Постанова № 64393563, 31.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р. Справа № 805/4984/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» про припинення юридичної особи.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник податків та зборів, однак не надавав до податкового органу податкову звітність з травня 2014 року, тобто більше року. З вказаних підстав позивач просить припинити юридичну особу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг».

Представники сторін у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» зареєстроване у якості юридичної особи у встановленому порядку 17.03.2011, включене до ЄДРПОУ за № 37586763, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.12.2016 (а.с.5). Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Відповідно до довідки про надання останньої податкової звітності від 08.12.2016 №24/05-10-12, товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» надана остання податкова звітність 30.04.2014 (а.с.10).

Згідно довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів), що контролюються ДПІ у м. Дружківці, станом на 08.12.2016 у товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» не має заборгованості із сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (а.с.11).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.2 ст. 49 цього Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Аналіз вищенаведених правових норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок відповідача подавати податкову звітність у строки, визначені законодавством, не залежить від результатів його господарської діяльності чи від наявності доходів, які підлягають оподаткуванню.

Згідно підпункту 20.1.12 пункту 20.1 ст. 20 Кодексу органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Абзацем 1 ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України визначено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України, у випадках, встановлених законом, до суб’єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі за текстом – Закон № 755), в редакції до 01.01.2016, дія цього Закону поширювалася на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Частина 1 ст. 33 Закону № 755 в редакції до 01.01.2016 передбачала, що юридична особа припиняється, зокрема, за судовим рішенням.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 755 в редакції до 01.01.2016 неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, було підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 755 в редакції до 01.01.2016 суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляв його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Отже, при встановленні факту неподання протягом року податкової (фінансової) звітності юридичної особою до контролюючого органу, позовна вимога про припинення юридичної особи підлягала задоволенню незалежно від виду юридичної особи та її організаційно-правової форми.

26.11.2015 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 835-VIII (далі за текстом – Закон № 835).

Пункт 1 розділу І Закону № 835 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» викладений у новій редакції, яка не передбачає такої підстави для припинення юридичної особи за судовим рішенням, що не пов’язано з банкрутством, як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Закону № 835 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1-8, 10-21, 23-26, 28-32, 35 розділу І цього закону, які набирають чинність з 1 січня 2016 року; пунктів 22, 27 та 34 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Таким чином, з 01.01.2016 набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV в редакції Закону № 835.

Суд відзначає, що внаслідок зміни законодавства в сфері державної реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, починаючи з 01.01.2016 така підстава припинення юридичної особи за судовим рішенням, що не пов’язано з банкрутством, як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, законодавством України не передбачена.

Крім того, суд вважає зазначити, що ст. 238 Господарського кодексу України встановлює загальні засади застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, що визначено ч. 2 ст. 238 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Отже, ліквідація суб'єкта господарювання є адміністративно-господарською санкцією.

Частиною першою ст. 247 Господарського кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосована адміністративно-господарська санкція у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

При цьому, назва ст. 247 Господарського кодексу України свідчить, що правова норми, яка в ній міститься, стосується ліквідації суб'єкта господарювання, діяльність якого суперечить закону чи його установчим документам.

Аналізуючи приписи ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України, суд вважає, що така адміністративно-господарська санкція як ліквідація суб'єкта господарювання може бути застосована лише у випадках, встановлених законом.

Таким чином, при постановленні рішення про ліквідацію юридичної особи суд має застосувати таку правову норму, яка визначає певний склад правопорушення з усіма його елементами і передбачає за його вчинення застосування такого заходу впливу як постановлення судового рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Правові норми, що містяться у ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України, є загальними та не встановлюють конкретного складу правопорушення, вчинення якого має наслідком застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції у вигляді ліквідації юридичної особи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» такого порушення, за яке законом передбачено застосування такої санкції як ліквідація суб'єкта господарювання (припинення юридичної особи).

Крім того, у відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» про припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158, 159, 161, 162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна группа «Міг» про припинення юридичної особи – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Крилова М.М.