Постанова № 64396910, 26.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/17839/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

- від позивача: Поліщук А.А., довіреність № 05-80 від 27.12.2016;

Салій М.В., довіреність № 3/14 від 30.12.2016;

- відповідача : Семенчук В.Ю., довіреність № 3-243110/12802 від 13.12.2016- третьої особи: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/17839/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Росава", м. Біла Церква, Київської обл.,

до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- приватне акціонерне товариство "Укренергозбут", м. Київ,

про визнання такою, що припинена порука за договором № 86 від 10.08.2009

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року приватне акціонерне товариство «Росава» (надалі-позивач/ ПрАТ «Росава») звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 21.11.2016 (а.с. 52-53)) до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі-відповідач/ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/ апелянт) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Укренергозбуд» (надалі- третя особа) про визнання такою, що припинена порука за договором № 86 від 10.08.2009 укладеним між позивачем та відповідачем.

Звертаючись з даним позовом ПрАТ «Росава» посилається на те, що на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки припинився у зв'язку з тим, що відповідачами без згоди позивача було змінено зобов'язання за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08 від 12.08.2008 шляхом збільшення строку повернення кредитних коштів, що призвело до збільшення не погодженого з поручителем періоду нарахування підвищених відсотків та пені і як наслідок - до збільшення відповідальності поручителя.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17839/16 та призначено до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/17839/16 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено повністю; визнано такою, що припинена порука за договором поруки № 86 від 10.08.2009, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код 09807856), приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (01030, м. Київ, вул. Золотоворітська, 6-А, ідентифікаційний код: 30167642) та приватним акціонерним товариством "Росава" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, ідентифікаційний код 30253385); стягнуто з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь приватного акціонерного товариства "Росава" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, ідентифікаційний код 30253385) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суду виходив з того, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 553, 554, 598, 559, 1048, 1049, 1054, 1056 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Росава" відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 553, 559 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/17839/16 та призначено її до розгляду на 26.01.2017.

25.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду приватним акціонерним товариством «Росава» було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги та просили суд оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Встановлено, що в судове засідання 26.01.2017 представник приватного акціонерного товариства «Укренергозбуд» (третя особа) не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначеного вище третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю приватного акціонерного товариства «Укренергозбут».

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.08.2008 між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит") та закритим акціонерним товариством "Укренергозбут" (надалі змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут"), як позичальником було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію № 1762м-08 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.1.1. кредитного договору, банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності і цільового використання. Надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 225 000 000,00 грн. і з урахуванням його зменшення згідно з графіком зниження ліміту, зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків згідно з пунктом 3.1 цього договору, а за користування кредитними коштами з моменту, визначеного в підпункті "б", "в" п. 3.1 даного договору, сплатити відсотки у підвищеному розмірі.

Позичальник зобов'язується повернути всі кредитні кошти банку в валюті кредитування по кожному окремому траншу відповідно до графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення 11.08.2009 включно, шляхом перерахування коштів на позичкові рахунки (п. 2.5 кредитного договору).

Як вказував позивач та не заперечувалось відповідачем, 06.08.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору відповідно до умов якої сторони вирішили змінити умови договору, зокрема викласти п.1.1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 470 000 000,00 грн. і з урахуванням його зменшення згідно з графіком зниження ліміту по мультівалютній кредитній лінії, зазначеного в п. 2.5 цього договору і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.1 цього договору.

Пункт 2.5 кредитного договору сторонами також вирішено викласти у наступній редакції: "Позичальник зобов'язуєтеся повернути всі отримані кредитні кошти банку в валютах заборгованості по кожному траншу згідно графіку зниження ліміту (додаток № 26 до договору) з остаточним терміном погашення 05.08.2015, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу відбувається в тій же валюті, в якій були надано грошові кошти."

Крім того, пунктом 3.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 06.08.2014 сторони погодили, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбувається щомісячно. Сплата процентів за користування кредитними коштами відбувається щоквартально. Позичальник сплачує проценти в строк з 1 до 10 числа першого місяця кожного кварталу (січень, квітень, липень, жовтень). У вказаний строк сплачуються проценти за користування кредитними коштами з першого по останній календарний день попереднього кварталу.

Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 5 серпня 2014 року включно, в строк до 10 жовтня 2014 року включно.

Позичальник сплачує відсотки за останній звітний період (в т.ч. звітний період, в який наступає строк повернення кредиту) не пізніше строк повернення кредиту, вказаного в п. 2.5 даного договору.

Якщо позичальник скористується своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, в т.ч. достроково погасити позичкову заборгованість або її частину, то одночасно з погашенням основної (позичкової) заборгованості (або її частини) позичальник може сплатити банку проценти за весь період користування, нараховані на суму основної заборгованості (частини основної заборгованості, яка сплачується) до дати сплати.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.08.2015 сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони вирішили змінити умови договору, зокрема, викласти п.1.1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 175 000 000,00 грн. і з урахуванням його зменшення згідно з графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, зазначеного в п. 2.5 цього договору і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.1 цього договору.

Також зазначеною додатковою угодою викладено п. 2.5 кредитного договору в наступній редакції: "Позичальник зобов'язуєтеся повернути всі отримані кредитні кошти банку в валютах заборгованості по кожному траншу згідно графіку зниження ліміту (Додаток № 30 до Договору) з остаточним терміном погашення 31.08.2015, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу відбувається в тій же валюті, в якій були надано грошові кошти."

Згідно з пунктом 3.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 13.08.2015 сторони погодили, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбувається щомісячно. Позичальник сплачує відсотки в строк з 26 по 30 (31) числа кожного місяця. У вказаний строк сплачуються проценти за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяці по 25 число поточного місяця.

Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 5 серпня 2015 року включно, в строк до 31 серпня 2015 року включно, при умові погашення в строк до 18.08.2015 частини процентів в розмірі 46 769 євро 33 євроцента.

Позичальник сплачує відсотки за останній звітний період (в т.ч. звітний період, в який наступає строк повернення кредиту) не пізніше строк повернення кредиту, вказаного в п. 2.5 даного договору.

Якщо позичальник скористується своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, в т.ч. достроково погасити позичкову заборгованість або її частину, то одночасно з погашенням основної (позичкової) заборгованості (або її частини) позичальник може сплатити банку проценти за весь період користування, нараховані на суму основної заборгованості (частини основної заборгованості, яка сплачується) до дати сплати.

01.09.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони вирішили змінити умови договору, зокрема викласти п.1.1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 2 050,00 грн. і з урахуванням його зменшення згідно з графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, зазначеного в п. 2.5 цього договору і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.1 цього договору.

Зокрема, п. 2.5 кредитного договору сторони вирішили викласти в наступній редакції: "Позичальник зобов'язуєтеся повернути всі отримані кредитні кошти банку в валютах заборгованості по кожному траншу згідно графіку зниження ліміту (додаток № 31 до договору) з остаточним терміном погашення 01.03.2016, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу відбувається в тій же валюті, в якій були надано грошові кошти."

Пунктом 3.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 13.08.2015 сторони погодили, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбувається щомісячно. Позичальник сплачує відсотки в строк з 26 по 30 (31) числа кожного місяця. У вказаний строк сплачуються проценти за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяці по 25 число поточного місяця.

Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 31 серпня 2015 року включно, в строк до 01 березня 2016 року включно.

Позичальник сплачує відсотки за останній звітний період (в т.ч. звітний період, в який наступає строк повернення кредиту) не пізніше строк повернення кредиту, вказаного в п. 2.5 даного Договору.

Якщо позичальник скористується своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, в т.ч. достроково погасити позичкову заборгованість або її частину, то одночасно з погашенням основної (позичкової) заборгованості (або її частини) позичальник може сплатити банку проценти за весь період користування, нараховані на суму основної заборгованості (частини основної заборгованості, яка сплачується) до дати сплати.

10.08.2009 взабезпечення виконання зобов'язань третьої особи (приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" за кредитним договором, між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", як далі - кредитором, приватним акціонерним товариством "Укренергозбут", як боржником та приватним акціонерним товариством "Росава", як поручитель було укладено договір поруки № 86 - (надалі -договір поруки),

Відповідно до п. 1. 1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань в розмірі 36 271 060,00 грн., також сплаті процентів, підвищених процентів, комісійну винагороду, неустойку про відсотках, нарахованим на вказану суму, а також по відшкодуванню всіх збитків, пов'язаних з несвоєчасними та/або неповним виконанням вказаної суми по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08 від 12.08.2008, укладеному між кредитором та боржником про надання боржнику кредиту в розмірі 527 500 000,0 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами окремо по кожному траншу, виходячи з процентного розміру, вказаного в п. 3.1 кредитного договору.

Поручитель свідчить, що він ознайомлений з кредитним договором і згоден з його умовами (п. 1.3 договору поруки).

Відповідно до пункту 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі, вказаному в п. 1.1 даного договору..

У разі непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання терміну сплати відсотків, передбачених кредитним договором, у кредитор настає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі від поручителя (п. 2.2. договору поруки).

У пункті 2.3 договору поруки сторони погодили, що у разі непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання терміну сплати відсотків, передбачених кредитним договором, у кредитор настає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі від поручителя.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в зазначені у договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансміссіонного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити необхідну кредитором грошову суму, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Внесення змін і доповнень до кредитного договору, в наслідків якого збільшується об'єм відповідальності поручителя, не допускається без погодження з поручителем (п. 4.2. договору поруки).

У розділі 5 договору поруки сторони погодили, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

В подальшому між сторонами, 06.08.2014 було укладено додаткову угоду до договору поруки, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 в новій редакції, а саме:

« Пункт 1.1 договору поруки в редакції додаткової угоди поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань в розмірі 1 776 500,00 грн., а також сплаті процентів, підвищених процентів, комісійну винагороду, неустойку про відсотках, нарахованим на вказану суму, а також по відшкодуванню всіх збитків, пов'язаних з несвоєчасними та/або неповним виконанням вказаної суми по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08 від 12.08.2008, укладеному між кредитором та боржником про надання боржнику кредиту в розмірі 470 000 000,0 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами окремо по кожному траншу, виходячи з процентного розміру, вказаного в п. 3.1 кредитного договору».

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, приватне акціонерне товариство «Росава» заявило позовні вимоги про визнання припиненою поруки за договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Як вказує позивач, що зобов'язання за договором поруки припинилися, з огляду на те, що в порушення умов договору поруки та норм чинного законодавства України, сторони кредитного договору без згоди на те поручителя, збільшили обсяг відповідальності позивача, шляхом укладання додаткових договорів щодо збільшення строку повернення кредитних коштів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

За приписами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, і кредитором боржника.

Статтею 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності:

1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (постанова Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 3-196гс14 від 23.12.2014, № 6-172цс12 від 20.02.2013, № 6-18цс11 від 21.05.2012, № 6-112цс12 від 10.10.2012.

За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

У постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Таким чином колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського, що при укладенні додаткових угод до кредитного договору сторонами кредитного договору без згоди на те поручителя було збільшено обсяг його відповідальності за договором, оскільки додатковою угодою від 13.08.2015 змінено дату повернення відсотків, а саме встановлено новий строк до 31.08.2015 включно, додатковою угодою від 01.09.2015 змінено граничну дату повернення кредиту до 01.03.2016 та змінено строки сплати відсотків, що є відстроченням виконання боржником зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами.

Відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів погодження з позивачем змін до кредитного договору, передбачених додатковими угодами від 13.08.2015 та від 01.09.2015.

Колегія суддів зазначає, що внесені додатковими угодами від 13.08.2015, 01.09.2015 зміни у їх системному взаємозв'язку потягли до збільшення періодів нарахування процентів за користування кредитними коштами та, як наслідок, до збільшення загальної суми таких процентів, а відтак і до збільшення і відповідальності поручителя, а також врахувавши відсутність доказів, які б свідчили, що поручитель був обізнаний із умовами додаткових угод від 13.08.2015 та від 01.09.2015 та надавав згоду на їх укладення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука приватного акціонерного товариства «Росава» за договором поруки № 86 від 10.08.2009 припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Твердження апелянта про те, що згідно із п. 1.1 додатковою угоди до договору поруки від 06.08.2014 , що поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати за своєчасне поручитель та повне виконання боржником зобов'язань в розмірі 1 776 500,00 грн., а також сплаті процентів, підвищених процентів, комісійну винагороду, неустойку про відсотках, нарахованим на вказану суму, а також по відшкодуванню всіх збитків, пов'язаних з несвоєчасними та/або неповним виконанням вказаної суми по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08 від 12.08.2008, укладеному між кредитором та боржником про надання боржнику кредиту в розмірі 470 000 000,0 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами окремо по кожному траншу, виходячи з процентного розміру, вказаного в п. 3.1 кредитного договору, не приймається до уваги колегією, оскільки, пунктом 4.4 договору поруки чітко визначено про необхідність погодження з поручителем змін та доповнень до кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг його відповідальності.

Як вже зазначалось вище додатковими угодами від 13.08.2015 та від 01.09.2015, якими було встановлено новий термін повернення кредиту.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/17839/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Б.В. Отрюх