Постанова № 64397043, 24.01.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р.Справа № 914/1623/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖелік М.Б.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхбудсервіс-Д № 123 від 31.08.2016 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2016 року

у справі № 914/1623/16

за позовом: Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради, м. Жидачів Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхбудсервіс-Д, м. Жидачів Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення земель відходами в розмірі 241 858,00 грн.

визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 прокурор;

від позивача: не зявився;

від відповідача: не з»явився;

від третьої особи: не з»явився;

Представникам відповідача, третьої особи та прокурору розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області подано клопотання б/н б/д (вх.ЛАГС 01-04/530/17 від 24.01.2017) про відкладення розгляду справи , яке судовою колегією відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою суду від 13.01.2017 явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалась.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 695 від 21.11.2016 у звязку із перебуванням у відрядженні судді Данко Л.С. зобовязано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/1623/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 у звязку із перебуванням у відрядженні судді Данко Л.С. у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/1623/16 введено замість судді Данко Л.С.. суддю Желіка М.Б.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2016 у справі № 914/1623/16 (суддя Блавацька-Калінська О.М.) позов задоволено повністю. Стягнено з ТОВ Шляхбудсервіс-Д (81700, Львівська область, Жидачівський район, м.Жидачів, вул.Залізнична, 5, ідентифікаційний код 03580920) на користь Жидачівської міської ради (81700, Львівська область, Жидачівський район, вул. Шашкевича,2, ідентифікаційний код 04056167, р/р№33116331700158, одержувач УДКСУ у Жидачівському районі Львівської області, код платежу 24062100, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) 241 858,00 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Також стягнено з ТОВ Шляхбудсервіс-Д (81700, Львівська область, Жидачівський район, м.Жидачів, вул.Залізнична, 5, ідентифікаційний код 03580920) в дохід Державного бюджету України 628,00 грн. судового збору.

ТОВ Шляхбудсервіс-Д подано апеляційну скаргу № 123 від 31.08.2016, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2016 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не досліджено всіх обставин справи, не повно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішення суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом не досліджено доказів в підтвердження того, що ним не розміщувалися на території підприємства відходи, а також докази незаподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, зокрема землі, оскільки на території підприємства були розміщені не будівельні відходи, а вторинні будівельні матеріали, які мали подальше використання.

Також, скаржник вважає, що судом безпідставно відхилено клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Жидачівським районним судом пов»язаної кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 про перегляду вироку суду від 14.04.2014 за нововиявленими обставинами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, відповідача та третьої особи в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Державною екологічною інспекцією у Львівській області упродовж 11.06-25.06.2013 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ Шляхбудсервіс-Д, за результатами якої складено акт перевірки №1153/06/1084 (а.с.16-28).

В результаті проведеної перевірки встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою площею 4,36 га для промислових цілей (акт на право постійного користування землею серія ІІ-ЛВ №005288 від 21.06.1995). Внаслідок здійснення господарської діяльності ТОВ Шляхбудсервіс-Д виявлено засмічення земельної ділянки будівельними відходами поблизу столярного цеху площею 80 кв. м., обємом 120 куб. м., а також поблизу розчинно-бетонного вузла виявлено засмічення земельної ділянки будівельними відходами площею 40 кв. м., обємом 32 куб. м., які знаходяться на території підприємства в межах Жидачівської міської ради, що є порушенням ст.ст. 96, 164 Земельного кодексу України та ст.35 Закону України Про охорону земель.

Факт засмічення вказаних земельних ділянок підтверджується актом перевірки №1153/06/1084 та актами обстеження засмічених земельних ділянок від 18.06.2013, які підписані директором ОСОБА_4 без зауважень та заперечень (а.с.29-32).

Відповідно до ОСОБА_4 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затв. наказом Мінприроди України від 04.04.2007 №149 проведено розрахунок заподіяної шкоди на загальну суму 241 858,00 грн., завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення землі на території м.Жидачів, вул. Залізнична, 5 (а.с.33-34).

Відповідно до розділу 3 даної ОСОБА_4 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно із п.5.1. Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно взято до уваги як належні та допустимі докази Акти обстеження засміченої земельної ділянки від 18.06.2013., складені за наслідками огляду земельних ділянок (а.с.29-30), вирок Жидачівського районного суду від 14.04.2014 р. у справі № 443/611/14-к., які засвідчують порушення господарюючим суб'єктом вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження із відходами.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем дій інспекції щодо порядку проведення та результатів зазначеної перевірки та розмір нарахованої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, докази відшкодування шкоди в сумі 241 858,00 грн. заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в добровільному порядку відсутні.

Таким чином та враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земель відходами не відшкодована, що підтверджується довідкою Жидачівської міської ради за №480 від 25.05.2016 (а.с.35), прокурор просить стягнути з відповідача 241 858,00 грн. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами та підприємствами здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

За приписами ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, в тому числі і за самовільне розміщення чи видалення відходів (ст.42 Закону України «Про відходи»).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 56 Закону України Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (стаття 164 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно зі статтею 46 вказаного Закону при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об'єктів поводження з відходами. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок (стаття 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Згідно з статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених за затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару грунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вищеназваних приписів, відповідачем проводилось безлімітне та без дозвільне утворення та розміщення будівельних відходів товариства, що є порушенням ст.ст.32, 33 Закону України «Про відходи», що призвело до засмічення земельних ділянок, чим навколишньому природному середовищу завдано шкоду в розмірі 241 858грн.

Так, згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, регламентується ч.2 ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Із даними нормами кореспондуються приписи ст.43 Закону України "Про відходи".

Водночас, відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду. Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що вироком Жидачівського районного суду від 14.04.2014 р. у справі № 443/611/14-к встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді заступника директора ТОВ Шляхбудсервіс-Д, розташованого за адресою Львівська область, м.Жидачів, вул.Залізнична, 5 та виконуючи відповідні адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обовязки, будучи посадовою особою та згідно з наказом директора ТОВ Шляхбудсервіс-Д №19 від 05.03.2013 відповідальним за поводження з відходами, упродовж травня 2013 року, діючи умисно та всупереч вимогам ст.164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України Про охорону земель, ст.33 Закону України Про відходи розмістив будівельні відходи товариства (шляхом надання працівникам товариства незаконної вказівки про їх зсипання на поверхневий умовно-родючий шар грунту) на території належної відповідачу на праві користування земельної ділянки, розташованої за адресою м.Жидачів? вул.Будівельників, 5 площею 40 кв.м., обємом 32 куб.м., що призвело до завдання шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 46 370,00 грн., а також на території належної відповідачу на праві користування земельної ділянки площею 80 кв.м., обємом 120 куб.м., що призвело до завдання шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 195 488,00 грн.

Вказаним вироком затверджено угоду від 26.03.2014 про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.239 КК України, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 та визнано останнього винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.239 КК України(забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоровя людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя здоровя людей чи довкілля).

Вирок Жидачівського районного суду від 14.04.2014 у справі №443/611/14-к ОСОБА_3 не оскаржувався та набрав законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в силу приписів ст.1172 ЦК України покладається саме на відповідача у справі..

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, оскільки скаржником не надано суду доказів, які б спростовували факт заподіяння шкоди працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Представленими прокурором та позивачем доказами підтверджено здійснення відповідачем забруднення земельної ділянки підприємств.

Не береться судовою колегією також до уваги твердження скаржника, що судом безпідставно відхилено клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Жидачівським районним судом пов»язаної кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 про перегляду вироку суду від 14.04.2014 за нововиявленими обставинами з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У відповідності до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами та доповненнями), статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи те, що акт перевірки №1153/06/1084 та акти обстеження засмічених земельних ділянок від 18.06.2013 р., підписані директором ОСОБА_4 без зауважень та заперечень, а також дії інспекції щодо порядку проведення та результатів зазначеної перевірки та розмір нарахованої шкоди відповідачем не оскаржувались, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Також судова колегія бере до уваги посилання скаржника на те, що судом не досліджено доказів в підтвердження того, що ним не розміщувалися на території підприємства будівельні відходи, а вторинні будівельні матеріали, які мали подальше використання, з огляду на те, що даний факт не підтверджено скаржником належними та допустимими доказами (документами бухгалтерського обліку, які підтверджують використання зазначених вторинних будівельних матеріалів в господарській діяльності підприємства тощо).

З огляду на викладене, оскільки факт засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи та не спростований скаржником, суд дійшов висновку, що останній повинен відшкодувати завдані державі збитки, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в повному обсязі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2016 року у справі № 914/1623/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяГалушко Н.А

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.