Рішення № 64389222, 22.12.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4223/15-ц

Провадженя№ 2/266/185/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016 м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.,

при секретарі Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про визнання договору про переведення боргу на спадкодавця укладеним та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» про витребування та стягнення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про переведення боргу на спадкодавця укладеним, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 6799613від 05.09.2008 року між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3, останнійотримав кредит в сумі 428000 доларів США для придбання нерухомості квартири АДРЕСА_1.В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 05.09.2008 року було укладено договір іпотеки №6799648. Боржник за кредитним договором ОСОБА_3 помер 18.05.2012 року, після смерті якого між сторонами було досягнуто згоди про виконання відповідачкою умов кредитного договору у повному обсязі та умовах викладених в ньому за кредитними договорами № 5747008 від 11.10.2007 року та № 6799613 від 05.09.2008 року, проте ОСОБА_1 весь час уникала підписання відповідного договору про переведення боргу, хоча й здійснювала платежі у відповідності до умов кредитних договорів. Після смерті позичальника за кредитним договором № 6799613від 05.09.2008 року ОСОБА_1 продовжувала виконувати зобовязання та здійснила за період з 18.06.2012 року по 18.03.2015 року платежі на загальну суму 41486,65 дол. США, що підтверджує взяття на себе зобовязань по прийняттю боргу та виплату його відповідно до вимог кредитного договору. Проте, починаючи з квітня 2015 року відповідачка перестала виконувати прийняті на себе зобовязання, так і не підписавши договору про переведення боргу. Таким чином, ОСОБА_1 на протязі трьох років після смерті ОСОБА_3, сплачуючи заборгованість за кредитними договором № 6799613від 05.09.2008 року замінила кредитора в зобовязанні. Тобто придбала всі права та обовязки, що належали раніше ОСОБА_3 та фактично замінила боржника за кредитним договором. На підставі викладеного, позивач просив визнати договір про переведення боргу за кредитним договором № 6799613від 05.09.2008 року на спадкоємця ОСОБА_1 укладеним та визнати відповідачку стороною позичальником за вказаним кредитним договором, а також віднести на рахунок судові витрати по справі.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила стягнути з ПАТ «Перший український міжнародний банк» на її користь безпідставно отримані кошти у сумі 1070355,57 грн.Посилалась на те, що 05.09.2008 року між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 6799613. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору банк зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 428 000 доларів США, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням (придбання нерухомості: квартири, реєстраційний номер: 22749984, загальна площа: 246,1 кв.м., житлова площа: 138,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором із сплатою 12,99% річних строком до 05.05.2025 року. Відповідно до додаткової угоди №1 від 06.06.2011 року до вищезазначеного кредитного договору, укладеної між банком та ОСОБА_3, п. 1, п. 2.1.1 кредитного договору було викладено в іншій редакції. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №6799613 від 05.09.2008 року, 05.09.2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» та нею було укладено договір іпотеки №6799648, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 реєстровий номер №2289, предмет іпотеки 4-х кімнатна квартира, загальна площа: 246,1 кв. м., житлова площа: 138,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. 18 травня 2012 року, ОСОБА_3, який був позичальником за кредитним договором №6799613 від 05.09.2008 року - помер, після відкриття спадщини вона прийняла її, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Після смерті позичальника вона продовжувала сплачувати кошти в розмірі 41486,65 дол. США., еквівалент в гривнях на момент предявлення позову 1070355,57 гривень, але банк нараховував кошти в набагато більшому розмірі, ніж потрібно. Окрім того, банк взагалі не мав права приймати платежі від третіх осіб в рахунок погашення кредиту,бо порушив вимоги постанови Національного банку України «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», якою передбачено, що надходження коштів в іноземній валюті фізичної особи здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом переказу коштів іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом внесення готівки власником рахунку, таким чином , банк, діючи неправомірно, до теперішнього часу продовжує безпідставно користуватися її грошовими коштами, у звязку з чим ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з ПАТ «Перший український міжнародний банк» безпідставно отримані кошти у сумі 1070355,57 грн.

Представник позивача за первісним позовом «Перший український міжнародний банк» ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та в письмових запереченнях проти зустрічного позову, і в задоволенні зустрічного позову просила відмовити у зв'язку з безпідставністю вимог. Крім того зазначила, що банком не порушувалися вимоги постанови НБУ, ОСОБА_1 вносила грошові кошти на транзитний рахунок банку № 2909, при цьому транзитний рахунок до 18.03.2013 року мав № 2625, з лютого 2013 року 2629, потім з транзитного рахунку банку грошові коти переводилися на особистий рахунок ОСОБА_3 Крім того зазначила, що 19.01.2015 року ОСОБА_1 на особистий гривневий рахунок було внесено 20000 гривень для погашення валютного кредиту ОСОБА_3 та це не суперечить законодавству та вимогам Нацбанку України. Просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «ПУМБ» грошових коштів у сумі 12004,82 доларів США, які було сплачено останньою за період з 18.06.2012 року по 18.03.2013 включно, бо враховуючи, що грошові кошти вносилися ОСОБА_1 черговими окремими платежами щомісячно строк звернення до суду починається з дати внесення кожного окремого платежу. До суду ОСОБА_1 звернулась 15.04.2016 року, грошові кошти вносила з 18.06.2012 року до 18.03.2013 року.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримала зустрічний позов та просила його задовольнити, заперечувала проти задоволення первісного позову, зазначивши, що підстав для визнання договору про переведення боргу на спадкоємця укладеним немає, ніяких пропозицій з боку банку до ОСОБА_1Ю, не надходило, а внесення коштів нею в рахунок погашення кредиту ОСОБА_3 не може свідчити, що такий договір з нею фактично укладено. Додатково зазначила, що не може довести суду поважність причин пропуску строку позовної давності за період з 18.06.2012 року по 18.03.2013 включно, коли ОСОБА_1Ю, було внесено грошові кошти у сумі 12004,82 доларів США.

Допитавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог банку та зустрічному позові ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №6799613, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 428 000 доларів США, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням (придбання нерухомості: квартири, реєстраційний номер: 22749984, загальна площа: 246,1 кв.м., житлова площа: 138,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2), сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором із сплатою 12,99% річних строком до 05.05.2025 року (а.с. 4-8).

Також, 06.06.2011 року між ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №6799613 від 05.09.2008 року, відповідно до п. 1 якого п.2.1.1. кредитного договору було викладено в наступній редакції: 2.1.1. Укладення з банком наступних договорів в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором: 2.1.1.1. Іпотечний договір наступного нерухомого майна: 4-х кімнатна квартира, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 22749984; загальна площа: 246,1 кв. м., житлова площа: 138,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. 2.1.1.2 Договір поруки з ОСОБА_7 2.1.1.3. Договір поруки з ОСОБА_8 (а.с. 20).

Судом також встановлено, що ОСОБА_3, який був позичальником за кредитним договором №6799613 від 05.09.2008 року - помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-НО № 629600 (а.с.24).

Згідно зі свідоцтвами про право власності на спадщину за законом від 07.10.2013 року та від 11.09.2013 року спадкоємицею майна ОСОБА_3 стала позивачка ОСОБА_1 (а.с. 132-134)

Як вбачається зі змісту листа ПАТ «Перший Український ОСОБА_2», 29.04.2015 року №МРL-61/720, позивачу стало відомо про відкриття спадщини після ОСОБА_3 у 2012 році, а у листопаді 2012 року товариство звернулась до нотаріальної контори, із заявою про включення боргових вимог до спадкової маси (а.с. 25-26).

Крім того, після смерті позичальника за кредитним договором №6799613 від 05.09.2008 року, ОСОБА_1, за період з 18.06.2012 року по 18.03.2015 року були здійснені платежі за кредитним договором на загальну суму в 41 486,65 дол. США. (а.с. 28-61).

Згідност. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього Кодексу.

За загальними положеннямиЦПК Україниобов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Статтею 520 ЦК Українипередбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

В судовому засіданні встановлено, що переведення боргу за кредитним договором № 6799613 від 05.09.2008 року на спадкоємицю ОСОБА_1 не відбувалось. Правочину в письмовій формі, щодо заміни боржника за вищевказаним кредитним договором сторони не вчиняли.

Також, ПАТ «Перший Український ОСОБА_2», відповідно до правил ст. 60 ЦПК України, не надав ніяких доказів суду, котрі би свідчили про те, що позивач направляв ОСОБА_1 пропозиції щодо переведення боргу за кредитним договором № 6799613 від 05.09.2008 року на відповідачку, а погашення боргу за вказаним кредитним договором не може бути підтвердженням такого наміру.

Відповідно до ст. ст. 3, 6, 627, 628, 649 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані відповідними актами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано умовах, є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках встановлених за домовленістю сторін або законом.

Аналізуючи вищевикладене, суд з урахуванням того, що належним чином оформленої відповідно до вимог закону заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу) не відбулось, приходить до висновку про відсутність правових підстав, за якими звертається до суду позивач, про визнання договору про переведення боргу за кредитним договором № 6799613 від 05.09.2008 року на спадкоємицю ОСОБА_1 укладеним та визнання відповідачки стороною позичальником за вказаним кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо зустрічного позову ОСОБА_1, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положеньст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ч. 1ст. 1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частин першої, другої статті 509 ЦК України,цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобовязання майна, за рахунок іншої сторони, за правочином, не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки у встановленому законом порядку вищезазначені кредитний договір з додатком, договори поруки та іпотеки визнані недійсними не були, то існування між ними зобовязальних відносин, які виникли з правочину, унеможливлює застосування до цих правовідносин норм статті 1212 ЦК України, предметом регулювання якої є безпідставне набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, а зумовлює інші наслідки, передбачені для зобовязальних правовідносин.

Крім того, судом ретельно було досліджено квитанції, на підставі яких ОСОБА_1 вносилися кошти в рахунок погашення кредитних зобов,язань ОСОБА_3 та судом не встановлено порушень з боку банку, бо грошові кошти в іноземній валюті від ОСОБА_1 надходили не на особистий рахунок ОСОБА_3, а на транзитний рахунок банку, крім того, діючим законодавством дозволялось внесення ОСОБА_1 коштів у гривневому еквіваленті на свій рахунок для погашення кредитних зобов,язань в іноземній валюті ОСОБА_3

Таким чином, суд не може погодитись з доводами позивачки за зустрічним позовом, що з боку банку мало місце порушення вимог постанов НБУ № 492 від 12.11.2003 року із змінами року та № 365 від 16.09.2013 року, зареєстрованого в Мінюсті України 16.09.2013 року за №1592/24124 « Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України».

Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2016 року встановлена правомірність набуття банком грошових коштів на загальну суму в 41 486,65 дол. США., в рахунок виконання існуючих зобовязань ОСОБА_3, спадкоємицею якого є ОСОБА_1 за кредитним договором, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, суд вважає, що позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 не пропущено строк звернення що суду з вказаними позовними вимогами, оскільки позивачка намагалась захистити своє право шляхом звернення до Подільського районного суду м. Києва у липні 2015 року про виконання зобов,язання припиненим та стягнення коштів, і після отримання остаточного рішення 14 березня 2015 року, звернулась до Приморського районного суду м. Маріуполя за захистом своїх прав.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1належить відмовити, як і зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про визнання договору про переведення боргу на спадкодавця укладеним відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» про витребування та стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі до Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Курбанова Н. М.