Рішення № 64395851, 23.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017

Справа №910/22205/16

За позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до

Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

про

стягнення заборгованості

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача:

не з'явився;

від відповідача:

не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 20.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 розгляд справи відкладено на 23.01.2017.

В судове засідання 23.01.2017 представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов’язань за договором оренди № 6161 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.03.2012, в частині здійснення орендних платежів.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався, доводів позивача не спростував.

У судовому засіданні 23.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 23.03.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як орендодавцем та Публічним акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Гарант-Авто”, як орендарем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6161 (далі за текстом - договір).

За умовами договору, а саме п. 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові допоміжні приміщення (коридор, хол, санвузол) загальною площею 165,50 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57 на п'ятому поверсі будівлі інженерно-лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Державного підприємства “Державний автотранспортний науково-дослідний проектний інститут”, ідентифікаційний код 01527695 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на “ 30” листопада 2011 року і становить 931 055,00 грн без ПДВ.

На виконання умов договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву передано, а відповідачем прийнято зазначене приміщення, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 23.03.2012.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2012 року 11 684,79 грн. Орендна плата за перший місяць оренди – березень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий, березень 2012 року.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій поділу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

У подальшому сторонами укладено додатковий договір № 6161/01 від 29.05.2014, яким продовжено строк дії договору на 2 роки, а саме до 23.03.2016 включно.

Станом на день розгляду даного спору, орендоване приміщення позивачеві не повернуто, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що у порушення умов договору, плата за оренду державного майна ПАТ “УСК “ГАРАНТ-АВТО” за період з грудня 2015 року по березень 2016 року своєчасно і в повному обсязі не перераховувалася, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 25.04.2016 становить 54 822, 45 грн.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Так, відповідно до розрахунку сума пені складає 4 194, 17 грн.

Умовами договору, а саме п. 3.8 договору сторони передбачили, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, який станом на квітень 2016 року, за розрахунком позивача становить 1 644, 67 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Стаття 175 ГК України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6161 від 23.03.2012 є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов’язку ПАТ “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” сплатити на користь позивача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 54 822, 45 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету та балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 3.6. договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 4 194, 17 грн, відповідно до розрахунку позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 102, 56 грн індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 644, 67 грн на підставі п. 3.8. договору, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Так, здійснивши математичний перерахунок розміру суми штрафу, суд вважає обґрунтованим розмір штрафу 1 644, 67 грн, розрахований позивачем.

Згідно з ч. 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З’ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається судом на відповідача та підлягає стягненню в Державний бюджет України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) у дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна), в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» суму основної заборгованості у розмірі 54 822 (п’ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять дві ) грн 45 копійок заборгованості з орендної плати, суму пені у розмірі 4 194 (чотири тисячі сто дев’яносто чотири) грн 17 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 102 (сто дві) грн 56 коп., суму штрафу у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 67 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача: Державна казначейська служба України в місті Києві; МФО 820019; рахунок: 31111094700011; КЕКД: 22080300) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2017.

Суддя О. М. Дупляк