Ухвала суду № 64392155, 24.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1746/16 Головуючий у 1 інстанції: Гарасиимків Л.І

Провадження № 22-ц/783/356/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Ванівського О.М.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про припинення правовідносин поруки та договору поруки,-

встановила:

В лютому 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про припинення правовідносин поруки та договору поруки (а.с. 1-2).

Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про припинення правовідносин поруки та договору поруки - залишено без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, з оскаржуваною ухвалою не погоджується та вважає, що така постановлена з порушенням норм процесуального права.

Покликаючись на ЗУ «Про третейські суди» вважає, що його права та права відповідача ОСОБА_5 підлягають захисту в судах загальної юрисдикції, оскільки вони є споживачами фінансових послуг банку, тому протилежні висновки суду першої інстанції з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.

Звертає увагу на те, що спірний договір поруки укладений на забезпечення виконання основного зобов'язання (кредитного договору), тому такі договори нерозривно пов'язані між собою та не можуть оцінюватись судом окремо.

Свої доводи обґрунтовує правовими позиція Верховного Суду України та роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, за якими залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 статті 207 ЦПК України є неприпустимим.

Просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2016 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача бачинського О.М. на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Залишаючи цивільну справу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір поруки № 625/40/2-118 від 13.03.2008 року, згідно статті 17 ЦПК України, містить третейське застереження, за яким сторони домовилися, що у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. Оскільки відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення провадження у справі без розгляду, при цьому суд підстав для неприйняття заяви не встановив, цивільну справу залишено без розгляду з постановленням відповідної ухвали.

Однак, погодитись з висновком, якого прийшов місцевий суд, колегія суддів не може, оскільки такий суперечить вимогам закону та матеріалам справи враховуючи таке.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення без розгляду заяви, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з»ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Залишення заяви без розгляду є формою закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду.

Колегією суддів встановлено, що 13.03.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 625/40/2-116, до якого в подальшому приймались зміни та доповнення, укладались додаткові угоди (а.с. 5-17).

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 з позивачем ОСОБА_3 укладений договір поруки № 625/40/2-118 від 13.03.2008 року (а.с. 3-4).

Пунктом 5.2 спірного договору поруки передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» сторони домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_7 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регляменту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Одним зі способів захисту прав субєктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 03 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2983-VI передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту справ споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Особливості регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, механізм їх захисту та основи державної політики у сфері захисту прав споживачів визначені в Законі України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року із змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 зазначеного Закону споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 02 вересня 2015 року (справа № 6-856цс15), 04 листопада 2015 року (справа № 6- 2074), 18 листопада 2015 року (справа № 6-187цс15).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб»єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів виходить з того, що спірний договір поруки укладений на виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та споживачем, тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча, при цьому позивач не може бути позбавлений права на розгляд справи належним судом щодо позовних вимог про припинення поруки.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу на вказану обставину не звернув увагу та дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Таким чином, місцевий суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, неправильно встановив характер правовідносин сторін у справі та вирішив справу з порушенням норм процесуального права.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що місцевий суд фактично залишаючи позов без розгляду та покликаючись на ст. 207 ЦПК України, помилково залишив без розгляду цивільну справу, що не може залишитись поза увагою апеляційного суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України однією з підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку про необхідність скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 314 ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню в силу ст. 324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

О.М. Ванівський