Постанова № 64393505, 25.01.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа № 809/1845/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Королевич О.В.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рознет"

до відповідача: Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про скасування постанови №09-03-021/318 від 24.11.2016,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рознет" (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №09-03-021/318 від 24.11.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на момент звільнення з роботи ОСОБА_3 було виплачено розрахункові кошти в повному обсязі, що належали працівнику в день його звільнення. Сума сплачена згідно листка непрацездатності ОСОБА_3 за перших 5 днів непрацездатності товариством, а після належного дооформлення лікарняного листка було підготовлено відповідну відомість до Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності і відповідно 18.11.2016 виплачено 34,01 грн. за рахунок коштів Фонду. Крім того, відповідач прийняв постанову від №09-03-021/318 від 24.11.2016 про накладення штрафу без участі представника позивача. Вважає, що порушень вимог статей 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівників, встановлених за результатами перевірки згідно акту перевірки №09-01-0039/504 від 16.11.2016, не було, а тому постанова №09-03-021/318 від 24.11.2016 прийнята необґрунтовано, всупереч вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області проти позову заперечила з підстав, викладених в письмовому запереченні № 04-13/15-10/6936 від 21.12.2016 року (а.с. 67-70). Зокрема вказала, що вході планової перевірки державний інспектор виявив порушення трудового законодавства, а саме: не здійснено повний розрахунок з охоронцем ТОВ «Рознет» ОСОБА_3, звільненим на підставі ст. 36 КЗпП України, в розмірі 34.01 грн, як передбачено ст. 116 Кодексу законів про працю України. Зазначила, що відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Управління Держпраці в Івано-Франківській області належним чином повідомляло ТОВ «Рознет» про дату та час розгляду справи щодо накладення фінансових санкцій (лист №259 від 18.11.2016), однак позивач явку свого представника не забезпечив. Таким чином, на підставі виявлених порушень, відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України відповідачем прийнято постанову від 24.11.2016 року № 09-03-021/318 про накладення на ТОВ «Рознет» штраф у розмірі 1450,00 грн. На підставі наведеного в задоволенні позову просила відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_4 на підставі наказу від 11.11.2016 року № 1137-Д та направлення на проведення перевірки від 11.11.2016 року № 5995 в період з 15.11.2016 року по 16.11.2016 року проведена позапланова перевірка додержання ТОВ «Рознет» законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт № 09-03-0039/504 від 16.11.2016 року (а.с. 11-30).

Під час перевірки виявлено порушення вимог трудового законодавства, а саме: порушення підприємством вимог статті 116 Кодексу законів про працю України.

Так, наказом № 1135-к від 19.10.2016 р. охоронця ТОВ «Рознет» ОСОБА_3 з 19.10.2016 р. було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Розрахункові кошти були виплачені йому підприємством в день звільнення, однак не виплачено 34,01 грн. (за шостий день його перебування на лікарняному у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю), оскільки їх виплата здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено припис №09-03-0039/597-515 від 16.11.2016 року про усунення порушення вимог ст. 116 КЗпП та дотримання вимог даної норми надалі (а.с. 30).

24.11.2016 року управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо ТОВ «Рознет» прийняло постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 1450 грн. за порушення вимог ст.116 КЗпП (а.с. 8-9).

Позивач не погоджуючись із даною постановою, звернувся до суду з позовом про визнання постанови незаконною та її скасування.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного правового регулювання спірних правовідносин.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України, Законом України Про оплату праці, Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390, та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Статтею 35 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Зазначений державний орган має право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Згідно Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Держпраці від 04.02.2016 року № 8 (надалі Положення № 8), управління Держпраці в Івано-Франківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується (а.с. 86-96).

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення № 8, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, згідно покладених на нього завдань, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно пункту 6 Положення № 8 відповідач для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та обєктів виробництва, службових, адміністративних приміщень та обєктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 (далі Порядок № 390).

Так, згідно пункту 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обовязків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Пункт 3 Порядку № 390 передбачає, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності субєкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 7 Порядку № 390 передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

При цьому, механізм накладення на субєктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення, визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (надалі Порядок № 509).

Згідно пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють субєктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за пять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 509, справа розглядається за участю представника субєкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що про дату та час розгляду справи щодо накладення фінансових санкцій повідомлено ТОВ «Рознет» листом № 250 від 18.11.2016 року.

Однак, повідомлення про розгляд справи щодо накладення фінансових санкцій на ТОВ «Рознет» позивач отримав тільки 24.11.2016 року, що підтверджується довідкою Українського державного підприємства зв'язку «Укропошта» (а.с. 35). Проте, Управління Держпраці в Івано-Франківській області розгляд справу щодо накладення фінансових санкцій провело без дотримання вимог закону щодо належного повідомлення про розгляд справи та за відсутності представника субєкта господарювання або роботодавця.

Щодо виявлених під час перевірки порушень, які зафіксовані в акті перевірки №09-01-0039/504 від 16.11.2016 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно наказу №1135-к за заявою ОСОБА_3 його було звільнено з роботи з 19.10.2016 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

При цьому даний працівник шість днів, з 12.10.2016 по 17.10.2016, перебував на лікарняному.

В день звільнення підприємством йому були виплачені кошти в розмірі 1944,98 грн. з урахуванням оплати перших 5 днів непрацездатності.

За шостий день непрацездатності кошти в розмірі 34,01 грн. не були виплачені, оскільки ці кошти виплачуються за рахунок коштів Фонду, а у листку непрацездатності ОСОБА_3 підприємством було виявлено помилку стосовно назви підприємства.

Так, листок непрацездатності серії АДД №252368, виданий 12.10.2016 року, повертався ОСОБА_3 на дооформлення, оскільки у ньому було неправильно вказано назву підприємства, у звязку з чим він не відповідав формі документу, встановленій Інструкцією «Про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоровя України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.11.2004 року №532/274/136-ос/1406 (а.с. 40, 44-45).

Після внесення виправлень у листок непрацездатності і подачі його ОСОБА_3 в бухгалтерію підприємства позивач подав заяву-розрахунок у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для оплати одного дня тимчасової непрацездатності, а тому лікарняні виплати в розмірі 34,01 грн. за рахунок коштів Фонду були виплачені ОСОБА_3 18.11.2016 р., тобто після того як ці кошти були перераховані Фондом на спеціальний рахунок позивача (а.с. 46,47).

Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», застраховані особи зобовязані: надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону та своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до частини 2 статті 22 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Таким чином, віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України, відповідачем здійснено протиправно, оскільки дані виплати врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», де чітко вказано незалежність цих виплат від звільнення.

Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів Фонду, не належить до коштів підприємства (зобов»язань підприємства перед працівником). Тому надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду працівникові після звільнення не порушує норми ст.116 КЗпП.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-03-021/318 від 24.11.2016 р. винесена необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №09-03-021/318 від 24.11.2016 року є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код 39784625) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рознет» (код ЄДРПОУ 37041299) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 гривень.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовльнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №09-03-021/318 від 24.11.2016 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рознет" у розмірі 1450 грн.

Стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) за рахунок бюджетних асигнувань даного субєкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рознет" (код ЄДРПОУ 37041299) 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) сплаченого судового збору

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 31.01.2017.