Ухвала суду № 64392400, 26.01.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/1366/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В. Провадження № 22-ц/789/176/17 Доповідач - Кузьма Р.М.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

з участю секретаря - Романюк Х.Ю.

ОСОБА_1 його представника, представника управління відділу державної виконавчої служби

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зборівського районного суду від 01 листопада 2016 року по справі за поданням відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 46672844 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" в розмірі 35423,64 за кредитним договором та 354 грн.24 коп. судових витрат та 120 грн. на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, проте боржником у добровільному порядку вказане зобов'язання не виконується.

Ухвалою Зборівського районного суду від 01 листопада 2016 року вищевказане подання - задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, який зареєстрований по АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2010 року; постанов ВДАІ про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення штрафів: №167341 від 02.09.2010 року; №097275 від 15.03.2010 року; №089106 від 06.02.2010 року; №164972 від 26.08.2010 року; №010592 від 01.11.2010 року; №192680 від 10.07.2010 року; №520220 від 28.08.2013 року; №69532 від 29.04.2009 року; №028689 від 24.01.2011 року; №077585 від 18.05.2012 року; №147827 від 21.07.2010 року; №242439 від 08.11.2012 року; №011537 від 25.04.2011 року; №067399 від 10.03.2012 року; №002665 від 24.11.2008 року; №005011 від 08.10.2010 року; №111472 від 04.07.2011 року; №079425 від 13.05.2009 року у зведеному виконавчому провадженні № 46672844 від 25 лютого 2016 року, що знаходиться на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця Зборівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що він не вчиняв жодних умисних дій щодо ухилення від виконання грошових зобов'язань, оскільки лише нещодавно довідався про існування відносно нього вищевказаного виконавчого провадження, а також відсутні будь які докази, які б свідчили про його ухилення від виконання боргових зобов'язань.

У судовому засіданні апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній, просять її задовольнити.

Представник ДВС апеляційної скарги не визнала, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Задовольняючи подання державного виконавця Зборівського районного відділу ДВС ГТУЮ, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконано зобов'язання, покладене на нього судовим рішенням, а тому заборона виїзду її за кордон буде правомірною юридичною санкцією.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки даний висновок не відповідає дійсним обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч.1 ст. 6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи, або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України "Про виконавче провадження".

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції знаходяться зведене виконавче провадження № 46672844 від 25 лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 44826,88 грн. боргу за наступними виконавчими документами:

виконавчим листом № 2-1932/10 від 26 вересня 2011 року, виданого Зборівським районним судом Тернопільської області, згідно рішення Зборівського районного суду від 29 грудня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в користь ПАТ "Універсал Банк" в розмірі 35423,64 грн. за кредитним договором та 354 грн.24 коп. судових витрат та 120 грн. на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи;

постановами ВДАІ про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення штрафів: №167341 від 02.09.2010 року; № 097275 від 15.03.2010 року; №089106 від 06.02.2010 року; №164972 від 26.08.2010 року; №010592 від 01.11.2010 року; №192680 від 10.07.2010 року; №520220 від 28.08.2013 року; №69532 від 29.04.2009 року; №028689 від 24.01.2011 року; №077585 від 18.05.2012 року; №147827 від 21.07.2010 року; №242439 від 08.11.2012 року; №011537 від 25.04.2011 року; №067399 від 10.03.2012 року; №002665 від 24.11.2008 року; №005011 від 08.10.2010 року; №111472 від 04.07.2011 року; №079425 від 13.05.2009 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань покладених рішенням суду, також немає даних про те, що під час виконання рішення суду майно боржника умисно було відчужене чи наявні грошові кошти умисно зняті з банківських рахунків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, покладається в даному випаду на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, в контексті вищезазначених норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Доказів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення державним виконавцем не наведено і в судовому засіданні не було здобуто.

Таким чином, при постановлені ухвали, судом першої інстанції не було з'ясовано всі обставини справи та не враховано положення Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", а саме не перевірено факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням та, чи були вжиті державним виконавцем всі заходи для забезпечення виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню і постановленню нової - про відмову в задоволенні подання Відділу Державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Зборівського районного суду від 01 листопада 2016 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання Відділу Державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.М. Кузьма