Постанова № 64393450, 07.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року 810/3470/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) до Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач або Ірпінське відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області форми «Ф» №63786-17 від 01.10.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.10.2016 Ірпінським відділенням Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області сформоване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №63786-17, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2015 рік у розмірі 41 058,78 грн. за об'єкт: нежитлова будівля, розташована за адресою АДРЕСА_1

Зазначає, що об'єктом оподаткування міг бути лише Комплекс відпочинку та розваг, літера А, площею 1434 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який підтверджується Свідоцтвом про право власності НОМЕР_2 від 13.04.2011.

Також пояснює, що на офіційному сайті Ірпінської міської ради оприлюднено Рішення шостої сесії сьомого скликання №306-6-VII від 25.12.2015, яким внесено зміни до рішення 65 позачергової сесії шостого скликання №4586-65-VI від 15.01.2015 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ірпінь» та вирішено встановити ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік на рівні 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пункт 6.1 додатку №1 до рішення). Відповідно до підпуктку 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періду, що настає за плановим періодом. Наголошує, що дане рішення №306-6-VII прийняте 25.12.2015, а отже застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Позивач вважає, що визначення суми податкового зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, а відтак вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає, з огляду на те, що як вбачається з фото-знімків наданих відповідачем в торговельно-офісному центрі «Лекс» (будівля під літерою «Г» загальною площеню 1952,8 кв.м.) на першому поверсі здаються в оренду приміщення під продаж будівельних матеріалів «Будмаркет» та орендується приміщення під «Оптику», та, як наслідок, ОСОБА_1 отримує прибуток, як орендодавець вищевказаних приміщень. З огляду на наведене, відповідач вважає правовірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року відкрито провадження у справі №810/3470/16 та призначено справу до розгляду.

07.12.2016 через службу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 13.04.2011 ОСОБА_2 володіє приватною власністю, а саме комплексом відпочинку та розваг А, загальна площею 1434,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №272/21 від 28.12.2010 (а.с. 15).

Відповідно до витягу серії СЕЕ №200363 від 18.06.2012 з реєстру прав власності на нерухоме майно за позивачем на підставі - свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 13.04.2011 зареєстровано право приватної власності на 1/1 частин щодо об'єкту - комплекс відпочинку та розваг вартістю балансовою. Торгівельно-офісний комплекс в стадії будівництва готовністю 87%, а саме: комплекс відпочинку та розваг літера А, загальною площею 1434,0 (кв.м.); комплекс відпочинку та розваг літера Г, загальною площею 1 952,8 (кв.м.); замощення. У відомостях про об'єкт нерухомого майна за реєстраційним № 33415235 зазначено, що об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є комплекс відпочинку та розваг загальною площею 3386, 8 (кв.м.) (а.с. 17).

Позивачем подано декларацію про початок виконання будівельних робіт з нового будівництва комплексу відпочинку та розваг «Торгівельно-офісний комплекс «LEX» за адресою: 08200, АДРЕСА_1, категорії складності - ІІІ за класом наслідків СС-2, загальною площею відповідно до проектної документації - 1925,16 кв.м., яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Київської області від 10.07.2014 за №КС 083141910571 (а.с. 20-24).

25 грудня 2015 року Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення №306-6-VII «Про внесення змін до рішення 65 позачергової сесії шостого скликання №4586-65-VI від 15.01.2015 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ірпінь», яким відповідно до п. 6.1. Додатку №1 даного рішення встановлена ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (36-40).

21 січня 2016 року Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення №397-7-VII «Про внесення змін до рішення «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ірпінь» із внесеними змінати та доповненнями» від 15.01.2015 №4586-65-VI, яким викладено Додаток до рішення №4586-65-VI від 15.01.2015 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ірпінь» та внесеними змінами рішенням 6 сесії Ірпінської міської ради від 25.12.2015 №313-6- VI в новій редакції та встановлено, що дане рішення набирає чинності з 01 січня 2016 року. Пунктом 6.1. Додатку №1 даного рішення встановлена ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (31-35).

01.10.2016 Ірпінським відділенням Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №63786-17 (далі - податкове повідомлення-рішення №63786-17 від 01.10.2016) щодо ОСОБА_2, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300», податковий період - 2015 рік, у розмірі 41 058,78 грн. (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 265 ПК України податок на майно складається, у тому числі і з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 (далі - Закон № 71-VIII), який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до ПК України, відповідно до яких ст.266 ПК України викладена в новій редакції, а об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

Пункт 266.1.1 ст. 266 ПК України встановлює, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до вимог пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Поряд з цим, відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Так, що відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР та ст. 143 Конституції України.

Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що одним з обов'язкових елементів (критеріїв) для прийняття рішення про встановлення податкових зобовязань за платником податків є наявність такого об'єкта оподаткування по факту, тобто в натурі.

Як було встановлено судом, відповідно до витягу серії СЕЕ №200363 від 18.06.2012 з реєстру прав власності на нерухоме за позивачем на підставі - свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 13.04.2011 зареєстровано право приватної власності на 1/1 частин щодо об'єкту - комплекс відпочинку та розваг вартістю балансовою. Торгівельно-офісний комплекс в стадії будівництва готовністю 87%, а саме: комплекс відпочинку та розваг літера А, загальною площею 1434,0 (кв.м.); комплекс відпочинку та розваг літера Г, загальною площею 1 952,8 (кв.м.); замощення.

Разом з тим позивач стверджує, що комплекс відпочинку та розваг літера Г, загальною площею 1 952,8 (кв.м.) є об'єктом незавершеного будівництва (об'єкт нерухомого майна), який тільки зводиться і не ведений в експлуатацію, а отже він не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Відповідач на спростування даного твердження надав до суду копії фото-знімків, після дослідження яких податковий орган зробив висновок, що в торгівельно-офісному комплексі «Лекс» (будівля під літерою Г, загальною площею 1 952,8 кв.м.) на першому поверсі здаються в оренду приміщення під продаж будівельних матеріалів «Будмаркет» та орендується приміщення під «Оптику».

Водночас, у відповідності до ч.2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжен» від 01.07.2004 № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Податковим кодексом України визначено, що податкове законодавство України грунтується на принципах стабільності, тобто зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України).

Аналогічні положення принципу стабільності податкового законодавства визначено у пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України щодо встановлення місцевими радами місцевих податків і зборів, а саме: рішення сільських, селищних та міських рад про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Поряд з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду рішення відповідної місцевої ради, яким би було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і доказів офіційного оприлюднення вказаного рішення у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Позивачем надано рішення Ірпінською міською радою Київської області №306-6-VII від 25.12.2015 «Про внесення змін до рішення 65 позачергової сесії шостого скликання №4586-65-VI від 15.01.2015 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ірпінь» та рішення Ірпінською міською радою Київської області №397-7-VII від 21.01.2016 «Про внесення змін до рішення «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ірпінь» із внесеними змінати та доповненнями» від 15.01.2015 №4586-65-VI, яким викладено Додаток до рішення №4586-65-VI від 15.01.2015 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ірпінь» та внесеними змінами рішенням 6 сесії Ірпінської міської ради від 25.12.2015 №313-6-VI в новій редакції.

Як було зазначено, пунктом 6.1. Додатку №1 даного рішення встановлена ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Разом з тим суд наголошує, шо відповідно до податкового повідомлення-рішення №63786-17 від 01.10.2016 податковий період, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» у розмірі 41 058,78 грн. є 2015 рік. Рішення на які посилається позивач стосується ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів, адже зміни, що стосуються даного податку прийняті Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII - 28.12.2014.

Суд зазначає, що згідно приписів п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII, рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, Законом № 71-VIII не внесено зміни до пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 та пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України щодо строків та порядку внесення змін до елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім цього, положення «Прикінцевих положень» Закону № 71-VIII щодо прийняття та встановлення у 2015 році місцевого податку на майно носять рекомендаційний, а не зобов'язальний характер.

У спірних правовідносинах суд також застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Вказана правова позиція також підтверджується рішенням Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 по справі №826/22028/15.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може мати місце у 2015 році, а тому прийняте відповідачем повідомлення-рішення форми «Ф» №63786-17 від 01.10.2016 щодо нарахування позивачу даного податкового зобов'язання у розмірі 41 058,78 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області форми «Ф» №63786-17 від 01.10.2016.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39466569).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова