Постанова № 64396873, 26.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/18941/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

За участю представників сторін:

- позивача: Шуплякова С.Б., довіреність № 206/16 від 23.05.2016

- відповідача (апелянта): Губенко І.В., довіреність № 2-ЮР від 06.01.2017

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/18941/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», м. Київ

про стягнення боргу у розмірі 79 099,33 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (надалі- позивач/ТзДВ «Експрес страхування») звернулося із позовом до господарського суду міста Києва до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (надалі- відповідач/ ПАТ«СК «Євроінс Україна»/апелянт) про стягнення боргу в сумі 79 099,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" повинен відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі, винним в якій визнано особу, чию цивільно-правову відповідальність застраховано у відповідача, та згідно статті 625 Цивільного кодексу України має сплатити йому суму інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18941/16 та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/18941/16 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна »на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 49500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 2718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 70 коп. 3% річних, 26877 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 51 коп. інфляційних втрат та 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 95 коп. судового збору; в решті позову - відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що особою, відповідальною за завдані позивачу збитки, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є відповідач, як страховик винної у скоєнні ДТП особи, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за мінусом франшизи та з того, що на спірні правовідносини поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, зокрема, положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, на думку скаржника, не притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння є підтвердженням відсутності вини цієї особи, а отже, свідчить про відсутність підстав для відшкодування майнової шкоди, заподіяної іншій особі в результаті цієї дорожньо- транспортної пригоди.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2014 між товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.14.2213774 (далі - договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки "KIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

У договорі визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є публічне акціонерне товариство "Ідея Банк".

Строк дії договору встановлено з 24.01.2014 по 23.01.2015.

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 13.05.2014 об 12 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Шевченка, біля перехрестя з вул. Величковського, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля марки "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5; автомобіля марки "KIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6; автомобіля марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7

З постанови слідчого відділення Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.08.2014 вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що причиною ДТП стали дії водія ОСОБА_5, які суперечили вимогам п. 1.5., 2.3. (б, д), 10.1. Правил дорожнього руху України, тобто будучи неуважним до дорожньої обстановки, перед початком руху та зміною його напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, що і призвело до ДТП.

Зазначеною постановою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140030000328 від 14.05.2014, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Факт ДТП підтверджується відомістю про ДТП, засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 22).

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а тому 14.05.2014 ОСОБА_4, як страхувальник, звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО публічне акціонерне товариство "Галичина-Авто" для здійснення ремонту.

Відповідно до калькуляції № КА-0078517 від 30.05.2014 складеної СТО публічного акціонерного товариства "Галичина-Авто", вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "KIA" складає 161477,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №16.1-04/103801 від 17.06.2014 публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", як вигодонабувач за договором надало згоду на зарахування страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО публічного акціонерного товариства "Галичина-Авто" згідно з калькуляцією №КА-0078517 від 30.05.2014 за ремонт автомобіля "KIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_4

Позивач, з урахуванням умов договору добровільного страхування та вимог ст. 998 Цивільного кодексу та п.3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» склав страхові акти №3.14.1277-1 від 19.06.2014 та №3.14.1277-2 від 20.10.2014, згідно з якими пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 160 390,79 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та страхових актів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 160 390,79 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок публічного акціонерного товариства «Галичина», що підтверджується копією платіжного дорученням № 8887 від 19.06.2014 на суму - 117 271,00 грн. та копією платіжного доручення № 15422 від 20.10.2014 на суму - 43 119,28 (які наявні матеріалах справи, а.с. 44-45) з відмітками банку про проведення платежів.

Місцевим господарським судом встановлено, що ОСОБА_8 уклав з публічним акціонерним товариством "ХДІ страхування", нова назва якого - публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АС/8329798, строк дії якого встановлено з 24.01.2014 по 23.01.2015 та предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позивач звертався до відповідача з заявою №14.1277, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 117 271,51 грн., яка відповідачем 08.09.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Однак, відповідач відповіді на лист позивачу не надав, страхове відшкодування на корись позивача не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, з тих підстав, що матеріали справи не містять жодного доказу протиправності дій водія автомобіля марки "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, та наявності причинного зв'язку таких дій з настанням ДТП, тобто недоведеними є сукупність правових підстав, які відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України є правовими підставами для настання у особи майнової відповідальності за спричинення шкоди. Також відповідач вказує, що посилання позивача у позові на положення ст. 1191 ЦК України виключає можливість задоволення позову.

Проте колегія судів не погоджується з такою позицією відповідача, вважає її не доведеною та не обґрунтованою, зважаючи на наступне.

Як вбачається матеріалів справи, транспортний засіб - автомобіль марки "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_9 та знаходився під керуванням ОСОБА_5

Доказів того, що ОСОБА_5 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вказаним транспортним засобом на законних підставах.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що постанова слідчого СВ Львівського МУ ГУ МВС України у Львівській області від 26.08.2014 є достатнім доказом наявності вини ОСОБА_5 у заподіянні шкоди власнику автомобіля марки "KIA", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2015 у справі №910/22340/14 та від 27.01.2016 у справі №910/17113/15.

Відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Полісом №АС/8329798 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом №АС/8329798 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 49 500,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 26877,51 грн. інфляційних втрат та 2721,82 грн. 3% річних за період з 09.12.2014 по 07.10.2016,

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Апеляційна інстанція зазначає, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.03.2016 у справі № 3-295гс16, а в силу ст. 111-28 ГПК України, такий висновок є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок позивача є арифметично невірним. При цьому, розрахунок місцевого господарського суду є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача правомірно було стягнуто 2 718, 70 грн.- 3% річних та 26 877, 51 грн. інфляційних втрат.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача, який є на користь позивача 49 500,00 грн. страхового відшкодування, 2 718, 70 грн.- 3% річних та 26 877, 51 грн. інфляційних втрат.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/18941/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна