Ухвала суду № 64397373, 26.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2017 року

справа № 804/4327/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Павлоградська зернова компанія» звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати письмову податкову консультацію (вих.. № 2389/10/04-36-12-0116 від 25.04.16р.) в частині роз’яснення щодо відображення в податковому обліку з податку на додану вартість додану вартість операцій по списанню кредиторської заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкова консультація ґрунтується на висновках листа Державної фіскальної служби України за вих.. № 21062/6/99-99-09-03-02-15 від 05.10.15р., що є безпідставним, оскільки зміст вказаного листа не відповідає нормам Податкового кодексу України. Крім того, лист не є нормативним актом, відтак не може встановлювати нових правових норм.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у запиті підприємства наведено інформацію, що контрагент (кредитор) має статус припинення, що унеможливлює здійснення права вимоги від боржника (ПП «Павлоградська зернова компанія») виконання його обов’язку по сплаті товарів/послуг, отриманих від нього. Тобто кредиторська заборгованість позивача є такою, щодо якої стягнення неможливо та має всі ознаки безнадійної. Платнику, який має статус припинення, анулюється реєстрація платника ПДВ згідно абзацу б) пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України. Отже, безнадійна кредиторська заборгованість контрагента, який має статус припинення, підлягає списанню. Платник податку – покупець повинен відкоригувати податковий кредит з ПДВ, оскільки оплата за поставлені товари/послуги так і не відбулась. При цьому коригування відбувається на дату списання боргу та здійснюється на підставі бухгалтерської довідки. Норми статті 192 Податкового кодексу України передбачають коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту

контрагентів, тобто у коригуванні задіяні дві сторони (продавець і покупець). При списанні безнадійної кредиторської заборгованості коригування податкових зобов’язань продавця не відбувається, у зв’язку з чим положення статті 192 не діють. Отже, з метою виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, яка визначена по операціях зі списання дебіторської, кредиторської заборгованості, у позивача є можливість подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ того періоду, в якому виникла така заборгованість та відобразити коригування (зменшення) податкового кредиту в додатку 5 до уточнюючого розрахунку на підставі складеної бухгалтерської довідки. Лист ДФС України від 05.10.2015 № 21062/6/99-99-09-03-02-15 використано відповідачем з метою інформування платника про сталу правову позицію з цього питання.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на її безпідставність та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2016 Приватне підприємство «Павлоградська зернова компанія» звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про отримання податкової консультації з питання роз’яснення щодо необхідності коригування податкового кредиту з ПДВ, сформованого відповідно до пункту 198.2 статті198 Податкового кодексу України за датою першої події при отриманні матеріальних цінностей, робіт або послуг, використаних у господарській діяльності, від контрагента, статус якого «припинено».

Листом від 25.04.2016 №2389/10/04-36-120116 відповідачем надано податкову консультацію, згідно змісту якої, якщо платник при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не підлягають погашенню з підстав ліквідації контрагента, тому в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому коригування податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Не погодившись з цією податковою консультацією, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавством не передбачено обов’язку коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість у складі безнадійної кредиторської заборгованості, тому податкова консультація не відповідає нормам відповідного податку, що є підставою для визнання такої консультації недійсною

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких, покладено на такий контролюючий орган.(підпункт 14.1.172 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

За зверненням платників податків, контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.( пункти 52.1-52.5 статті 52 вказаного Кодексу)

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючим органом. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Разом з тим, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною, є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.(пункт 53.3 статті 53 Податкового кодексу України)

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.( пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, у позивача виникло право включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по першій події – отриманні товарів/послуг, з чим відповідач погоджується.

Статтею 192 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для здійснення коригування податкового кредиту та зазначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків зобов’язаний відкоригувати податковий кредит. До таких підстав віднесено: повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача, виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що положення чинного податкового законодавства не передбачають обов’язку платника податку відкоригувати податковий кредит на суму ПДВ у складі простроченої кредиторської заборгованості. Внаслідок чого, висновки податкової консультації не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, судом першої інстанції правомірно визнано податкову консультацію недійсною.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 804/4327/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, у порядку, встановленому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко