2012 року, №03-300312/11 від 30 березня 2012 року.

На підтвердження реальності господарських операцій за договорами із ТОВ «Шен-Сервіс» позивачем надано: додатки (у тому числі переліки об'єктів нерухомості, протоколи розбіжностей, розшифровки вартості по кожному об'єкту, таблиці зон прибирання, звіти про щоденну перевірку якості прибирання тощо), додаткові угоди до договорів, акти здачі-прийняття робіт/надання послуг, рахунки-фактури, накладні на внутрішнє переміщення, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки по особовому рахунку на засвідчення оплати послуг.

Крім того, у перевіряємий період ТОВ «Фоззі-Фуд» перебувало у господарських відносинах з ТОВ «Пікаділлі» (постачальник) на підставі договору поставки №2064/1243 від 20 вересня 2011 року щодо придбання фруктів та овочів. Товар поставлявся в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікації. Поставка здійснювалась постачальником автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010.

На підтвердження господарських операцій за договором із ТОВ «Пікаділлі» позивачем надано: специфікація, додатки (у тому числі графік замовлення і доставки, зразки замовлення, акта розбіжностей, повідомлення про зміну параметрів, пакувального листа, накладної, повідомлення про зразки печаток покупця тощо), додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки на засвідчення оплати.

Водночас, документи на підтвердження транспортування придбаної у ТОВ «Пікаділлі» продукції надавалися посадовим особам ДПІ під час перевірки і відображені на сторінках 135-136 Акта перевірки.

Крім того, 01 червня 2012 року ТОВ «Фоззі-Фуд» уклало договір поставки №2500 із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Рибпром», за яким постачальник (ТОВ «ТД Рибпром») зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець (ТОВ «Фоззі-Фуд») - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. За умовами договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами. Обов'язковою є наявність оформлених у встановленому порядку відповідної накладної та податкової накладної, а також відповідність цін у накладній діючій специфікації. Поставка здійснюється постачальником автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачене додатковою угодою сторін).

Водночас, між тими ж самими сторонами 22 травня 2013 року укладено договір №2471 із умовами подібними до узгоджених у договорі №2500 від 1 червня 2012 року.

Відповідно до вказаних договорів ТОВ «Фоззі-Фуд» придбавало рибу.

На підтвердження реальності господарських операцій за договорами із ТОВ «ТД Рибпром» позивачем надано копії таких документів: специфікації, додатки, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчення якості, сертифікати відповідності.

Товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування придбаної у ТОВ «ТД Рибпром» продукції надавалися посадовим особам податкового органу під час перевірки, що відображено сторінках 162-163 Акта перевірки.

При цьому, сумніви податкового органу щодо реальності господарських операцій із вищенаведеними контрагентами ґрунтуються лише на податковій інформації отриманій по вказаним контрагентам від інших податкових органів.

Водночас, як вірно зазначає суд першої інстанції, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, має прийматись податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Так, наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались, послуги не надавались.

Щодо можливості отримання і відправки товариством «Фоззі-Фуд» продукції на території порту «Южний» та Ізмаїльського морського торговельного порту судом першої інстанції встановлено наступне.

Так, ТОВ «Фоззі-Фуд» у відносинах безпосередньо із портами - не перебувало. Позивач здійснював транспортування товару до терміналів, а у подальшому товар експедирувався брокером, який перебуває у відносинах із терміналом, водночас термінал, відповідно, перебуває у договірних відносинах із портом. На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано копію договору на митно-брокерське обслуговування ТОВ «Фоззі-Фуд» із ТОВ «Новотіс» №23/01-2014 від 23 січня 2014 року, за умовами якого замовник (ТОВ «Фоззі-Фуд») доручає, а виконавець (ТОВ «Новотіс») - приймає на себе зобов'язання забезпечити виконання послуг по експедируванню і митному декларуванню зернових вантажів та продуктів переробки, які відправляються на експорт, через термінали ТОВ «Рисоіл-Юг» та ТОВ «ТИС-Контейнерний термінал».

Стосовно відправки товару з Ізмаїльського порту представником позивача наголошено, що організацію цього здійснювало ПП «Бессарабія-В» на підставі договору доручення №12-12/13 від 13 грудня 2013 року. За таким договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити комплекс послуг по відправці на експорт вантажу довірителя через склад, розташований у місті Ізмаїл по вул. Болградське шосе, 8а. Крім того, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ПП «Бессарабія-В» укладено договори на транспортно-експедиційне обслуговування №1 від 28 червня 2013 року та №10 від 10 липня 2013 року, за якими виконавець (ПП «Бессарабія-В») зобов'язався забезпечити виконання послуг щодо експедирування рослинних олій та шроту, які відправляються на експорт через Ізмаїльський морський торговельний порт.

Щодо відправки товарів із інших портів, товариство надало договір на експедирування та митне оформлення вантажу №0110 від 1 жовтня 2013 року, укладений позивачем з ТОВ «Транс Конкордія», за яким останній зобов'язався забезпечити виконання послуг із експедирування і митного декларування рослинних олій, які відправляються замовником через термінали ТОВ «Олсідз Блек Сі» та ТОВ «Тис-Контейнерний термінал». Також надано копії договорів з ТОВ «Евері» №20/09-f-13 від 20 вересня 2013 року та №20/09-f-13 від 20 вересня 2013 року щодо транспортно-експедиційного обслуговування і надання послуг по накопиченню й перевалці зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки через елеваторний комплекс ТОВ «Евері» за адресою: місто Миколаїв, вулиця Проектна, 1-а; договорів №FT-16-о/1506 від 15 червня 2013 року та №FT-15-о/1506 від 15 червня 2013 року з тим самим контрагентом щодо надання послуг із приймання і перевантаження олії соєвої та рослинної, накопичення вантажу за цими договорами здійснюється в резервуарах виконавця за адресою: місто Миколаїв, вул. Гражданська, 117 (термінал). Крім того, надано договір експедирування та митного оформлення вантажів, укладений позивачем із ТОВ «Транс Конкордія» та ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина».

Крім того, позивачем надано копії довіреностей, оформлених працівникам ТОВ «Фоззі-Фуд», які приймали товар від постачальників ПП «Бессарабія-В», ТОВ «Системи розвитку бізнесу», ТОВ «Юмін Агро», а також копії наказів про відрядження та посвідчень про відрядження осіб, як відряджалися у с. Нові Біляри Комінтернівського району та у місто Ізмаїл Одеської області для виконання договірних зобов'язань із ПП «Бессарабія-В».

Водночас, будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази, відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В той час, як факти поставки товарів на користь позивача, надання йому послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати, враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, - пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з вказаними контрагентами суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 30 січня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.