Рішення № 64396187, 30.01.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017р. Справа № 914/3124/16

За позовом:Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львівдо відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львівпро:стягнення 5617,11 грн. неустойки Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І.Представники сторін:від позивача:Малиняк В.А. - представник (довіреність №2302-вих-98 від 11.01.2017р.);від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

09.12.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 5617,11 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 12.12.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 21.12.2016р. Розгляд справи відкладався на 16.01.2017р. та 30.01.2017р., про що судом було винесено відповідні ухвали.

26.01.2017р. від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач суд стягнути з відповідача на його користь 5617,11 грн. неустойки, судові витрати покласти на відповідача.

Крім цього, 30.01.2017р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких представник Управління комунальної власності зазначає, що матеріально-правовою основою для нарахування та стягнення з відповідача неустойки є ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмета позову, суд зазначає, що в силу положень п. 3.12. постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2012р., під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Враховуючи те, що у поданій заяві про зміну предмета позову вимога фактично не змінилася, а позивачем лише конкретизовано, що до стягнення підлягає 5617,11 грн. неустойки, беручи до уваги письмові пояснення Управління комунальної власності від 30.01.2017р., суд розцінює заяву про зміну предмета позову, як пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд позов задоволити повністю. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 29.08.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за №Ф-3168-5, на виконання котрого відповідачу в користування було передано приміщення загальною площею 38,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2015р. у справі №914/3184/15 ФОП ОСОБА_1 було зобов'язано звільнити орендоване приміщення та повернути його Управлінню комунальної власності у зв'язку з припиненням дії договору оренди. Оскільки, орендоване приміщення було повернуте лише 16.03.2016р., позивач просить суд стягнути з відповідача 5617,11 грн. неустойки. за період з 01.07.2015р. - по 16.02.2016р.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.

На переконання суду, неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що після порушення провадження Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради було перейменовано на Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської, суд вважає за необхідне відобразити вказані зміни у вступній та резолютивній частині рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2005р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (правонаступником якого являється позивач) (Орендодавцем) та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-3168-5 (надалі - Договір), на виконання умов якого відповідачу в користування було передане підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 38,7 кв.м. для надання побутових послуг населенню, а саме для проведення ремонтних робіт (виготовлення і заміна підвіконників, ринв, водостоків та інших виробів з металу).

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2015р. у справі №914/3184/15 за позовом Управління комунальної власності ДЕП ЛМР до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення із нежитлового приміщення, позов було задоволено повністю у зв'язку з закінченням 20.08.2012р. Договору. Вказане рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржувалося та 01.12.2015р. набрало законної сили.

Як встановлено судом з постанови Франківського ВДВС ЛМУЮ про закінчення виконавчого провадження від 16.03.2016р. ВП №49889554, приміщення, котре являлося предметом Договору, було повернуте відповідачем 16.02.2016р.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення неустойки такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2015р. у справі №914/3184/15 підтверджено, що дія Договору на підставі якого відповідачеві було передане в оренду приміщення припинилася 20.08.2012р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

У відповідності до положень 9.1.- 9.3. Договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Проте, незважаючи на припинення дії Договору та рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2015р. у справі №914/3184/15, об'єкт оренди був повернутий відповідачем лише 16.02.2016р.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На думку позивача, за несвоєчасне повернення приміщення, відповідач зобов'язаний сплатити на користь Управління комунальної власності 5617,11 грн. неустойки за період з 01.07.2015р. по 16.02.2016р.

Проаналізувавши долучений до позовної заяви розрахунок від 28.10.2016р. №4-2302-1447, суд прийшов до висновку, що неустойка підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 5589,03 грн. за період з 01.07.2015р. по 15.02.2016р. Натомість в стягненні неустойки за 16.02.2016р. слід відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлених вимог, оскільки в цей день фактично було повернуто об'єкт оренди.

З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 75 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 5589,03 грн. неустойки та 1371,11 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.