Рішення № 64391229, 16.01.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5437/15-ц

пр. № 2/336/52/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б. при секретарі Падалка А.Р., з участю позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_3, її представника та представника відповідача ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, третя особа: Запорізька міська рада, орган опіки та піклування районної адміністрації по Шевченківському району Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а також за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, Запорізька міська рада, про вселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом звернулась до суду з вищевказаним позовом, який в ході судового розгляду уточнила, де зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належить Запорізькій міській Раді та була надана згідно ордеру ОСОБА_9, матері позивача.

На цей час в квартирі зареєстровані: вона, як відповідальний наймач та її племінниці ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також неповнолітній син ОСОБА_3 ОСОБА_6

ОСОБА_4, ОСОБА_3, з 2007 року не проживають в квартирі без поважних причин, та припинили відвідувати житлове приміщення у звязку із хворобою бабусі ОСОБА_9, яка потребувала відповідного догляду, в звязку з чим були значно погіршені житлові умови в квартирі.

У звязку з відмовою всіх родичів від догляду за лежачою хворою, ОСОБА_1 була вимушена самостійно доглядати ОСОБА_9 та була призначена опікуном над недієздатною ОСОБА_9

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не мешкають в квартирі більше 8 років, виїхали з квартири через хворобу ОСОБА_9 (бабусі), яка була лежачою та потребувала стороннього догляду. ОСОБА_6 з дня народження не проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. Дійсне місце проживання ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 позивачу невідоме, можливо воно змінювалось.

Зберігання права користування житлом за ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також неповнолітнім ОСОБА_6, перешкоджає ОСОБА_1 в оформленні субсидії на квартиру, крім того, щомісячно на них нараховуються всі комунальні послуги, витрати по яким несе позивач за первісним позовом, що ставить її у скрутне матеріальне становище.

Вона зазначає, що факт не проживання відповідачів за первісним позовом за вказаною адресою підтверджується актом МКП «Основаніє». ОСОБА_10 з 22.04.2004 року по 30.08.2016 року проживала зі своїм новонародженим сином ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, фактично утворивши нову сімю. Нинішнє місце проживання ОСОБА_6 ОСОБА_1 невідоме. ОСОБА_11 з тих самих підстав припинила відвідувати вищевказану квартиру з причин хвороби бабусі. На теперішній час ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

За позовом позивач за первісним позовом, посилаючись на ст.ст.71, 72 ЖК України, просить визнати ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою № 101 в будинку № 6 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя через відсутність в нії без поважних причин більше ніж 6 місяців.

У зустрічній позовній заяві, поданій ОСОБА_11 та ОСОБА_3, вони просять суд вселити їх та неповнолітнього ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_3, відмовивши в позові про визнання їх такими, що втратили право користування квартинрою, оскільки право на проживання в квартирі вони не втрачали, від квартири не відмовлялися, інтерес до неї ніколи не втрачали. В зустрічній позовній заяві вказали, що квартира АДРЕСА_3 на праві комунальної власності належить територіальній громаді в особі Запорізької міської ради, на підставі ордеру № 545 була надана ОСОБА_9 для проживання родини із 6 чоловік. Після смерті ОСОБА_9 відповідальним квартиронаймачем з урахуванням письмової згоди всіх зареєстрованих у квартирі повнолітніх осіб 15.01.2014 р. була визначена ОСОБА_1

Треті особи просили задовольнити первісний позов, відмовити в задоволенні зустрічного.

Органом опіки та піклування висловлена позиція про відсутність підстав для позбавлення права на житло неповнолітнього ОСОБА_6.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку про недоведеність перед судом належними і допустимими доказами обставин на підтвердження первісного позову, в звязку з чим він не підлягає задоволенню, а зустрічний позов про вселення є таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стверджуючи про тривалу відсутність в місці проживання спірній квартирі -відповідачів, позивач ОСОБА_1, крім показів зазначених нею і допитаних в суді свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, послалася на письмовий докази, серед яких акт обстеження комісією РО ЦОА від 22.06.2015 р. квартири на предмет фактичного не проживання в ній мешканців, в якому зазначено про не проживання відповідачів в квартирі з 2007 року зі слів сусідів ОСОБА_14 і ОСОБА_15 (на допиті вказаних осіб позивач не наполягала).

Разом з тим, позивач погодилася і нею не спростовувалися протилежні, що спростовують пояснення свідків в цій частині, а також засвідчений в акті факт обставини, що були встановлені судовим рішенням 31.08.2015 р., (судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості по комунальним послугам з усіх мешканців спірної квартири, в тому числі і відповідачів, що утворилася станом на 1.08.2015 року) щодо обставин проживання в спірній квартирі відповідачів станом на 1.08.2015 р., а до суду з вказаним позовом позивач звернулася 6.08.2015 р., тобто менш, ніж через 6 місяців від кінцевої встановленої судовим рішенням дати проживання відповідачів в квартирі.

Вказаним судовим рішенням було встановлено, що стягненню підлягає заборгованість з комунальних послуг з осіб, «які зареєстровані і проживають» в квартирі, тобто, факт проживання відповідачів в квартирі станом на 1.08.2015 року встановлений судовим рішення і не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Позивачем вказане судове рішення не оскаржувалось, вона з ним погодилася, більш того, нею стверджувалось, що відповідачі повинні сплачувати борги за комунальні послуги, що утворилися в той період, в який, за її твердженнями, вони не проживали в квартирі, за час слухання справи в суді відповідачами частково виконане це судове рішення добровільно.

Отже, виходячи з того, що факт відсутності в спірній квартирі відповідачів не доведено позивачем, а позивачем підтверджено факт того, що вона змінила вхідні замки, за її твердженнями, після звернення до суду з позовом, зустрічний позов про вселення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, третя особа: Запорізька міська рада, орган опіки та піклування районної адміністрації по Шевченківському району Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, Запорізька міська рада, про вселення задовольнити.

Вселити ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, в квартиру АДРЕСА_3.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: