Постанова № 64396893, 25.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа№ 910/15061/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Чорної Л.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Чоботарьова І.Г. - представник

від відповідача: Шимко Л.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2016 року у справі № 910/15061/16 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України»

до Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи»

про стягнення 140 397, 68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 у справі № 910/15061/16 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 19 710,68 грн. - інфляційних втрат, 7 702,22 грн. - 3% річних, 56 492,39 грн. - пені.

В іншій частині позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 року у справі № 910/15061/16 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 56 492, 39 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення, в частині зменшення пені, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, а тому, в цій частині, підлягає скасуванню.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.12.2016 у зв'язку припинення повноважень та звільненням у відставку головуючого судді (судді-доповідача) Коршун Н.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2017.

Представник відповідача 23.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав письмові пояснення щодо обставин справи.

Представники сторін у судове засідання 25.01.2017 з'явились та надали пояснення по суті спору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

25 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Компанія, Продавець) та Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (Покупець) був укладений договір №15-739-РО про купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір) з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами №1-3.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві у 2015 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3, використовується Покупцем в період з 01 липня по 30 вересня (включно) 2015року виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу (далі - споживачі Покупця); в період з 01 жовтня по 30 листопада (включно) 2015року виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу; в період з 04 листопада по 31 грудня (включно) 2015року виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу (далі - споживачі Покупця).

Виходячи із матеріалів справи, Продавець протягом липня-грудня 2015 року поставив, а Відповідач прийняв газ обсягом 312,673 тис.куб.м. на загальну суму 1 177 609,06грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за липень-грудень 2015 року.

Положеннями п.6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний та зараховується як оплата за газ.

Позов мотивовано тим, що відповідач несвоєчасно виконав грошове зобов'язання за Договором, остаточно за спожитий за Договором природний газ Відповідач розрахувався 01 березня 2016 року, у зв'язку з чим, позивачем було нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

У зв'язку з цим Позивач, відповідно до умов Договору та чинного законодавства, нарахував пеню за невиконання Відповідачем грошового зобов'язання за спожитий в 2015 році природний газ.

Розмір пені, нарахованої позивачем, складає 112 984 грн. 78коп.

Положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, Відповідачем неналежним чином виконувались умови Договору щодо оплати отриманого в 2015 році природного газу, тому Позивачем нараховано суму інфляційні втрати у розмірі 19 710 грн. 68 коп. та 3% річних у розмірі 7 702 грн. 22коп.

Відповідно до пункту 3.4. Договору Покупець (Відповідач) зобов'язаний не пізніше 5- го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надати Компанії, Продавцю за Договором, підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники актів приймання- передачі природного газу для підписання Продавцем.

Лише після цього Продавець може підписати та повернути Покупцю скріплені печаткою та підписані зі свого боку акти.

Крім того, Договором чітко встановлений момент переходу права власності на природний газ («Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі», п.3.1); момент виникнення зобов'язання з оплати газу («Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу», п.6.1); спосіб визначення кількості фактично переданого природного газу («Кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів Покупця», п.4.1).

Разом з тим, повернення підписаних Продавцем актів можливе лише, як зустрічне, у відповідь на отримання складених Покупцем актів, які він зобов'язаний направити Продавцю для підписання до 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України у справі № 904/11154/15 від 05.09.2016р. «Дійсно, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються висновок апеляційного суду про зворотне.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто, прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання відповідного акта.

Слід також зауважити, що умови Договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу. Тому час підписання сторонами відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.»

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Нормами ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про правомірність заявлених вимог до відповідача про стягнення з останнього 19 710 грн. 68 коп. - інфляційних втрат, 7 702 грн. 22 коп. - 3% річних, а надані позивачем розрахунки визнає арифметично правильними.

Що стосується пені, то право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи сплату відповідачем основного боргу до порушення провадження у справі, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження ймовірності завдання чи наявність збитків позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що пеня підлягає до зменшення на 50 %, тобто - 56 492,39 грн.

Перевіривши матеріали справи та висновки суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи ступінь виконання сторонами умов Договору, а також добровільне погашення відповідачем заборгованості до подання позову, зменшення пені до 50% відповідає букві та духу закону, а відповідно відсутні підстави як для задоволення апеляційної скарги так і для зменшення пені на 90%, про що просив відповідач у своїх письмових поясненнях.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 року по справі № 910/15061/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/15061/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.В. Чорна

І.А. Іоннікова