Постанова № 64396988, 25.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа№ 910/11547/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: уповноважений представник не з'явився

від відповідача-1: Телицька В.А. дов. №225-КМГ-4038 від 13.12.2016р.

від відповідача-2 : Трохлюк А.М. дов. №001-3661від 21.12.2016р.

від ТОВ «Форум Вест Сайд»: Зорич Г.А. дов. б/н від 01.01.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р.

у справі № 910/11547/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація"

до 1)Київської міської ради

2)Київської міської державної адміністрації

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум Вест Сайд»

про розірвання договору від 16.10.1997

В судовому засіданні 25.01.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" (далі - підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - рада, відповідач-1) про розірвання укладеного Підприємством і Київською міською державною адміністрацією (далі - адміністрація, відповідач-2) договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.10.1997, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 16.10.1997 за №91-5-00025 (далі - Договір оренди).

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектна будівельно-виробнича компанія "Укрреставрація" (далі - Товариство) 08.04.2009 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. та зареєстрованим в реєстрі за №745 (далі - Договір купівлі продажу), відповідно до умов якого Товариством набуто у власність нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс, загальною площею 7 314,40 кв.м., що розташований на земельній ділянці, наданій в тимчасове довгострокове користування позивачу згідно з Договором оренди; право власності на цілісний майновий комплекс у серпні 2013 року зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Вест Сайд" (далі - ТОВ "Форум Вест Сайд"); таким чином, враховуючи положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, а також набуття права власності на цілісний майновий комплекс ТОВ "Форум Вест Сайд", позивач фактично втратив право користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р. у справі №910/11547/16 позов до Київської міської ради задоволено.

Розірвано договір на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.10.1997р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" і Київською міською державною адміністрацією, зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 16.10.1997р. за №91-5-00025.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" 1 378,00 грн. судового збору.

У задоволенні позовних вимог до Київської міської державної адміністрації відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову до Київської міської ради відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача-1 09.11.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2016р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 25.01.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. залучено ТОВ «Форум Вест Сайд» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову до Київської міської ради відмовити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. підтримав апеляційну скаргу відповідача-1 з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову до Київської міської ради відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. заперечував проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Уповноважений представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 25.01.2017р. не з'явився. Оскільки його явка обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.10.1997р. між Підприємством і Адміністрацією укладено Договір оренди, за умовами якого:

- Адміністрація на підставі розпорядження від 06.05.1997 №577 надає, а Підприємство приймає в тимчасове довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 19 612 кв.м., в тому числі за рахунок земель: капітальної одноповерхової промислової забудови - 2 106 кв.м., капітальної двоповерхової промислової забудови - 3 248 кв.м., тимчасової промислової забудови - 1 141 кв.м., допоміжної та прилеглої території - 11 139 кв.м., газонів з деревами 432 кв.м., газонів - 1 546 кв.м. згідно з планом користування, що додається (пункт 1.1 Договору оренди);

- земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років, площею 19 612 кв.м. для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Олени Теліги, 6 у Шевченківському районі м. Києва (пункт 1.2 Договору оренди);

- плата за землю вноситься землекористувачем згідно з Законом України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі одного земельного податку на рахунок 1130037 р. 37 § 1 в Шевченківському відділенні УСБ МФО 322089 (пункт 2.1 Договору оренди).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктами "а" та "е" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Пунктом 7 частини першої та частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною першою статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, у зв'язку із переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу Підприємство передає у власність, а Товариство приймає у власність нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 7 314,40 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6.

Згідно з актом приймання-передачі від 08.04.2009р. Підприємство передало, а Товариство прийняло вказане нерухоме майно.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником цілісного майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 7 314,40 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, є ТОВ "Форум Вест Сайд".

Листом від 23.03.2016р. №38 Підприємство звернулося до Ради з пропозицією розірвати Договір оренди.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 30.05.2016р. №05707-10569 повідомив про те, що припинення користування земельною ділянкою шляхом розірвання Договору оренди буде здійснюватись одночасно з передачею земельної ділянки новому власнику нежитлової будівлі (на вказаний лист посилається відповідач, однак, копію такого листа відповідачем суду не надано).

Отже, враховуючи, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством України передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 06.06.2011 у справі №11/227, від 19.06.2012 у справі №36/368-9/63 та від 20.08.2013 у справі №18/5005/12936/2011.

При цьому, враховуючи обставин справи та правовідносини, що виникли між сторонами, посилання апелянта на невірно обраний позивачем спосіб захисту прав не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Посилання апелянта на наявність заміни сторони у зобов'язанні (в договорі оренди) не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" міський голова, зокрема: укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Підприємство правомірно звернулося до голови Ради із листом 23.03.2016 №38 щодо розірвання Договору оренди, а тому доводи відповідача, що такий лист не може вважатися належним зверненням Підприємства до Ради із пропозицією розірвати Договір оренди у зв'язку з тим, що голова Ради не є стороною Договору оренди, є необгрунтованими.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що новий власник цілісного майнового комплексу, який знаходиться на земельній ділянці, яку передано в оренду Підприємству, протягом одного місяця з дня набуття права власності на будівлю має звернутися до Ради із відповідним клопотанням щодо укладення договору оренди, то слід зазначити, що саме Радою має бути встановлено, чи звертався такий власник до відповідача-1 із відповідним клопотанням.

Разом з тим, якщо відповідачем-1 буде встановлено, що власник нерухомого майна не звертався до нього із клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки, Рада не позбавлена права звернутися до суду із відповідним позовом.

Крім того, апелянт вказує, що належним відповідачем у даній справі є Адміністрація, оскільки саме останньою було укладено Договір з позивачем.

Разом з тим, відповідно до пунктів 1, 3 і 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" цей Закон набирає чинності з 01.01.2013.

З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рішенням Ради від 28.03.2002 №371/1805 від 28.03.2002 затверджено Статут територіальної громади міста Києва, згідно з преамбулою якого Київська міська рада - це повноважний представник територіальної громади міста Києва, яка є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.

Частиною першою статті 29 Статуту територіальної громади міста Києва встановлено, що відповідно до ЗК України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами.

Таким чином, земельна ділянка, надана в тимчасове користування позивачу, є сформованою земельною ділянкою, знаходиться в м. Києві та відповідно перебуває в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Ради.

Згідно з положеннями чинного законодавства саме до виключної компетенції Ради як органу місцевого самоврядування відноситься право розпоряджатися земельними ділянками в межах міста, в тому числі і розірвання Договору.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 14.06.2016 у справі №910/25508/15.

З огляду на те, що Адміністрація не здійснює розпорядження земельними ділянками в межах міста, колегія суддів вважає, що Адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у позові в частині вимог до Адміністрації.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, вимоги апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р. у справі №910/11547/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р. у справі №910/11547/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11547/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська