Вирок № 64391521, 30.01.2017, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1044/16-к Провадження № 1-кп/450/40/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарях Микитів Н.С., Штойка С.В.,

з участю прокурорів Походжай А.В., Жукровського В.І.

захисника ОСОБА_1

представника (захисника) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №12016140270000122 від 26.01.2016 р., відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, з неповною середньою освітою, який не працює, не навчається, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав, не інвалід, військовозобов"язаний, не військовослужбовець, безпартійний, раніше не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.286 ч.2, 136 ч.3 КК України,-

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_3, 02.04.2011 р. близько 19 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним по дорозі в с.Черкаси Пустомитівського району Львівської області, грубо порушив вимоги Р.1 п.1.2, п.1.5, Р.11 п.11.2, Р.12 п.12.3, Р.13 п.13.1, п.13.3 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він був неуважним до дорожньої обстановки, не вжив заходів для збереження життя та здоров"я громадян, своїми діями створив небезпеку для руху і не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об"їзду перешкоди, з врахуванням швидкості, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, при об"їзді перешкоди, не дотримався безпечного інтервалу, виконуючи маневр об"їзду вибоїн, які знаходились на проїзній частині, виїхав на ліву частину дороги, призначену для руху в зустрічному напрямку, та лівою передньою частиною бампера керованого ним автомобіля, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався в попутньому з ним напрямку, а в подальшому, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, незважаючи на погане самопочуття ОСОБА_4, який перебував внаслідок наїзду у небезпечному для життя стані, не надав йому допомогу і не повідомив про такий стан особи належним установам та особам, на належному йому транспортному засобі доставив особу ОСОБА_4 до Щирецької міської лікарні лише 03.04.2011 р. о 00 год. 10 хв. та поїхав у невідомому напрямку, а особа ОСОБА_4 був доставлений медичними працівниками у реанімаційне відділення Пустомитівської центральної районної лікарні, де від отриманих травм помер 03.04.2011 р. о 01 год. 55 хв.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненому визнав частково та пояснив, що 02.04.2011 р. близько 19 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним по дорозі в с.Черкаси Пустомитівського району Львівської області, він повертався з роботи додому і на повороті дороги, об"їжджаючи вибоїни, виїхав на ліву частину дороги, призначену для руху в зустрічному напрямку, та лівою передньою частиною бампера керованого ним автомобіля, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався в попутньому з ним напрямку. Спиртних напоїв та будь-яких заборонених препаратів у цей день він не вживав. При наїзді в автомобіля тріснув лівий показник повороту. Після наїзду він зупинився і з допомогою знайомих особи ОСОБА_4, посадив останнього у салон належного йому автомобіля та повіз у медичний заклад смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області. Під час його руху він з мобільного телефону подзвонив до свого знайомого ОСОБА_5, якому повідомив, що здійснив наїзд на пішохода, а також попросив щоб він надав йому допомогу. Рухаючись по дорозі він підібрав особу ОСОБА_5 і вони продовжували рух. В полі між селами Лани і Горбачі Пустомитівського району Львівської області, на відстані близько 5 км. від місця дорожньо-транспортної пригоди, у належному йому автомобілі тріснула трубка, через яку з паливного баку до двигуна поступає паливо, а тому дизельне паливо витікало на землю. Через вимушені несправності він здійснював ремонт близько 1,5 години, а саме взяв шланг, вставив у нього пластмасову трубку і стягнув їх, щоб дизельне паливо поступало до двигуна. В цей час мобільний телефон у нього розрядився і не працював, а жодний автомобіль повз нього за весь час ремонту по дорозі, стан якої є незадовольний, не проїжджав. Закінчивши ремонт, він разом з ОСОБА_5 завезли ОСОБА_4, який весь час знаходився при свідомості, в медичний заклад смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області, де він залишив медичним працівниками свої анкетні дані та дані належного йому транспортного засобу, а після цього поїхав, оскільки знаходився в стресовому стані. В подальшому він був затриманий працівниками правоохоронних органів, які доставили його в приміщення Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області. Свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст.136 ч.3 КК України, заперечує та просить застосувати до нього Закон України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 р., оскільки має на утриманні неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав. Цивільний позов визнає частково.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3, його винність стверджується наступними доказами :

-показаннями потерпілої ОСОБА_6 даними в судовому засіданні про те, що обставин дорожньо-транспортної пригоди 02.04.2011 р. близько 19 год. 00 хв. на дорозі в с.Черкаси Пустомитівського району Львівської області, внаслідок якої загинув її чоловік ОСОБА_4, їй невідомі, однак вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп"яніння, залишив місце події, а в лікарні мав намір приховати вчинення ним наїзду, повідомивши що ОСОБА_4 знайшов на дорозі, і працівників правоохоронних органів не повідомляв. У медичному закладі смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області медичний працівник повідомив їй, що її чоловік був при свідомості і назвав свої анкетні дані, а при належній і вчасній доставці ОСОБА_4 в лікарню, останній міг жити. Спілкуючись із обвинуваченим він їй повідомив, що її чоловік був і так похилого віку, а тому його смерть могла б наступити і від старості. Завдані їй майнова і моральна шкода обвинуваченим ОСОБА_3 не відшкодована, а лише в суді вона почула від нього вибачення, які вважає не є щирими. Матір обвинуваченого просила у неї лише пошкодувати її. Заперечує застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 р. Заявлений і поданий нею цивільний позов, показання які надала аналогічні викладеним у позовній заяві, підтримує повністю, оскільки заподіяна їй майнова шкода становить 6705,00 грн., а моральна 250000,00 грн., які просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в її користь;

-показаннями свідка ОСОБА_7 даними в судовому засіданні про те, що у 2011 р. він працював на посаді інспектора ВДАІ з обслуговування Пустомитівського району Львівської області та 03.04.2011 р. отримав від чергового повідомлення про перебування у медичному закладі смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Прибувши у медичний заклад медичні працівники повідомили йому, що потерпілого доставлено автомобілем, марку якого та номерні знаки надали, в складі двох мужчин, один з яких ОСОБА_3 Вказаний автомобіль під керуванням зазначеного водія ним були затримані на автодорозі Київ-Чоп на межі Пустомитівського і Миколаївського району Львівської області. В салоні був лише водій, а на автомобілі були пошкодження передньої лівої частини, зокрема переднього лівого показника повороту. Водій ОСОБА_3 повідомив йому, що з медичного закладу поїхав, оскільки настрашився. Вказаного водія ним було доставлено в Пустомитівський РВ ГУМВС України у Львівській області;

-показаннями свідка ОСОБА_8 даними в судовому засіданні про те, що він, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 знаходились у приміщенні кафе в с.Черкаси Пустомитівського району Львівської області. Точної дати та часу коли це було він не пригадує. Після їх виходу з кафе він та ОСОБА_9 стояли і розмовляли, а ОСОБА_4 пішов вперед. Він побачив, як повз них на великій швидкості проїхав автомобіль і почув звук гальм. Розпочавши рух він приблизно через 100 м. побачив вказаний автомобіль, а під ним лежав ОСОБА_4 З допомогою водія вказаного автомобіля він посадив ОСОБА_4, який мовчав і нічого не говорив, в салон такого і сказав негайно їхати в лікарню. В салоні автомобіля крім водія і ОСОБА_4 нікого більше не було. Від місця дорожньо-транспортної пригоди до смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області відстань приблизно 10-14 км.;

-показаннями експерта ОСОБА_10 даними в судовому засіданні про те, що наявні у ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді переломів належать до середнього ступеня тяжкості і такий в момент наїзду знаходився у вертикальному положенні. Вказані тілесні ушкодження ускладнились шоковим станом, який відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, і призвели до смерті. Згідно медичної літератури шоковий стан розвивається через 2-3 год. після травми. При відсутності шокового стану смерть ОСОБА_4 не наступила б;

-показаннями свідка ОСОБА_5 даними в судовому засіданні про те, що час від часу він відвідує свою бабу у с.Горбачі Пустомитівського району Львівської області. Обвинуваченого ОСОБА_3 знає, оскільки той є з сусіднього села. Точної дати та часу коли це було він не пригадує, однак з мобільного телефону він подзвонив своєму колезі із яким вони зустрілись і вживали спиртні напої. Після цього вночі він йшов до баби у с.Горбачі Пустомитівського району Львівської області і коли маєже доходив до населенного пункту, а саме знаходився у такому біля приміщення школи, то побачив мікроавтобус, який наближався по дорозі до нього. Вказаний автомобіль зупинився біля нього і за кермом такого він побачив обвинуваченого ОСОБА_3, а на пасажирському сидінні знаходився невідомий чоловік, який висловлювався нецензурною лайкою. Обвинувачений попросив його допомогти завезти невідомого чоловіка у лікарню смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області, до якої необхідно було їхати близько 15 хв. Здійснивши посадку в автомобіль вони продовжили рух під час якого обвинувачений не розповідав обставин необхідності їхати в лікарню, а казав що потім розповість. Оскільки він знаходився у стані алкогольного сп"яніння, то детально обставин не пригадує, однак в автомобілі під керуванням обвинуваченого ніби виникла якась несправність, яка була короткостроковою. Наявний у нього мобільний телефон обвинувачений ОСОБА_3 для користування не просив. На його думку належний йому телефон у нього розрядився, однак точно він не пригадує. Попри дорогу по якій вони рухались знаходились житлові будинки. З моменту його посадки в автомобіль і до лікарні в смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області вони рухались приблизно 15 хв. Біля медичного закладу невідомий чоловік самостійно вийшов з автомобіля, біля якого впав і невнятно спілкувався. Медичні працівники поклали невідомого чоловіка на носилки і занесли у приміщення. Після цього вони поїхали з обвинуваченим у невідоме йому село, де поламався автомобіль і він пішов своїм ходом додому;

-показаннями свідка ОСОБА_11 даними в судовому засіданні про те, що станом на 2011 р. вона працювала фельдшером при Щирецькій міській лікарні і пригадує як два мужчини привезли на автомобілі невідомого чоловіка без свідомості, які повідомили, що останнього підібрали на вулиці. Про обставини дорожньо-транспортної пригоди вказані мужчини нічого не повідомляли. На обвинуваченого ОСОБА_3 вказала в залі судового засідання як одного з вказаних мужчин;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою до нього та фототаблицею від 03.04.2011 р., якими встановлено, що подія мала місце в с.Черкаси Пустомитівського району Львівської області, де на проїзній частині дороги виявлено частини шпаклівки, уламки пластмаси оранжевого кольору показника повороту, сліди речовини темного кольору, головний убор та сліди автомобіля (а.с.36-44);

-протоколом огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 08.04.2011 р., яким встановлено пошкодження передньої лівої частини автомобіля "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1, зорема лівого переднього показника повороту жовтого кольору у якого відсутня частина пластмаси (а.с.45, 46);

-висновком судово-медичної експертизи №45/2011 розпочатої 04.04.2011 р. та закінченої 29.04.2011 р., яким встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала 03.04.2011р. о 01 год. 55 хв. від тупої поєднаної травми тіла, яка призвела до травматичного шоку. При експертизі трупа були виявлені синці в ділянці чола, скроні, верхньої повіки справа, тильній поверхні правої кисті, задній поверхні правого ліктя. Садна в проекції клубової кістки справа, правому колінному суглобі, на лівій гомілці, скальпована рана на задній поверхні лівої гомілки, множинні правосторонні переломи ребер, забій легень, забій нирок, перелом правої клубової кістки. Вказані ушкодження привели до травматичного шоку і в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Вказані ушкодження є характерними для транспортного травматизму при наїзді на тіло потерпілого при його вертикальному положенні з первинним контактом ззаду в ділянці лівої гомілки, з послідуючим розвертанням тіла і контактом правою стороною тіла з виступаючими частинами автотранспорту, що рухався, (перелом ребер, тазу) та падінням на тверде покриття (садна, синці). Крім ознак наїзду, інших ушкоджень характерних для волочіння, здавлення, переїзду не виявлено. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у кількості в крові 1,34 проміле, в сечі 1,57 проміле. Вказана концентрація етилового спирту в живих осіб відповідає легкому ступеню алкогольного сп"яніння. Будь-яких фізичних вад при експертизі трупа ОСОБА_4 не виявлено (а.с.47-51);

-актом судово-медичного дослідження (обстеження) №149т/2011-ім від 05.04.2011 р., яким встановлено, що кров від трупа ОСОБА_4 відноситься до групи АВ з ізогемаглютиніном за ізосерологічною системою АВ0 (а.с.52, 53);

-актом судово-медичного дослідження №200/2011, розпочатого 27.04.2011 р. та закінченого 29.04.2011 р., яким встановлено, що морфологічні ознаки виявлені в легенях та печінці від трупа ОСОБА_4 характерні для шокового стану. Набряк мозку.Склероз судин головного мозку, серця, нирок. Вузликова аденома надниркової залози (а.с.54);

-актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1024/2011-т, розпочатого 07.04.2011 р. та закінченого 08.04.2011 р., яким встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні (експертизі) крові, сечі з трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у кількості в крові 1,34 % проміле, в сечі 1,57 % проміле (а.с.55);

-протоколом відтворення обстановки та обставин події зі схемою від 02.05.2011 р., якими встановлено механізм і обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди (а.с.97, 98);

-висновком судової автотехнічної експертизи №1933 від 11.05.2011 р., яким встановлено, що у заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_12 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.1.2, п.1.5, п.2.3 (підпунктів „б" та „д"), п.11.2, п.11.3, п.12.3, п.13.1, п.13.3 ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був вести свій автомобіль по правій стороні проїзної частини дороги (і якомога ближче до її правої межі). Якщо ж з тих чи інших причин (в даному випадку - через наявність вибоїн на смузі руху) водій вирішив виїжджати на зустрічну сторону проїзної частини, то у цьому випадку водій ОСОБА_12 повинен був вибирати таку траєкторію руху, щоб при проїзді повз пішоходів дотримати до них необхідного безпечного бокового інтервалу. При заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору,

є факт виїзду автомобіля ДАФ 800 на зустрічну сторону дороги у ситуації, коли дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.1.2, п.1.5, п.2.3 (підпунктів „б" та „д"), п.11.2, п.11.3, п.12.3, п.13.1, п.13.3 ПДР (а.с.57-59);

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №1170 від 26.04.2011 р., яким встановлено, що на підставі наявних у справі слідових даних (протокол огляду місця події від 03.04.2011 р.) встановити конкретне місце наїзду автомобіля ДАФ 800 під керуванням ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_4 не видалось можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку. В даному випадку можна лише стверджувати, що місце наїзду автомобіля ДАФ 800 на пішохода знаходиться на відстані не менше 6,1 м. від лівого краю проїзної частини (по ходу руху до залізничної колії) (а.с.61-63);

-висновком комісійної судово-автотехнічної експертизи №1171 від 25.05.2011 р., яким встановлено, що якщо виходити із тих даних про обставини наїзду, які містяться у показах водія ОСОБА_3, які згадані у постанові суду про призначення даної експертизи в якості вихідних даних, то :

*варіант 1 - наїзд відбувся на лівій стороні проїзної частини у ситуації, коли при проїзді автомобіля ДАФ 800 повз пішоходів крайній із них змінив напрям руху, зробив крок праворуч і був збитий цим транспортним засобом.

*варіант 2 - наїзд відбувся на лівій стороні проїзної частини у ситуації, коли пішохід не змінював напрям свого руху, а автомобіль ДАФ 800 зачепив пішохода лівим краєм свого бампера.

При таких обставинах висновки про те, як мав діяти водій ОСОБА_12 та про причини даної ДТП слід дивитись у висновку №1933 від 11.05.2011 р.

Якщо ж враховувати результати згаданих вище транспортно-трасологічних досліджень, виконаних у висновку №1170 від 26.04.2012 р., а також дані зі схеми до протоколу огляду місця ДТП від 03.04.2011 р., то оскільки загальна ширина проїзної частини на ділянці, де міг мати місце наїзд, не вказана, то й неможливо стверджувати, чи у момент цього наїзду автомобіль ДАФ 800 своїм лівим боком знаходився на зустрічній стороні проїзної частини, чи ні, але можна стверджувати, що наїзд відбувся на віддалі не менш як 6,1 м. від лівого краю дороги.

Якщо місце наїзду, знаходячись на віддалі 6,1м. від лівого краю дороги, усе ж знаходиться на стороні дороги, призначеній для зустрічного руху, то, з технічної точки зору, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є факт невідповідності дій водія ОСОБА_12 вимогам п.1.2, п.1.5, п.2.3 (підпунктів „б" та „д"), п.11.2, п.11.3, п.12.3, п.13.1, п.13.3 ПДР.

Якщо ж місце наїзду, знаходячись на віддалі 6,1 м. від лівого краю дороги, знаходилось, при цьому, в районі умовної осьової лінії дороги або на правій стороні проїзної частини, то, з технічної точки зору, за умови, що наїзд відбувся при попутньому русі пішохода без зміни ним напрямку руху, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є факт невідповідності дій водія ОСОБА_12 вимогам п.1.5, п.2.3 (підпунктів „б" та „д"), п.11.2, п.12.3, п.13.1, п.13.3 ПДР.

У такій дорожній ситуації водій ОСОБА_12 мав технічну можливість уникнути скоєння ДТП, і полягала вона у виконанні вказаним водієм наведених вище вимог ПДР, тобто для уникнення наїзду водієві ОСОБА_12 необхідно було, з технічної точки зору, діяти у відповідності до вимог п.1.5, п.2.3 (підпунктів „б" та „д"), п.11.2, п.12.3, п.13.1, п.13.3 ПДР. Іншими словами, водієві ОСОБА_12 необхідно було вести свій автомобіль якомога ближче до правої сторони проїзної частини, а за неможливості цього - необхідно було (зміщуючись у бік осьової лінії) вибирати такий боковий інтервал, який би забезпечив відсутність контакту із пішоходом.

Якщо ж місце наїзду, знаходячись на віддалі 6,1 м. від лівого краю дороги, знаходилось, при цьому, в районі умовної осьової лінії дороги або на правій стороні проїзної частини, то за умови, що наїзд відбувся у ситуації, коли пішохід (при проїзді повз нього автомобіля ДАФ 800) змінив напрям свого руху, змістившись праворуч, водій ОСОБА_12 у такому випадку повинен був, з технічної точки зору, діяти у відповідності до вимог п.1.5, п.2.3 (підпункту „б"), п.11.2, п.13.1, п.13.3, п.12.3 ПДР (тобто за неможливості руху якомога ближче до правого краю проїзної частини спершу вибрати необхідний безпечний інтервал до пішохода, а з моменту зміни останнім напрямку свого руху - своєчасно застосувати екстрене гальмування як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі).

Для останньої дорожньої ситуації для вирішення запитань про наявність (чи відсутність) у водія ОСОБА_12 технічної можливості уникнути скоєння наїзду, відповідність (чи невідповідність) його дій вимогам ПДР, технічну причину ДТП необхідні об"єктивні дані про проміжок часу, який пройшов від моменту зміни пішоходом напрямку свого руху і до моменту наїзду, та про фактичний боковий інтервал між автомобілем ДАФ 800 та пішоходом безпосередньо перед моментом зміни останнім напрямку свого руху. Таких об"єктивних даних у наданих матеріалах справи немає. Твердження ж водія ОСОБА_12 про те, що він побачив пішоходів з віддалі 1 - 1,5 м., встиг у межах цієї віддалі ще й змістити смугу руху свого автомобіля праворуч, а вже потім пішохід почав рух зліва направо, технічно неспроможні. У межах такої віддалі водій ОСОБА_12 навіть не встиг би відреагувати на небезпеку. Оскільки проведення досліджень по технічно неспроможних вихідних даних може призвести до хибних результатів, наведені вище дані, задані водієм ОСОБА_12, не можуть бути покладені в основу досліджень при вирішенні згаданих вище запитань. Тому для згаданої вище (останньої) дорожньої ситуації дати відповіді на поставлені судом запитання даній експертизі не видається можливим (а.с.65-68);

-висновком комісійної судово-медичної експертизи №182/2015, розпочатої 27.05.2015 р. та закінченої 16.06.2015 р., яким встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 (Висновок експерта №45/2011) виявлено тупу травму тіла у вигляді множинних переломів ребер справа, перелому правої клубової кістки, обширної забійно-скальпованої рани на лівій гомілці, множинних синців і саден на обличчі, на правій верхній кінцівці та множинних саден на правій нижній кінцівці. Вказані ушкодження призвели до розвитку травматичного шоку, внаслідок якого і настала смерть. Враховуючи характер і об"єм ушкоджень виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 та даних справи (ОСОБА_4 доставлений в медичний заклад майже через п"ять годин після отримання тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) комісія бюро не виключає можливості, що при своєчасній і кваліфікованій медичній допомозі ОСОБА_4 можна б було зберегти життя (а.с.69-71);

-довідкою Щирецької міської лікарні №17 від 12.05.2015 р., якою встановлено поступлення ОСОБА_4, якого підібрано з дороги в с.Черкаси, у медичний заклад 03.04.2011 р. о 00 год. 10 хв. обвинуваченим ОСОБА_3, а в подальшому відправлено в приймальний відділ Пустомитівської ЦРЛ каретою швидкої медичної допомоги (а.с.99);

-медичної картою №1044 стаціонарного хворого ОСОБА_4, якою встановлено поступлення останнього у реанімаційне відділення Пустомитівської центральної районної лікарні 03.04.2011 р. о 01 год. 15 хв. та час смерті 03.04.2011 р. о 01 год. 55 хв. (а.с.72-79);

-протоколом огляду речових доказів від 14.04.2011 р., яким встановлено наявність частин шпаклівки, уламків пластмаси оранжевого кольору показника повороту та головного убору (а.с.80);

-постановою від 14.04.2011 р. про визнання речовими доказами частин шпаклівки, уламків пластмаси оранжевого кольору показника повороту та головного убору (а.с.81);

-протоколом огляду речей з фототаблицею від 12.04.2011 р., якими встановлено наявність в автомобіля марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1 пошкоджень передньої лівої частини (а.с.83-87);

-постановою від 14.04.2011 р. про визнання речовими доказами автомобіля марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1, який належить фермерському господарству "Захід-Птиця" (а.с.88, 89, 90);

-постановою від 20.04.2011 р. про накладення арешту на автомобіль марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1, який належить фермерському господарству "Захід-Птиця", зареєстрованому у Львівській області м.Пустомити по вул.Фабрична, 19 (а.с.82).

Таким чином, аналізуючи зібрані по кримінальному провадженні докази, суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів і його дії слід кваліфікувати за ст.ст.286 ч.2, 136 ч.3 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, не надав допомоги особі, яка перебувала в небезпечному для життя стані, при наявній можливості надати таку допомогу та не повідомив про такий стан особи належним установам і особам, що спричинило смерть ОСОБА_4

Кваліфікація органами досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_3 є вірною, оскільки останнім порушено наведені вище вимоги Правил дорожнього руху України, що спричинило наїзд на особу ОСОБА_4, а також не виконано вимог, які передбачають, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов"язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілого до лікувального закладу, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції, вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об"їзд місця пригоди, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

При відсутності в обвинуваченого ОСОБА_3 навиків та знань в галузі медицини, такий повинен був оцінити після наїзду стан потерпілого щодо отримання ним тілесних ушкоджень і не вправі був намагатись переміщати його, покласти в інше місце та садити в автомобіль, а лише надати першу допомогу з принципу "не нашкодити" і викликати швидку допомогу.

У обвинуваченого ОСОБА_3 була така можливість як на місці дорожньо-транспортної пригоди при наявності свідків, проживаючих у населеному пункті громадян, закладів харування та інших юридичних осіб у яких знаходились засоби зв"язку, так і під час його слідування в медичний заклад смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області з мобільного телефону свідка ОСОБА_5 або шляхом звернення до громадян, житлові будинки яких знаходились попри дорогу по якій він рухався, однак такою він не скористався.

Суд критично оцінює показання ОСОБА_3 в частині часу ремонту автомобіля та наявності розрядженого мобільного телефону, оскільки вони є суперечливі, непослідовні і дані з метою уникнення ним належної кримінальної відповідальності, а такі спростовуються наведеними вище доказами і мотивами, в тому числі свідченнями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що несправність керованого обвинуваченим транспортного засобу була короткостроковою.

Розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 в частині часу ремонту автомобіля, наявності розряджених мобільних телефонів, місця посадки в автомобіль свідка, дзвінків обвинуваченого на мобільний телефон свідка, суд вважає даними з метою допомоги ухилитись обвинуваченому від кримінальної відповідальності.

Крім цього, жодних доказів проведення будь-яких довгострокових чи короткострокових ремонтних робіт транспортного засобу марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1 не надано суду ні органом обвинувачення, ні стороною захисту та обвинуваченим.

Факт перебування ОСОБА_4 без свідомості при доставленні його у медичний заклад смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області стверджується показаннями свідка ОСОБА_11, а тому у цій частині свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 є надуманими.

Отже, посилання захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3 на відсутність в діях останнього складу злочину, передбаченого ст.136 ч.3 КК України, є безпідставними, оскільки вчасне надання медичними працівниками належної медичної допомоги особі ОСОБА_4 могло б врятувати йому життя, а доставка обвинуваченим ОСОБА_3 особи ОСОБА_4 в медичний заклад смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області о 00 год 10 хв., тобто більше ніж через 4 год. після наїзду, унеможливили вчинити вказані дії кваліфікованими лікарями.

Що стосується посилань потерпілої ОСОБА_6 та її представника (захисника) ОСОБА_2 на обставини вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_3 в стані алкогольного сп"яніння, щодо якого не підлягає застосуванню Закон України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 р., оскільки останній поширюється лише на засуджених осіб за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, і за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, то такі є безпідставними з наступних мотивів.

Як вбачається з тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами належного ОСОБА_3 (а.с.90), щодо останнього складено протокол 03.04.2011 р. за ст.130 КупАП, яка передбачала адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп"яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтями 1 та 8 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 р. передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років. Амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за злочини, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, вчинене особою у стані алкогольного сп"яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.).

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З вказаних підстав органом досудового розслідування та обвинувачення не надано, стороною потерпілого не доведено, а судом не здобуто доказів перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в стані алкогольного сп"яніння під час дорожньо-транспортної пригоди 02.04.2011 р. близько 19 год. 00 хв., оскільки такий місце події залишив і був затриманий працівниками правоохоронних органів лише на наступний день. Докази алкогольного сп"яніння можливі лише при наявності висновків медичних працівників і відповідних показників приладів, які використовуються працівниками правоохоронних органів і медичної галузі.

Суб"єктивна сторона злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, характеризується необережною виною, а передбаченого ст.136 ч.3 КК України тільки необережністю.

В судове засідання неодноразово викликався для допиту свідок ОСОБА_9, щодо такого здійснювались систематичні приводи, які правоохоронними органами не виконувались, однак в подальшому орган обвинувачення відмовився від допиту зазначеного свідка і зі згоди сторін кримінального провадження, така відмова була прийнята судом.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких у відповідності до вимог ст.12 КК України є тяжким, інший середньої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий (а.с.91), частково визнав свою винність, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває (а.с.92, 93), посередньо характеризується по місцю проживання і реєстрації (а.с.94, 116) , має на утриманні неповнолітню дитину (а.с.96), щодо якої не позбавлений батьківських прав (а.с.170, 171), та враховуючи відсутність пом"якшуючих покарання обставин, обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину щодо особи похилого віку, приходить до переконання обрати покарання в межах санції статті 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, а в межах санкції ст.136 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, та із застосуванням вимог ст.70 КК України визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Суд не вбачає у діях обвинуваченого ОСОБА_3 пом"якшуючих покарання обставин як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки його вибачення перед потерпілою не є щирим, такий намагався ухилитись від належної кримінальної відповідальності, а також на протязі 6-ти років не відшкодував завданої шкоди і його висловлювання, які ним навіть не спростовувались, щодо похилого віку ОСОБА_4, смерть якого могла б наступити і від старості, є здійсненими з особливим цинізмом.

Позовна заява потерпілої ОСОБА_6 (а.с.19-21) підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

В силу ст.128 КПК України, враховуючи неврегульованість кримінально-процесуальним законом процесуальних відносин між сторонами, що виникли у зв"язку з цивільним позовом, до них підлягають застосуванню норми Цивільно-процесуального законодавства України.

За ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім"єю.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов"язковому з"ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Таким чином, особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв"язку з смертю ОСОБА_4, є його дружина потерпіла ОСОБА_6

Крім того, ст.1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов"язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам"ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Визначаючи розмір відшкодування завданої майнової шкоди, при відсутності доказів допомоги на поховання, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6, 1665,00 грн. витрат на придбання ритуальних атрибутів, які підтверджуються товарним чеком від 04.04.2011 р. (а.с.22).

Відповідно до ст.2 ЗУ "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, тобто витрати на поминки померлого (поминальний обід), який підтверджується товарним чеком від 05.04.2011 р. в сумі 5040,00 грн. (а.с.22), не є витратами на поховання ОСОБА_4, а тому не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення, аналізуючи обставини вчинення злочину, відсутності в обвинуваченого місця праці протягом 6-ти років, який на думку суду свідомо не працевлаштовується, його цинічних висловлювань та відсутності будь-яких відшкодувань, суд приходить до висновку, що з врахуванням смерті близької людини, непоправної втрати і душевних страждань, на користь потерпілої ОСОБА_6 слід стягнути з ОСОБА_3 150000,00 грн.

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягає до стягнення заподіяна майнова шкода в розмірі 1665,00 грн. та заподіяна моральна шкода в розмірі 150000,00 грн.

З врахуванням заяви і згоди обвинуваченого ОСОБА_3 від 09.12.2016 р. (а.с.166), яку підтримав захисник ОСОБА_1 та орган обвинувачення, а також заперечили в задоволенні такої потерпіла ОСОБА_6 із представником (захисником) ОСОБА_2, подавши при цьому письмове заперечення від 27.01.2017 р. (а.с.172-174), про застосування щодо нього Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 р., він підлягає звільненню від відбування покарання з наведених вище підстав у відповідності до вимог ст.ст.1 п.В, 9, 10, 12 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 р.

Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в сумі 3632,10 грн. (а.с.56, 60, 64), слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в доход держави.

Речові докази, зокрема частини шпаклівки, уламки пластмаси оранжевого кольору показника повороту, слід знищити, а головний убор, слід повернути потерпілій ОСОБА_6 (а.с.80, 81); транспортний засіб марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1, слід повернути власнику фермерському господарству "Захід-Птиця", яке розташоване у Львівській області м.Пустомити по вул.Фабрична, 19 (а.с.83-90).

Накладений постановою від 20.04.2011 р. арешт на автомобіль марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1, який належить фермерському господарству "Захід-Птиця", зареєстрованому у Львівській області м.Пустомити по вул.Фабрична, 19, слід скасувати (а.с.82).

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді обраного обвинуваченому ОСОБА_3 20.05.2011 р. підписки про невиїзд втратив свою чинність, а особисте зобов"язання строком до 01.05.2016 р. припинив свою дію (а.с.7).

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, які з власної ініціативи суду здобувати заборонено вимогами КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.12, 85, 86 КК України, ст.ст.1 п.В, 9, 10, 12 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 р., суд,-

з а с у д и в :

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.136 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України остаточну міру покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Згідно Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 3632,10 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 заподіяну майнову шкоду в розмірі 1665,00 гривень та заподіяну моральну шкоду в розмірі 150000,00 гривень.

Речові докази, а саме частини шпаклівки, уламки пластмаси оранжевого кольору показника повороту, - знищити; головний убор, - повернути потерпілій ОСОБА_6; транспортний засіб марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1, - повернути власнику фермерському господарству "Захід-Птиця", яке розташоване у Львівській області м.Пустомити по вул.Фабрична, 19.

Накладений постановою від 20.04.2011 року арешт на транспортний засіб марки "ДАФ 800" номерний знак НОМЕР_1, який належить фермерському господарству "Захід-Птиця", зареєстрованому у Львівській області м.Пустомити по вул.Фабрична, 19, - скасувати.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Мусієвський В.Є.