Ухвала суду № 64392032, 24.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3106/16 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/639/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційними скаргами Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2016 року у справі за скаргою Львівської міської ради на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Баірової Н.М. про відмову у відкритті виконавчого провадження,

встановила:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.10.2016 року скаргу Львівської міської ради задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Баірової Н.М. від 04.03.2016 року ВП №50337152 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 466/4157/13-ц, виданого 25.01.2016 року Шевченківським районним судом м. Львова про витребування від ОСОБА_2 в користь Львівської міської ради нежитлового приміщення площею 39,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління відкрити виконавче провадження та вжити заходів щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/4157/13-ц.

Ухвалу суду оскаржив Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги Львівської міської ради.

Свої доводи обґрунтовує тим, що суд не врахував положень статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», у чинній на момент винесення оскаржуваної постанови редакції, якою визначено заходи примусового виконання рішення суду. Зазначає, що рішення суду про витребування майна не містить дій зобов'язального характеру, а тому не підлягає примусовому виконанню у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. Апелянт вважає, що наявність рішення суду про витребування майна є підставою для здійснення державної реєстрації права власності за власником, а також скасування попередньої реєстрації в позасудовому порядку. Крім того, зазначає, що іншою підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (відмовою у прийняті виконавчого документа до виконання) була відсутність довіреності представника стягувача для представництва інтересів в органах ДВС.

Ухвалу суду оскаржила також представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, доводи якої за своїм змістом є аналогічними доводам апеляційної скарги Шевченківського ВДВС, просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги Львівської міської ради.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про час та місце розгляду справи всі були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, причини, наведені представником Львівської міської ради в клопотанні про відкладення розгляду справи, колегією суддів не визнано поважними, клопотань від інших учасників судового розгляду не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.197, ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом оскарження за скаргою Львівської міської ради є постанова головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Баірової Н.М., якою на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 466/4157/13-ц, виданого 25.01.2016 року Шевченківським районним судом м. Львова про витребування від ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради нежитлового приміщення площею 39,5 кв. м. на АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження», у чинній на момент винесення оскаржуваної постанови редакції (далі-Закону), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, на підставі виданого судом виконавчого листа.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду.

Частиною першою статті 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», у чинній на момент винесення оскаржуваної постанови редакції, визначено підстави для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження, а саме: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи наведені вище норми Закону, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що в оскаржуваній постанові державного виконавця не наведено передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа про витребування від боржника у користь стягувача нерухомого майна, оскільки сама по собі відсутність у виконавчому листі дій боржника зобов'язального (примусового) характеру не визначена законом тією обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Безпідставними є також твердження державного виконавця та сторони боржника про неможливість прийняття до виконання виданого судом виконавчого листа, який відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та поданий у встановлений цим Законом строк, оскільки такої підстави для відмови в прийнятті виконавчого документа чи для відмови у відкритті виконавчого провадження, як відсутність довіреності представника юридичної особи-стягувача при поданні оригіналу виконавчого листа до виконання належному органу державної виконавчої служби, не передбачено нормами глави 3 Закону України «Про виконавче провадження».

До того, ж як правильно зауважив суд першої інстанції, разом із виконавчим листом представником Львівської міської ради була подана довіреність (а.с.7), в якій вказано, що представник має право від імені Ради подавати виконавчі листи до стягнення.

Таким чином, визначених процесуальним законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваної апелянтами ухвали суду першої інстанції немає, а тому апеляційні скарги слід відхилити, залишивши оскаржувану ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.