Ухвала суду № 64397619, 30.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23367/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" звернулась з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального оофісу з обслуговування вликих платників про визнання протиправними та скасування вимоги від 14.08.2015 №Ю-З У та рішення від 14.08.2015 №0000784102.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року було здійснено процесуальне правонаступництво, а саме: Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників змінено на - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, на підставі чого складено акт від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160.

За результатами вказаної перевірки встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" положень частин першої та другої статті 6, частини першої пунктів 1, 7 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на підставі чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 67 951,55 грн., у тому числі за ставкою 37,26% у сумі 61 806,94 грн. та за ставкою 3,6% у сумі 6 144,61 грн.

На підставі викладеного, міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - центральним офісом з обслуговування великих платників сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2015 №Ю-З У, якою від товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" вимагається сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 67 951,55 грн., а також прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 №0000784102, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" застосовано штрафні санкції у розмірі 33 975,83 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до частини другої та третьої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина десята статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Крім того, у відповідності до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, зокрема, накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається зі змісту акту від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160, підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугували висновки контролюючого органу про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" у порушення підпункту 164.2.17 "б" пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України здійснено перерахування коштів суб'єктам господарювання - товариству з обмеженою відповідальністю "Фішка", фізичній особі-підприємцю Кравченко С.М., товариству з обмеженою відповідальністю ПХ Кейтеринг та товариству з обмеженою відповідальністю "Форум Краси" - за надання послуг по організації та обслуговуванню комплексними обідами працівників підприємства на загальну суму 147 586,00 грн., згідно з актами виконаних робіт без утримання податку на доходи фізичних осіб. Також, перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" у порушення підпункту 164.2.17 "б" пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не включило до загального місячного оподаткованого доходу платника податку використані кошти працівника підприємства ОСОБА_3 (які не віднесені на витрати) на купівлю продуктів харчування для працівників підприємства, згідно з авансовими звітами, на загальну суму 23 097,58 грн.

Водночас, рішенням головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44 про результати розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0017331703, прийнятого на підставі висновків акту від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160, останнє скасовано в частині 3 339,89 грн. податку на доходи фізичних осіб та 2 373,71 грн. штрафних санкцій, оскільки перевіркою не враховано, що придбані продукти харчування (згідно авансових звітів) на суму 23 097, 58 грн., водій товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" ОСОБА_3 використав не для особистого харчування, внаслідок чого перевіркою безпідставно зроблено висновок про те, що кошти в сумі 23 097,58 грн. є додатковим благом працівника товариства ОСОБА_3

Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі №807/2321/15 податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0026011703 визнано протиправним та скасовано з посиланням на те, що за відсутності об'єктивної можливості визначити кількість спожитих продуктів кожним працівником, їх не персоніфікований характер, оплата позивачем вартості харчування в обідній час не є їх персональним додатковим благом та не може розглядатись як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Відтак, судом зазначено, що наведені обставини вказують на відсутність в діях товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" порушень вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №807/2321/15, яке набрало законної сили, встановлено протиправність висновків контролюючого органу за актом перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160 щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" бази оподаткування доходів фізичних осіб в частині невключення до загального оподатковуваного доходу працівника додаткового блага у вигляді харчування, а також те, що саме на підставі цих висновків відповідачем здійснено донарахування позивачеві єдиного соціального внеску та штрафних санкцій, як заниженої бази оподаткування.

Таким чином, беручи до уваги скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0026011703, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" донараховано зобов'язання з податку на доходи на фізичних осіб за висновком акту від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160, а також враховуючи рішення головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2015 №Ю-З У та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.08.2015 №0000784102 з огляду на їх похідний характер.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.