Постанова № 64393776, 10.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року 810/2226/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Макарівське лісове господарство»

до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (далі – позивач або ДП «Макарівське лісове господарство») до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області (далі – відповідач або Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області) у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області від 15.06.2016 №0002051014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Макарівським відділенням Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ДП «Макарівське лісове господарство» щодо розрахунку частини чистого прибутку за звітний період 2014-2015 рік, за результатами складений акт від 02.06.2016 №87/15-012/00992160. В акті перевірки вказувалось на порушення позивачем строків сплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, який відповідно до вимог податкового законодавства мав бути сплачений або одночасно з виплатою дивідендів платником податку на прибуток. На підставі даного акта податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення від 15.06.2016 №0002051014. Позивач наголошує, що державне підприємство «Макарівське лісове господарство» є державним підприємством, 100% частки статутного капіталу якого належить державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України. Зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України регламентовано виконання грошових зобов’язань, як за рахунок грошових коштів платника податків, так і за рахунок наявних у платника податків переплат з платежів по податкам, оскільки, відповідно до положень підпунктів 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), авансовий внесок з податку на прибуток є грошовим зобов’язанням, отже, контролюючий орган зобов’язаний зарахувати переплату в рахунок авансових внесків у зв’язку зі сплатою дивідендів. З урахуванням сплати позивачем авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1 458 464,00 грн. станом на 18.11.2014 та 357 384,00 грн. станом на 10.08.2015, що відповідно, перевищує розмір авансового внеску, який, за твердженням контролюючого органу, підприємству слід було сплатити до/або одночасно з виплатою дивідендів, що додатково свідчить про наявну в останнього переплату з авансових внесків на час виплати дивідендів, з огляду на що відсутні підстави стверджувати, що сплата авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів позивачем здійснена несвоєчасно.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає. Зазначає, що зарахування надміру сплаченої суми податків з одного коду бюджетної класифікації в рахунок сплати іншого коду не передбачено. Відповідно до абз.3 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Тобто зазначає, що у разі якщо у платника податків наявна переплата на інших рахунках, то перерахунок коштів здійснюється виключно на підставі заяви платника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року відкрито провадження у справі №810/2226/16 та призначено справу до розгляду.

10.10.2016 через службу діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача вирішення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження поклав на розсуд суду.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» зареєстроване з 29.12.1992 як державне підприємство управління якого належить Державному агентству лісових ресурсів України, код ЄДРПОУ 00992160, місце знаходження: 08000, Київська область, Макарівський район, смт Макарів, вул. Леніна, буд. 17/1 відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (а.с. 44-49).

02.06.2016 Макарівським відділенням Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ДП «Макарівське лісове господарство» за звітний період 2014-2015 рік щодо розрахунку частини чистого прибутку (доходу) за три квартали 2014 рік та півріччя 2015 року за результатами якої складений акт №87/15-012/00992160 від 02.06.2016, яким встановлено порушення платника п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, а саме несвоєчасно сплачено авансовий внесок до або одночасно з виплатою дивідендів, застосовано штрафні санкції в розмірі 25% відповідно до ст. 127 ПКУ в сумі 48 519,00 грн.(а саме: сплачено частину чистого прибутку (доходу) 18.11.2014 в сумі 100 356,00 грн., авансовий внесок з частини прибутку (доходу) становить - 18 064,00 грн., дата сплати - 0, гранічний термін сплати – 18.11.2014, сума штрафної санкції становить- 4 516,00 грн.; сплачено частину чистого прибутку (доходу) 10.08.2015 в сумі - 977 850,00 грн., авансовий внесок з частини прибутку (доходу) становить - 176 013,00 грн., дата сплати – 19.08.2015, гранічний термін сплати – 10.08.2015, сума штрафної санкції становить– 44 003,00) (а.с. 10-11).

15.06.2016 Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено на підставі акта №87/15-012/00992160 від 02.06.2016 податкове повідомлення рішення №0002051014 форми «Р», яким ДП «Макарівське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 48 519,00 грн. за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (а.с. 12).

В матеріалах справи також наявна податкова декларація за звітній період 2013 року, сума узгодженого податкового зобов’язання по рядку 14 (податок на прибуток за звітний (податковий період) - 1 807 790 грн.(а.с. 18-21) та податкова декларація за звітній період 2014 року, сума узгодженого податкового зобов’язання по рядку 14 (податок на прибуток за звітний (податковий період) – зі знаком мінус 655,978 грн. (а.с. 22-24).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Пунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до абзаців першого та четвертого п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Відповідно до абзаців п'ятого та шостого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 Кодексу (у тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абзац 11 пункту 57.1 статті 57 ПУ України).

Відповідно до підпункта 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2015) крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Тобто, сума визначена платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в Ухвалі від 22.01.2015 року у справі № К/800/44040/14.

У відповідності до пп. 14.1.115. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пунктом 87.1 статті 87 Кодексу встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Враховуючи, що згадуваними нормами Податкового кодексу України регламентовано виконання грошових зобов'язань як за рахунок грошових коштів платника податків, так і за рахунок наявних у платника податків переплат з платежів по податкам, оскільки, відповідно до положень підпунктів 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), авансовий внесок з податку на прибуток є грошовим зобов'язанням, отже, контролюючий орган зобов'язаний зарахувати переплату в рахунок авансових внесків у зв'язку зі сплатою дивідендів.

Так, за твердженнями позивача, державним підприємством «Макарівське лісове господарство» за перевіряємий період фактично сплачено авансовий внесок з податку на прибуток підприємств до відповідних дат виплати дивідендів у вигляді частини прибутку, що вилучається в дохід держави, що у загальному розмірі перевищує суми авансових внесків з податку на прибуток, які підприємство зобов'язано було нарахувати та сплатити до або під час здійснення цих виплат.

На підтвердження переплат позивачем надана облікова картка ДП «Макарівське лісове господарство», код класифікації доходів бюджету 11020100 (податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності) за період 31.12.2014 по 31.12.2015, а також облікову картку «аванс» за період 31.12.2014 по 31.10.2015.

Суд дослідив посилання відповідача на зміни до бюджетної класифікації, які затверджені наказом Міністерства фінансів України №19 від 17.01.2013 класифікацію доходів бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 "Про бюджетну класифікацію" доповнено, зокрема, доповнено позицією – 11023100 "Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності".

Тоді як, облік податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності здійснюється за кодом бюджетної класифікації 11020100.

Судом встановлено, що у рахунок сплати податків також можуть бути зараховані суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів, а саме: без заяви платника - за рахунок надміру сплачених сум такого платежу; за заявою - за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів.

Як вже зазначалося, аналіз норми п. 87.1. ст. 87. ПК України доводить, що без заяви у рахунок сплати грошових зобов'язань з відповідного платежу може бути здійснено зарахування за рахунок надміру сплачених сум саме такого ж платежу.

Суд зазначає, що у данному випадку мова йдеться про відповідні платежі, а не відповідні податки.

Вказані два платежі, згідно вимог діючого законодавства, є різними, відповідно зарахування одного платежу у рахунок сплати іншого платежу без відповідної заяви позивача не передбачено.

Разом з тим, суд наголошує, що питання щодо наявності у державного підприємства «Макарівське лісове господарство» переплати з авансового внеску з податку на прибуток за перевіряємий період під час проведення перевірки контролюючими органами не досліджувалось.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з виконанням зобов'язань, що описані вище, так відповідно до облікової картки «аванс» за період 31.12.2014 по 31.10.2015 у позивача станом на 10.08.2015 наявна переплата з авансових внесків на час виплати дивідендів у сумі - 613713,37 грн., з огляду на що немає підстав стверджувати, що сплата авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів здійснена несвоєчасно, а тому висновок податкового органу зазначений в аткі №87/15-012/00992160 від 02.06.2016 в частині порушення позивачем п. 57.1 ст.57 ПК України сплати авансового внеску до/або одночасно з виплатою дивідендів, гранічний термін сплати 10.08.2015 в сумі авансового внеску – 176 013,00 грн. є не підтверджений.

Проте матеріали справи не містить будь яких платіжних доручень або відповідної облікової карти, що підтверджує сплачення авансового внеску з податку на прибуток позивача станом на 18.11.2014 або переплату з авансових внесків на час виплати дивідендів у цей період.

Відповідно абзаца першого до пункта 127.1. ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області форми «Р» №0002051014 від 15.06.2016 в частині збільшення суми грошового зобов’язання за штрафними санкціями на 44 003,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також при вирішенні даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем в адміністративному позові заявлено одну вимогу майнового характеру, ціна якої становить 48 519,00 грн. Таким чином під час зверненя до суду необхідно сплатити 1378,00 грн.

За наслідками розгляду справи вимоги позивача були задоволені у частині, а саме суд дійшов висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 44 003,00 грн., що складає 91% від суми грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням №0002051014 від 15.06.2016.

З урахуванням викладено, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, становить (1378х91%)= 1254,89 грн.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області форми «Р» №0002051014 від 15.06.2016 в частині збільшення суми грошового зобов’язання за штрафними санкціями на 44 003,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992160) судовий збір у сумі 1254,89 грн. (одна тисяча двісті п’ятдесят чотири гривні 89 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області (код ЄДРПОУ 39466569, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, просп. Шевченка, 1-а).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова