Ухвала суду № 64397562, 26.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8888/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Степанюка А. Г.., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними, що суперечать приписам п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» щодо їх права особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву цього громадянина такими, що порушують право громадянина на означене право, а тому - протиправними». Просив визнати лист відповідача від 19.05.2016 р. №05/2-14050-10 необґрунтованим, а тому - протиправним; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.05.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В засідання учасники процесу не з'явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 195-1 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене та строки розгляду справи, неявка учасників процесу не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2016 р. ОСОБА_3 направлено на адресу Генеральної прокуратури України скаргу вх. №83, в якій позивач просив з'ясувати обставини порушення працівником ГПУ під час судового засідання 28.04.2016 р. у справі №826/5202/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною відповіді, зобов'язання вчинити дії в Окружному адміністративному суді м. Києва, притягнути вказаного працівника до відповідальності, дозволити позивачу особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме дану скаргу.

Листом від 19.05.2016 р. №05/2-14050-10 ГПУ серед іншого повідомлено ОСОБА_3 про те, що представник Генеральної прокуратури України у справі діяв на підставі довіреності керівника з використанням прав, передбачених ст.ст.49, 51, 59 КАС України. Засоби процесуального примусу, передбачені ст. 269 КАС України до нього судом не застосовувались, будь-яких листів та рішень суду щодо неналежної поведінки представника до Генеральної прокуратури України не надходило.

Зазначено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2016 у згаданій справі у задоволенні позову відмовлено повністю. Підстав для ініціювання питання про притягнення до відповідальності представника ГПУ не встановлено.

Щодо розгляду звернення за особистою участю позивача повідомлено, що згідно зі ст.ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» особа може бути запрошеною до вирішення її заяви чи скарги лише у випадку проведення засідання, тобто колегіального розгляду. В інших випадках розгляд звернення проводиться без обов'язкового виклику і присутності заявника.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу ст. 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Положеннями статті 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1,2 та 4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно до п. 1 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 27.12.2014 р. №9гн (далі - Інструкція №9гн), розгляд звернень та особистий прийом в органах прокуратури здійснюється відповідно до Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про прокуратуру", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про Регламент Верховної Ради України", "Про комітети Верховної Ради України", інших законодавчих актів України.

Під час розгляду звернення відповідачем безпосередньо досліджено події, які фактично відбулися в судовому засіданні, при цьому необхідності участі скаржника у розгляді та отримання від нього додаткової інформації не було.

З урахуванням відомостей технічного запису судового засідання підстав для ініціювання питання про притягнення до відповідальності працівника Генеральної прокуратури України не встановлено. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2016 р. у справі №826/5202/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

За зверненням ОСОБА_3 у встановлений законом строк повідомлено про результати розгляду, роз'яснено право на апеляційне оскарження судового рішення та право у разі незгоди на оскарження відповіді вищестоящому керівнику або до суду.

Вказане виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом зобов'язання відповідача до вчинення будь-яких дій, а тому відповідні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, колегією суддів не приймаються до уваги доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі.

Отже, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

Я. М. Василенко

Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2017.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.