Постанова № 64396854, 26.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/15546/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

від позивача: Кіндер В.А.;

від відповідача: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.09.2016р.

у справі №910/15546/16 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА"

про стягнення 43 802,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" (далі - відповідач) заборгованості за договором оренди №156/7.6/128 від 21.08.2014р. у загальному розмірі 43 802,08 грн. (з них: 39 600,00 грн. - борг з орендної плати, 1 310,10 грн. - пеня, 128,27 грн. - 3% річних, 2 763,71 грн. - збитки від інфляції), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині дотримання порядку і строків здійснення розрахунків з позивачем.

В процесі судового розгляду позивач збільшив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача 59 902,08 грн., з яких: 55 700,00 грн. - заборгованість по орендній платі, 1 310,10 грн. пеня, 128,27 грн. - 3% річних та 2 763,71 грн. - збитки від інфляції (том справи - 1, аркуш справи - 34-36).

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016р. у справі №910/15546/16 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 55 700,00 грн. заборгованості по орендній платі, 1 310,10 грн. пені, 128,27 грн. 3% річних, 2 763,71 грн. збитків від інфляції, 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016р. у справі №910/15546/16.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норами матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- відповідач дійсно не виконував свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки кошти відповідача перебували на рахунках позивача, а у останнього було введено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги розпоряджатися своїми коштами;

- відповідач не погодився із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач заперечує факт використання приміщення поза межами строку дії Договору оренди;

- заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідач отримав лише 30.09.2016р., тобто вже після винесення рішення у даній справі, внаслідок чого було порушено право відповідача на подання пояснень по суті обставин, викладених у цій заяві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.12.2016р.

В судове засідання 15.12.2016р. з'явився лише представник позивача.

Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 15.12.2016р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 26.01.2017р.

В судовому засіданні 26.01.2017р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання 26.01.2017р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.01.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.08.2014р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди №156/7.6/128 (далі - Договір оренди) (том справи - 1, аркуші справи - 14-17).

За умовами Договору оренди (п.п.1.1-1.3, 1.5-1.7) орендодавець передає орендарю у строкове платне користування будівлі, споруди та обладнання цукрового заводу, зазначені в Додатку №1 до цього Договору (далі - майно), що розташоване за адресами, зазначеними в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Орендар зобов'язаний використовувати майно відповідно до його функціонального призначення (будівлі, споруди та обладнання цукрового заводу). Майно належить орендодавцю на праві власності. Орендар користується майном протягом строку чинності Договору та сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором. Приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем за Актом приймання-передачі, який оформляється у двох примірниках, які підписуються уповноваженими представниками сторін, і з дати їх підписання вважаються Додатками до цього Договору та його невід'ємними частинами. Повернення орендарем майна відповідно також оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п.2.1.1 - 2.1.4 Договору оренди обчислення строку оренди починається з дня передачі майна за актом приймання-передачі. Орендодавець зобов'язаний передати, а орендар зобов'язаний прийняти майно не пізніше 22.08.2014р. Строк оренди закінчується 31.12.2014р. включно. Орендар має переважне право на укладення Договору оренди на новий строк та на нових умовах, запропонованих орендодавцем, у випадку належного виконання зобов'язань за цим Договором. Строк оренди може бути скорочений у випадках, передбачених цим Договором.

Порядок нарахування та сплати орендної плати визначений в п.2.2 Договору оренди, згідно з п.п.2.2.1-2.2.3, 2.2.5, 2.2.7 якого розмір орендної плати за один повний календарний місяць користування майном складає 3 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Орендна плата за неповний календарний місяць розраховується пропорційно кількості днів користування майном у такому місяці. Орендна плата за перший та останній місяці строку оренди сплачується орендарем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання цього Договору. В подальшому орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця щомісячно на підставі цього Договору до 05-го числа поточного місяця. Крім орендної плати, орендар щомісячно відшкодовує орендодавцю суму плати за землю протягом п'яти банківських днів з моменту отримання від орендодавця відповідних рахунків та актів наданих послуг. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню.

В п.п.3.5.1, 3.5.3 Договору оренди передбачено, що повернення орендарем майна здійснюється не пізніше останнього дня строку оренди та відповідно оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Орендар і будь-які інші особи, що продовжують користуватись майном вважаються такими, що прийняли на себе обов'язки орендаря за цим Договором на основі подвійної орендної плати (окрім випадків безпідставної відмови орендодавця прийняти майно).

Продовження строку оренди здійснюється виключно шляхом укладення сторонами додаткового договору до цього Договору або укладення нового договору оренди (п.3.6.1 Договору оренди).

Протягом 2014-2015 років між сторонами було укладено кілька договорів про внесення змін до Договору оренди (том справи - 1, аркуші справи - 20-22), в яких сторони дійшли згоди щодо коригування строку дії Договору оренди і згідно з останніми змінами строк дії оренди закінчувався 16.06.2016р. включно.

На виконання умов Договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, про що сторонами було складено та підписано відповідний Акт приймання-передачі майна від 21.08.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 19).

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) обґрунтовані тим, що Договір оренди припинив свою дію 16.06.2016р., але на вказану дату у відповідача обліковувалась заборгованість по здійсненню орендних платежів за березень 2015 року, червень 2015 року - 16 червня 2016 року у загальній сумі 39 600,00 грн. Окрім того, відповідач продовжував користуватися об'єктом оренди до 13.09.2016р., у зв'язку з чим за вказаний період підлягає нарахуванню подвійна орендна плата у загальному розмірі 16 100,00 грн.

13.09.2016р. позивач передав об'єкт оренди під охорону Товариству з обмеженою відповідальністю «КУПЕНА» на підставі договору №18к від 13.09.2016р. про надання послуг з охорони, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУПЕНА» (том справи - 1, аркуші справи - 38-44), внаслідок чого було виключено можливість доступу відповідача до орендованого майна.

02.06.2016р. позивач звернувся до відповідача з листом вих.№4760/1.1 (том справи - 1, аркуш справи - 23), в якому вимагав погасити заборгованість. Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, заборгованість погашена не була.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 310,10 грн. пені, 128,27 грн. 3% річних та 2 763,71 грн. збитків від інфляції.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв у платне строкове користування майно.

В процесі судового розгляду було встановлено, що дію Договору оренди було кілька разів пролонговано, про що сторонами було укладено відповідні договори про внесення змін до Договору оренди (том справи - 1, аркуші справи - 20-22).

Згідно зі ст. ст. 785, 795 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з договором №401/7.6/128 від 31.12.2015р. про внесення змін до Договору оренди (том справи - 1, аркуш справи - 22) сторони дійшли згоди продовжити строк оренди до 16.06.2016р. включно.

Однак у встановлені в Договорі оренди порядку і строки відповідач об'єкт оренди не повернув та продовжував його використовувати до 13.09.2016р. (до дати передання об'єкту оренди під охорону Товариству з обмеженою відповідальністю «КУПЕНА» на підставі договору №18к від 13.09.2016р. про надання послуг з охорони).

В своїй апеляційній скарзі відповідач не заперечує той факт, що він не виконував належним чином свої грошові зобов'язання перед позивачем, але при цьому відповідач зазначав про те, що його кошти перебували на рахунках позивача, а у останнього було введено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги розпоряджатися своїми коштами.

Водночас, відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили про те, що він звертався до позивача з цього приводу та/або принаймні повідомляв про наявні фінансові ускладнення.

Заперечення відповідача проти факту використання приміщення поза межами строку дії Договору оренди не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи Договір оренди, сторони погодили всі його істотні умови,в тому числі й щодо терміну дії договору та повернення об'єкту оренди.

За умовами Договору оренди (п.3.5.1) повернення майна здійснюється не пізніше останнього дня строку оренди та відповідно оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Натомість ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач у погоджений в Договорі оренди строк (з урахуванням змін до нього), тобто 16.06.2016р. повернув об'єкт оренди та/або доказів відмови позивача від підписання Акту приймання-передачі об'єкту оренди.

Доводи відповідача про те, що заяву про збільшення розміру позовних вимог він отримав лише 30.09.2016р., тобто вже після винесення рішення у даній справі, внаслідок чого було порушено право відповідача на подання пояснень по суті обставин, викладених у цій заяві, не можуть бути прийняті судом до уваги. Навіть якщо врахувати дату отримання відповідачем примірника заяви про збільшення розміру позовних вимог, він не був позбавлений можливості викласти свої пояснення (заперечення) з приводу викладених у вищезгаданій заяві обставин безпосередньо в апеляційній скарзі та надати необхідні докази на підтвердження своєї позиції з дотриманням вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. Однак відповідач лише обмежився посиланням на те, що він не мав можливості подати пояснення по заяві позивача про збільшення розміру позовних вимог до винесення рішення місцевим господарським судом у даній справі.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем по здійсненню орендних платежів та поверненню об'єкта оренди у погоджені сторонами порядку і строки, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 55 700,00 грн. боргу по орендній платі (з них: 39 600,00 грн. - сума боргу в період дії Договору оренди за березень 2015 року, червень 2015 року - травень 2016 року, 01.06.2016р. - 16.06.2016р.; 16 100,00 грн. - сума боргу за користування об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору оренди за період з 17.06.2016р. по 13.09.2016р.).

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2.2 Договору оренди у випадку прострочення сплати по будь-якому з платежів відповідно до умов договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов'язань за кожний день прострочення від суми невиконаного зобов'язання.

Окрім того, згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

За розрахунком колегії суддів, який співпадає з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню 1 310,10 грн. пені, 128,27 грн. 3% річних та 2 763,71 грн. інфляційних втрат.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів, які б спростували висновки місцевого господарського суду та свідчили про прийняття неправильного рішення у даній справі.

Згідно з ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016р. у справі №910/15546/16 - без змін.

2. Матеріали справи №910/15546/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк