Постанова № 64397175, 24.01.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа № 906/423/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача - підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" на рішення господарського суду Житомирської області від 06 липня 2016 року у справі № 906/423/16 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 22 242 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.2016 р. у справі № 906/423/16 (суддя Лозинська І.В.) в позові відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем неправомірно нарахована неустойка за період з 01.01.2015 р. по 01.04.2016 р., оскільки дія Угоди № 118 на оплату резервування земельної ділянки від 31.03.2009 р. (зі змінами та доповненнями), де знаходяться торгівельні майданчики № 203 та № 203/1, закінчилася 31.01.2014 р. Одночасно термін дії договору оренди № 54 від 31.12.2013 р., укладений між сторонами, закінчився 31.12.2014 р. В зв'язку з цим суд відмовляє в задоволенні позову про стягнення неустойки в розмірі 22242,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обгрунтування скарги зазначає, що посилання суду на здійснення позивачем своєї діяльності на земельній ділянці не відведеній для цього за рішенням органу місцевого самоврядування спростовується Правилами торгівлі, затвердженими сесією Коростишівської міської ради за № 762, в п. 2 яких зазначено: ПР "Кооперативний ринок" - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням Коростишівської міської ради земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку. Вказує, що питання про наявність або відсутність права користування позивачем земельною ділянкою виходить за межі позову, оскільки дослідженню підлягають обставини, які стосуються відносин оренди майна і належного виконання зобов'язань сторонами за договором. А питання щодо неправомірного користування земельною ділянкою може ставити лише власник земельної ділянки - Коростишівська міська рада, яка і укладала угоду № 118. Звертає увагу, що відповідач виконував зобов'язання за договором та сплачував орендну плату, але після закінчення терміну дії договору відповідач на пропозицію переукласти договір № 309 від 16.12.2014 р. на новий термін згоди не надав, не виконав вимоги ч. 1 ст. 785 ЦК в частині повернення торгових місць № 203 та № 203/1, про що був попереджений претензією від позивача № 21. За таких обставин вважає нарахування неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України правомірним.

В судові засідання представник апелянта не з'явився, однак надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до п. 4.2.5 договору якщо орендар після припинення дії договору в семиденний термін не звільнить об'єкт оренди, орендодавець переміщає тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торгівельному місці на штрафмайданчик ринку. Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що суттю користування торговельним майданчиком є встановлення на його площі тимчасової споруди - металевого кіоску. Але в розумінні п. 4.2.5 договору, час прострочення користування таким торговельним майданчиком не може перевищувати 7 (семи) днів. В разі продовження користування майданчиком понад вказаного граничного строку, у орендодавця виникає право на звільнення майданчика шляхом переміщення кіоску на штрафмайданчик ринку. Всупереч цьому, позивачем вказану умову договору не виконано. Звертає увагу, що користування земельною ділянкою, яка надавалась позивачу для обслуговування майнового комплексу, припинилось 31.03.2014 р. в зв'язку з закінченням дії Угоди № 118 на оплату резервування земельної ділянки. Використання торговельного майданчика не є тотожним використанню земельної ділянки, але прямо передбачає таке використання. Витрати за користування (резервування) земельною ділянкою закладені у вартість оренди 1 м.кв. торговельних місць на місяць. Відтак, з 01.04.2014 р. позивач, як суб'єкт господарювання, здійснював свою діяльність на земельній ділянці не відведеній для цього рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. Разом з цим, в цей період витрат на користування цією ділянкою позивач не ніс. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність нарахування неустойки в період з 01.01.2015 р. по 01.04.2016 р.

З огляду на вказане просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Одночасно повідомляє, що через віддаленість суду та брак коштів забезпечити явку не має можливості, а тому просить здійснити розгляд спору за відсутності представника відповідача.

Зважаючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 Статуту, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.

Згідно п.1.2 Статуту Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.03р., протокол №5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Відповідно до пп. 2.3.2 та 2.3.3. п. 2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організація, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.

31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 54.

За умовами п. 1.1. Договору, предметом договору є торгівельні майданчики № 203 та №203/1 площею 7 кв.м та 5 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку.

Карта-схема розміщення торгових місць ринку, була розроблена у 2003 році та погоджена з місцевими органами: СЕС, Ветеринарною медициною, пожежного нагляду, архітектурно-будівельною комісією, Державтоінспекцією (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.3 Договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.

Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до п.6 договору, тобто з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно.

Пунктом 3.1. сторони визначили, що орендна плата складає 403,90 грн та 337,50 грн на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Відповідно до п. 4.3.3 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з прибуткових касових ордерів, розрахунки відповідачем були проведені на суму 8896,80 грн (а.с. 29-40):

- №453 від 01.02.2014 - 741,40 грн;

- №1255 від 11.03.2014 - 741,40 грн;

- №1604 від 28.03.2014 - 741,40 грн;

- №2183 від 06.05.2014 - 741,40 грн;

- №2701 від 17.06.2014 - 741,40 грн;

- №3238 від 23.07.2014 - 741,40 грн;

- №3629 від 16.08.2016 - 741,40 грн;

- №3976 від 09.09.2014 - 741,40 грн;

- №4564 від 24.10.2014 - 741,40 грн;

- №5239 від 02.12.2014 - 741,40 грн;

- №777 від 27.02.2015 - 741,40 грн;

- №1236 від 31.03.2015 - 741,40 грн.

Таким чином відповідачем повністю було виконано договір оренди №54 від 31.12.2013 по оплаті орендної плати за торговельні майданчики №203 та 203/1.

Однак позивач наполягає на тому, що відповідач повинна була повернути дані торговельні майданчики, як об'єкти договору оренди позивачу, чого відповідачем зроблено не було. Тому позивач, що у зв"язку з цим нарахував неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в сумі 22242,00 за період з 01.01.2015 по 01.04.2016 (а. с. 28).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що договір не містить строку передання майна та це майно не було передане в користування. Вважає, що предметом оренди є частина площі на місцевості, що призначена для встановлення відповідних конструкцій і забезпечення їх подальшої діяльності. Ця площа нерозривно пов'язана із земельною ділянкою, оскільки безпосередньо на земельну ділянку нанесено асфальтне покриття, тому фактичним предметом договору оренди є частина земельної ділянки. Крім того, наголошує що Кооперативний ринок як об'єкт був предметом дослідження судової будівельно-технічної га земельно-технічної експертизи, призначеної господарським судом Житомирської області у справі №906/609/15 та проведеної незалежним інститутом судових експертиз. Відповідно до висновку експерта №8557 від 10.02.2016, серед об'єктів, розташованих по периметру адреси: АДРЕСА_2, експертом виявлено ряд об'єктів нерухомого майна, тимчасові споруди та малі архітектурні форми (лотки, контейнери, майданчик для торгівлі з машин, аптечний кіоск, огорожа без суцільного контуру), будівлі, які не відносяться до нерухомості, а також зовнішні інженерні мережі та благоустрій території у вигляді асфальтного покриття (а. с. 82-117). Також відповідач вважає, що позивач втратив право користування земельною ділянкою в зв'язку з закінченням дії Угоди № 118 на оплату резервування земельної ділянки.

Розглядаючи зазначений спір, колегією суддів приймається до уваги наступне.

Правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку в спірному випадку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки № 57/188/84/105 від 26.02.2002, Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради від 03.04.2014 р. № 762.

Торговельні місця надаються продавцям за окрему плату (п. 18 Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок").

У разі використання торговельного місця на умовах оренди між продавцем та адміністрацією ринку укладається угода оренди (в термінах вжитих у Правилах торгівлі на ПР "Кооперативний ринок"), договір оренди торговельного місця (в термінах Постанов № 868).

Укладення договору оренди торговельного місця є обов'язковим відповідно до п.20 Правил торгівлі на ринках.

Правове регулювання діяльності по організації та здійсненню торгівлі на ринку регулюється не тільки зазначеними актами законодавства, а й іншим законодавством, зокрема Цивільним кодексом України як основним актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір оренди в даному спорі підпадає під регулювання зазначених актів законодавства, однак слід зазначити, що кваліфікація договору визначається не за його назвою, а за змістом його умов.

Предметом договору є торгівельний майданчик, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (об'єкт оренди) (п. 1.1 Договору).

Об'єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності (п. 1.3 Договору).

Таким чином, передача управляючим ринком підприємством за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному ст. 759 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що в даному випадку між сторонами склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку. Вказаними договорами врегульовано користування саме торгівельними місцями (майданчиками). Тобто такі договори містять елементи як договору найму (оренди), так і договору надання послуг.

Оскільки встановлені обставини свідчать про здійснення позивачем господарської діяльності на ринку, слід дійти висновку що між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене правове регулювання.

Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, і хоча передбачає таке використання, правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про відсутність у позивача правових підстав для використання майна (торгівельного місця) у господарській діяльності, з огляду на закінчення дії Угоди від 31.03.2009 р. № 118 на оплату резервування земельної ділянки, а відтак передавати його в оренду, не пов'язаний з правом позивача на стягнення суми неустойки за використання торговельного місця, що є оплатним згідно з Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок".

Застосування відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення через не виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків в даному випадку випливає з наступного.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З договорів оренди вбачається, що у разі припинення договору орендар несе обов'язок звільнити об'єкт оренди та повернути його Орендодавцеві (п. 4.3.8 Договору).

Таким чином, для застосування наслідків передбачених частиною другою ст. 785 ЦК України необхідно встановити обставини за якими орендар мав можливість передати майно що було предметом оренди але умисно цього обов'язку не виконав.

Як стверджується матеріалами справи, позивач у своїй претензії № 21 від 16.01.15 р. повідомляв відповідача про закінчення терміну дії договору оренди № 54 від 31.12.13 р. та необхідність звільнити торгівельні майданчики №№ 203, 203/1. Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, що підтверджується Актом від 01.04.2016 р., складеним комісією з трьох осіб. Відтак, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.15 р. по 01.04.16 р. в сумі 22242,00 грн.

Таким чином, неповернення відповідачем об'єкта оренди та перебування в межах наданих торгівельних місць металевих кіосків свідчить про невиконання останнім п. 4.3.8 договору, що надає право позивачу на застосування санкцій, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Посилання відповідача на невиконання позивачем вимог п. 4.2.5 договору, за якими позивач після припинення дії договору та у зв'язку з не звільненням об'єкту оренди переміщає тимчасову споруду на штрафмайданчик ринку, в даному випадку правового значення не має, оскільки такі дії є правом позивача, в той час як п. 4.3.8 договору зобов'язує відповідача звільнити об'єкт оренди.

При цьому право позивача на нарахування спеціальної неустойки випливає з положень п. 5.2 договору, за якими сторони несуть згідно з законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

Тобто, за невиконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди наступає відповідальність, визначена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Наведений позивачем розрахунок санкцій є вірний, обставини щодо неповернення об'єкта оренди є підтвердженими, а відтак позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Відносно заперечень відповідача, які грунтуються на недійсності укладеного між сторонами правочину з огляду на відсутність у позивача права на їх укладення, судом відзначається наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до норм пункту першого, другого та п'ятого ст. 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Відповідач, посилаючись на недійсність договору оренди торговельного місця після закінчення його строку, діє недобросовісно з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України.

Суд зазначає, що пріоритет у даному спорі не може бути надано відповідачу, який є недобросовісним і своєю поведінкою, проявляючи ініціативу до укладення договору, оскільки саме він звернувся з пропозицією укласти відповідний договір, сприяв встановленню договірних відносин, законність яких він в подальшому заперечує.

Оскільки спірні об'єкти - торгівельні площадки знаходилися у володінні відповідача, який здійснював господарську діяльність по наданню послуг ринку в межах затвердженої схеми генерального плану кооперативного ринку та сплачував орендну плату, у суду відсутні правові підстави стверджувати про відсутність обов'язку відповідача повернути об'єкт оренди. Встановлення інших обставин, пов'язаних з майновими правами на об'єкти ринку та наступний висновок про незаконне їх використання позивачем не має значення для предмету даного спору.

Інший підхід суду обмежує права добросовісних учасників цивільних правовідносин, не сприяє меті та завданням судочинства, що спрямоване на захист та відновлення порушених прав та законних інтересів та стабільності цивільно-правових відносин.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2016 року прийняте з порушенням норм матеріального права з огляду на невідповідність висновків обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, за яким витрати позивача за розгляд спору в першій та апеляційній інстанціях покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2016 р. у справі № 906/423/16 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) на користь підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 31843604) - 22242,00 грн. неустойки та 2893,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.