Постанова № 64394313, 26.01.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. Справа №818/1736/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника позивача - Дорожинець Н.Г.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1736/16

за позовом ОСОБА_3

до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці

про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці (далі - відповідач, Управління Держпраці), в якій просить визнати дії Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України неправомірними та скасувати постанову № 363/705 від 05.12.2016 про накладення штрафу уповноваженими особами на ОСОБА_3 розміром 43500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржувана постанова прийнята на підставі висновків перевірки, якою встановлено порушення позивачем ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю допущення до роботи працівника без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ.

Позивач зазначає, що перевіркою 17.11.2016 встановлено, що до роботи допущено працівника ОСОБА_4 з якою 28.10.2016 року було укладено трудовий договір, а 27.10.2016 року повідомлено орган про прийняття працівника на роботу, в той час як 19.10.2016 року робітником пенсійного фонду в Білопільському районі Сумської області був зафіксований факт використання підприємцем найманих працівників.

Проте, з постановою позивач не згодна, вважає, що вона підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач стверджує, що будь-яких документів, складених працівниками Білопільського відділення управління пенсійного фонду України відносно виявлених порушень трудового законодавства, немає. Такі особи не мали повноважень щодо здійснення перевірки та складання актів, тому так звані факти не містять юридичної форми документу.

Позивач зауважує, що головному державному інспектору Півню А.Л. було надано наказ про проведення позапланової перевірки від 14.11.2016 року та направлення від 15.11.2016 щодо її проведення, тобто тоді, коли громадянка ОСОБА_4 була офіційно оформлена відповідно до чинного законодавства. Під час проведення перевірки, правопорушення були відсутні, а за минулий період у перевіряючого були відсутні повноваження щодо здійснення позапланової перевірки.

Отже, порушення були відсутні на момент проведення перевірки, що підтверджується копією повідомлення від 27.10.2016 року про прийняття працівника на роботу із зазначенням дати початку роботи ОСОБА_4 з 28.10.2016 року. Внесення до акту фактів, які не існували на момент здійснення перевірки є незаконним.

Крім того, позивач зазначає, що головний державний інспектор не приходив 17.11.2016 і не провадив перевірку у орендованому ОСОБА_3 приміщенні другого поверху торгового центру "ВИР" у м. Білопіллі Сумської області. Направлення та посвідчення інспектора надав 15.11.2016 року, цього ж дня надав акт перевірки від 17.11.2016 року.

На переконання позивача, головний державний інспектор Півень Андрій Леонідович не мав права провадити перевірку без належно оформлених документів, а саме наказу та направлення на проведення перевірки. Пояснення, які були відібрані ним не можуть бути доказом вчинення правопорушення, оскільки на момент їх складання він не був наділений повноваженнями щодо здійснення позапланової перевірки.

Тому позивач вважає, що, враховуючи відсутність складу правопорушення на 17.11.2016 року, відсутні і підстави притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення норм трудового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні зазначивши, що під час перевірки ФОП ОСОБА_3 та внесення оскаржуваної постанови було отримано достатньо доказів наявності порушення норм трудового законодавства, перевірка проведена у відповідності чинному законодавству, тому обґрунтовані, дійсні, реальні причини для оскарження винесеної постанови №363/705 від 05.12.2016 відносно ФОП ОСОБА_3 відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі наказу "Про проведення перевірки" від 14.11.2016 № 805-ОД (а.с. 34) та направлення на проведення перевірки № 776 від 15.11.2016 (а.с. 35) посадовою особою Управління Держпраці проведено позапланову перевірку додержання ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 705 від 17.1.2016 (а.с. 41-46).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допущено до виконання робіт працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ.

На підставі висновків перевірки 17.11.2016 посадовою особою Управління Держпраці винесено припис № 426, яким приписано позивачу в подальшій діяльності не допускати порушень ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 48).

05.12.2016 відповідачем прийнято постанову № 363/705, якою за вищевказане порушення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 43 500, 00 грн. (а.с. 49-51).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Управління Держпраці у Сумській області щодо проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про охорону праці», Кодексом Законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.

Так за змістом статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Згідно зі ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів встановлений відповідним Порядком, який затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02 липня 2012 року (далі - Порядок №390) та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.07.2012 №1291/21603.

У відповідності до п. 1 вищевказаного Порядку останній встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, та №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року №1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386.

Згідно із п. 2 Порядку право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки згідно абз. 4 п. 3 Порядку №390 проводяться за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Таким чином, інспектори з праці територіальних органів Держпраці України наділені повноваженнями щодо проведення позапланових перевірок, у тому числі з підстав перевірки обґрунтованих звернень про порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства та мають право під час перевірок пред'являти вимоги про надання документів, необхідних для проведення перевірки.

З матеріалів справи судом встановлено, на підставі наказу "Про проведення перевірки" від 14.11.2016 № 805-ОД (а.с. 34) та направлення на проведення перевірки № 776 від 15.11.2016 (а.с. 35) посадовою особою Управління Держпраці проведено позапланову перевірку додержання ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 705 від 17.1.2016 (а.с. 41-46).

Суд зазначає, що вищенаведений наказ відповідача є чинним та у судовому порядку не скасований.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Управління Держпраці проводячи перевірку позивача діяло на підставі ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки підстава проведення перевірки (наказ) був чинний та у судовому порядку не скасований.

Також, суд спростовує посилання представника позивача на підставу проведення перевірки виключно Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Так, відповідно до п.3 порядку №390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Отже, суд вважає безпідставними посилання позивача на ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо переліку підстав для здійснення позапланових заходів, оскільки в даному випадку відповідач повинен керуватися нормами передбаченими Порядком №390, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій щодо проведення перевірки задоволенню не підлягають.

Частково задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є висновок Управління Держпраці у Сумській області, що позивачкою допущено до виконання робіт працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ.

Проте, суд вважає помилковими зазначені доводи відповідача, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_4, яка повідомила суду, що дійсно 19.10.2016 знаходилася у приміщенні майстерні одягу. До майстерні прийшла, оскільки знає особисто ОСОБА_3 та бажала щоб вона її пояснила як правильно утюжити та шити, оскільки свідок бажала дома собі зшити одяг. У приміщення зашйли працівники управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі та почали розмовляти з ФОП ОСОБА_3 Також, свідок пояснила, що жодних домовленостей із позивачкою про працевлаштування та виконання робіт не мала, а ФОП ОСОБА_3 її не пропонувала грошових коштів.

Крім того, ОСОБА_4 пояснила, що в поясненнях написала, що перебуває на стажуванні, оскільки не має юридичної освіти і їй так запропонував написати перевіряючий ОСОБА_5, який проводив перевірку ФОП ОСОБА_3

Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 03.02.2016 року штрафи можуть бути накладені в тому числі на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідачем не наведено ні в акті перевірки, а ні у судовому засіданні конкретні докази, що позивачкою допущено до виконання робіт працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ.

Наведені ж доводи представників Управління Держпраці у Сумській області, що представники управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі бачили у приміщенні ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4, яка в той момент гладила речі та посилання на пояснення ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 суд не приймає до уваги, оскільки доводи управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі ґрунтуються на припущеннях, а пояснення складені ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, також, не підтверджують факт виконання робіт ОСОБА_4 та оплатою ФОП ОСОБА_3 заробітної плати.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці № 363/705 від 05.12.2016 про накладення штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 43500 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці про визнання дій неправомірними та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці № 363/705 від 05.12.2016 про накладення штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 43500 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.01.2017.

Суддя О.А. Прилипчук