Ухвала суду № 64397540, 31.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року справа №812/1325/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача Суткового А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у справі № 812/1325/16 за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 11.10.2016 № 555/10/12-32-12-02-19,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (далі - ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" або підприємство), в якому Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати податкову консультації від 11.10.2016 № 555/10/12-32-12-02-19.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у підприємства в постійному користуванні знаходяться земельні ділянки, а тому він є платником земельного податку.

Позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області (далі - Інспекція або податковий орган) за наданням індивідуальної податкової консультації з питань звільнення від сплати земельного податку.

Відповідач листом № 555/10/12-32-12-02-19 від 11.10.2016 надав індивідуальну податкову консультацію, яку Позивач вважає протиправною, оскільки він звільнений від сплати земельного податку в силу Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) в період з 14.04.2014 до 07.06.2016.

Відповідач надав заперечення, в яких посилався на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо плати, нарахування обчислення податку орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, а також підстави подання уточнюючої декларації. Також зазначив, що не розроблено порядку застосування ст.6 та ст. 7 Закону № 1669-VII, та не внесено відповідних змін до ПК України (а.с.45-47 ).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року адміністративний позов було задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Луганській області викладену у листі № № 555/10/12-32-12-02-19 від 11.10.2016.

Постанова мотивована тим, що на Позивача розповсюджуються норми статті 6, 7 Закону № 1669-VII в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14 квітня 2014 року щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном до 08.06.2016. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Інспекцією при наданні спірної індивідуальної податкової консультації не надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише наведено суб'єктивне тлумачення приписів Закону № 1669-VII та ПК України без конкретизації дії зазначених норм до позивача.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПК України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до ПК України (п. 30.5 ст. 30 ПК України). Апелянт наголошує, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують прийняття в період з 14.04.2014 до 08.06.2016 Северодонецькою міською радою рішень про звільнення та/або встановлення пільг зі сплати земельного податку у зв'язку з проведенням антитерористичної операції. Таким чином, на сьогодні відсутні правові підстави для застосування Позивачу пільг зі сплати земельного податку за землі, які знаходяться в адміністративних межах м. Сєвєродонецька.

Крім того, податковий орган вказує, що відповідь контролюючого органу надано із дотриманням вимог статті 52 ПК України, та містить відповідні на всі порушені заявником питання.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24.06.1998 за № 1 383 120 0000 000976 (а.с.19).

ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на праві постійного користування використовує три земельні ділянки:

- відповідно до державного акту серії ЯЯ № 165221 від 23.12.2005 площею 50,7245 га, що розташована в промисловій зоні м. Сєвєродонецька Луганської області, цільове призначення земельної ділянки - землі технічної інфраструктури (під промисловий майданчик) (а.с.6);

- відповідно до державного акту ІІ-ЛГ № 005073 від 18.05.1999 площею 0,8140 га, що розташована в м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській 6, призначено для розташування виробничих та адміністративних будівель та споруд (а.с.7-10);

- відповідно до державного акту ІІ-ЛГ № 006099 від 01.02.2000 площею 0,4254 га, що розташована в м. Сєвєродонецьку по вул. Жовтневій 12, призначено для розташування будівлі їдальні (а.с.11-14).

Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому ПК України повноваження.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2016 позивач звернувся до податкового органу із заявою про надання податкової консультації стосовно порядку ведення обліку та подачі звітності з оплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, а саме просив роз'яснити:

яку податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) необхідно подати звітну або уточнюючу;

що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю;

який порядок нарахування та обчислення розміру плати за землю за даний період;

яким чином слід відобразити у податковій звітності податкову пільгу, передбачену ст. 6 Закону № 1669-VII (а.с.15-16).

Інспекцією надано індивідуальну податкову консультацію, яка викладена у листі № 555/10/12-32-12-02-19 від 11.10.2016, відповідно до якої Позивачу роз'яснено, що на теперішній час не розроблено порядок застосування ст.6 та ст. 7 Закону № 1669-VII, а також не внесено відповідних змін до ПК України, тому підстав подавати уточнюючий розрахунок з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), посилаючись на Закон № 1669-VII у Позивача немає (а.с.17-18).

Вирішуючи питання про правомірність наданої податкової консультації суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п. 52.1, 52.3 та 52.4 ст. ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на відсутність порядку застосування статей 6 та 7 Закону № 1669-VII, а також не внесення відповідних змін до ПК України щодо сплати орендної плати за землю, в тому числі і за земельні ділянки, розташовані на території проведення антитерористичної операції.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками з огляду на наступне.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Землекористувачі відповідно до пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом № 1669-VII визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VII визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053".

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Приписами ст. 7 Закону № 1669-VII скасовується на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Пізніше, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669-VII, та доповнено п.4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Вказаним законом також змінено редакцію статті 6 Закону № 1669-VII, яка з 08.06.2016 передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, м. Сєвєродонецьк з 08.06.2016 не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

З огляду на викладене, на Позивача розповсюджуються норми статті 6, 7 Закону № 1669-VII в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14 квітня 2014 року щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном до 08.06.2016.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням місцевого суду, що Інспекцією при наданні спірної індивідуальної податкової консультації не надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише наведено суб'єктивне тлумачення приписів Закону № 1669-VII та ПК України без конкретизації дії зазначених норм до позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що податкова консультація, надана Відповідачем, прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, без дотриманням принципу рівності перед законом, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація, з огляду на зазначене вона є протиправною.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до статей 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 11.10.2016 № 555/10/12-32-12-02-19 правильно задоволені місцевим судом.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 31 січня 2016 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у справі № 812/1325/16 за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 11.10.2016 № 555/10/12-32-12-02-19 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов