Постанова № 64389798, 31.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7082/16-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Марчука О.П. , зглянув у відкритому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду від 14.12.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, тимчасово непрацюючого.

Даною постановою ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 16.11.2016 року о 18:35 годині по вул. Фурманова, керував автомобілем марки "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагували на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності 2 свідків. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КпАп України.

Постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 ( шістсот ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. ( десять тисяч двісті гривень) та судовий збір на користь держави в розмірі 275,60 грн. ( двісті сімдесят п'ять гривень 60 копійок).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Мукачівського міськрайонного суду від 14.12.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КпАП України та закрити провадження у справі. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам законодавства, оскільки не вірно вказано суть правопорушення та не зазначено пункт Правил дорожнього руху який порушив ОСОБА_1, оскільки він фактично вчинив правопорушення, передбачене ст.. 126 КпАП України. Крім того, звертає увагу суду, що практично не володіє українською мовою, а тому не міг здійснювати захист своїх прав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. На думку апелянта свідки не можуть давати покази щодо перебування у стані алкогольного сп'яніння порушника так як доказом даного факту може бути лише висновок лікаря. Зазначає, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не достатньо володіють українською мовою, а тому їх письмові пояснення не відповідають обставинам справи. Вказує на те, що розгляд справи відбувся без його участі за відсутності доказів про своєчасне повідомлення особи про час і місце слухання справи так як повідомлення про розгляд справи він отримував з запізненням, а тому не зміг забезпечити належну правову допомогу. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи немає жодних даних про особу порушника, його місце роботи, характеристику, сімейний стан тощо, що свідчить про спрощений підхід до розгляду справи.

В судове засідання ОСОБА_1 в черговий раз не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом направлення на адресу місця проживання повістки про розгляд справи та шляхом відправлення sms - повідомлення на номер телефону, вказаний ОСОБА_1, як засіб зв'язку в поданій апеляційній скарзі.

Суд, перевіривши матеріали справи, зокрема, доводи апелянта щодо несвоєчасного повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, прийшов до висновку, що апеляція ОСОБА_1 в цій частині не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 277- 2КпАП України повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог КпАП України дотримався в повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що повістку про розгляд справи, призначеної на 14.12.2016 року ОСОБА_1 отримав 03.12.2016 року, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення про отримання повістки від працівника поштового зв'язку ( а. с. 10).

За таких підстав вимоги ст. 277-2 КпАП України судом першої інстанції дотримано, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині апеляційний суд відхиляє.

Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу правопорушення та порушення його права на захист.

Відповідно до вимог ст. 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cуд при розгляді справи вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України.

Так ч.1 ст. 130 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З установлених у судовому засіданні обставин вбачається, що ОСОБА_1 16.11.2016 року о 18:35 годині по вул. Фурманова, керував автомобілем марки "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагували на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності 2 свідків. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України доведена:

-протоколом про адміністративне правопорушення від 16.11.2016 року серії АП1 № 459489;

-доданими до протоколу поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16.11.2016 року, які підтвердили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку у лікаря-нарколога;

-приєднаним в ході апеляційного розгляду диском з місця події на якому ОСОБА_1 стверджує, що відмовляється пройти огляд на стан сп'яніння, так як він покурив трав'янисту рослину;

-розпискою ОСОБА_4, який підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Мукачево, вул. Менделеєва, 41.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення його права на захист, як такого, що не володіє українською мовою.

Так, з отриманої апеляційної скарги вбачається, що вона подана особисто ОСОБА_1, оформлена українською мовою, без залучення послуг перекладача, підписана ним власноруч, на диску з місця події ОСОБА_1 відповідає на запитання інспектора поліції про можливість проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння українською мовою.

За таких підстав, з врахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що в інспектора поліції не було підстав вважати, що ОСОБА_1 потребував допомоги перекладача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд також визнає необгрунтованими доводи апелянта щодо неповного та розгляду справи та спрощеного підходу до її розгляду, так як дані про особу порушника працівники поліції встановлюють на підставі пред'явлених їм документів або зі слів особи, щодо якої складаються відповідні процесуальні документи.

Відсутність інформації про сімейний стан правопорушника чи його працевлаштування не є підставою для закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, а є лише даними, які враховуються судом при накладенні адміністративного стягнення, при визначенні його виду та розміру відповідно до вимог ст.. 23, 33 КпАП України.

Суд першої інстанції врахував, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено з дотриманням вимог ст.. 256 КпАП України, довідку про те, що такий громадянин не отримував посвідчення водія відповідної категорії та відповідно до вимог ст.. 23,33 КпАП України наклав адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КпАП України.

Отже, апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими та такими, що не впливають на суть прийнятого судом першої інстанції рішення.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції апеляційним судом не виявлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду від 14.12.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: