Ухвала суду № 64397023, 30.01.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

30.01.17 Справа № 926/368/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради м.Чернівці №01/02-18-1665/23 від 17.01.2017 р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.12.2016 р.

у справі № 926/368/16

за позовом: Чернівецької міської ради м.Чернівці

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача: комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» м.Чернівці

про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.12.2016 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Крім цього, апелянт у своїй апеляційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на те, що на даний час органами державного казначейства не проведено оплату судового збору.

Необхідно зазначити, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення (розстрочення) сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд в постанові пленуму № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Конституційний Суд у рішенні від 28.11.2013 р. N 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини зазначив, що ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Європейський суд з прав людини вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 р. у справі «Ейрі проти Ірландії»).

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 р. у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Необхідно зазначити, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд в постанові пленуму № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»)

Таким чином, відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, це право суду закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.

Водночас, законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що у законодавчому порядку не встановлені будь-які пільги при оплаті судового збору для бюджетних установ на тій підставі, що такі фінансуються з бюджету, зокрема, Чернівецької міської ради.

Разом з тим, лист юридичного управління Чернівецької міської ради на ім'я заступника міського голови цієї ж міської ради про здійснення оплати судового збору за подання апеляційної скарги, не може бути належним та достатнім обґрунтуванням підстав для відстрочення судового збору, оскільки такий лист є внутрішнім документом в межах підрозділів однієї установи - Чернівецької міської ради та не визначає майнового стану апелянта.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Згідно п. 3, ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу скаржнику без розгляду для оформлення її у відповідності до приписів чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір»,

Львівський апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання Чернівецької міської ради, м.Чернівці про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі за подання апеляційної скарги відмовити.

2. Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, м. Чернівці №01/02-18-1665/23 від 17.01.2017 р. та додані до неї матеріали на 11 арк. та конверт повернути скаржнику.

3. Після усунення обставин, що спричинили повернення апеляційної скарги, апеляційна скарга може бути подана повторно в строки, визначені ГПК України.

4. Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.