Вирок № 64389163, 31.01.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/140/2017

Номер справи 243/3375/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» січня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Шевченко В.М., Каліух К.М.

- прокурора - Гавриш І.П., Костенко М.П.

- потерпілого - ОСОБА_1

- обвинуваченої - ОСОБА_2,

- захисника обвинуваченої - адвоката Врублевського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 19 Слов»янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016050510000403 від 16 лютого 2016 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області 22 квітня 2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Іркутськ Російської Федерації, росіянки, громадянки України, з середньо - технічною освітою, не працюючої, не заміжньої, на утримані неповнолітніх дітей немає, інвалідом не являється, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2016 року приблизно о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходилась у себе за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, разом з своїм співмешканцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, та знайомими ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8.

В зазначений час, в зазначеному місці, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_6, яка вступилася за свого співмешканця ОСОБА_4, виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, ОСОБА_6, перебуваючи у зальній кімнаті квартири АДРЕСА_1 16 лютого 2016 року о 00 годині 30 хвилин, діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпечність свого діяння, взявши з кухні в ліву руку ніж, нанесла один удар зверху вниз в область правого передпліччя ОСОБА_1, після чого, узявши ніж в праву руку, ОСОБА_6 нанесла ножем один удар зверху вниз в область грудної клітини справа ОСОБА_1

Протиправними діями ОСОБА_6 ОСОБА_1 були спричинені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення правої половини грудної клітини з правобічним гемо-пневмотораксом, різана рана правого передпліччя, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачена ОСОБА_2 викривається наступними доказами.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 визнала частково свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та суду пояснила, що вона згодна з тим, що причинила тілесні ушкодження потерпілому, але не згодна з кваліфікацією її дій. До 16 лютого 2016 року вона з потерпілим ОСОБА_1 знайома не була, ніколи його не бачила. В той день вона знаходилася за своїм місцем мешкання, в своїй квартирі і вони спали. Крім неї, був її чоловік - ОСОБА_4, який був у нетверезому стані та спав. Перед цим вони були в гостях у своїх сусідів та вживали спиртні напої разом з чоловіком - вона особисто випила горілки 0,5 літра і пішла додому відпочивати. Потім прийшов її чоловік і ліг спати. Приблизно в 00 годин 30 хвилин в двері її квартири постукали, прийшов потерпілий і син її сусідки - ОСОБА_5. Вона відчинила двері, потерпілий відштовхнув її, кинувся до її чоловіка і став стягувати його за ноги з ліжка. Вона не знає, з якою метою прийшов до них додому потерпілий, вона думала, що прийшла сусідка. В якому стані перебував потерпілий, вона не знає. Коли вона відчинила двері, їй сказали, що хочуть розібратися з її чоловіком. Син її сусідки - ОСОБА_5 залишався біля входу в квартиру, а вона пішла слідком за потерпілим і почала його тягнути від чоловіка і намагалася випроводити з квартири. Потерпілий штовхнув її на підлогу і прижав її до підлоги рукою. У неї від цього були плями на шиї, але вона не ходила до медичного експерта і це не було зафіксовано. Тілесні ушкодження у неї були на шиї, які утворилися, коли потерпілий прижимав її до підлоги, а вона лежала на підлозі. Вона також показувала в поліції синяк на руці, тілесні ушкодження бачив її чоловік. Біля ліжка стояли два стільці, на яких був ніж, чашка і сковорода. Вона лівою рукою схопила ніж, який попався першим і почала ним розмахувати. Вона лежала між двома стільцями, на спині і розмахувала ножем. Потерпілий в цей час схилився над нею і прижимав її до підлоги. Ніж у неї був звичайний, кухонний. Думала, що потерпілий перелякається і піде. Потім переклала ніж в праву руку і продовжила ним махати, вона навіть не зрозуміла, що поранила потерпілого, навіть не знала про це. Крові не було. Потерпілий встав і вони з ОСОБА_5 вийшли. Вона встала і закрила двері і лягла спати. Після цього ніж залишився на місці, коли вони пішли, вона не пам»ятає, куди дівся ніж. Її розбудили поліцейські. Про те, що вона спричинила потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження, вона дізналася в поліції. Першу допомогу потерпілому не надавала.

Вона повністю визнає позовні вимоги Прокурора, які заявлені в інтересах лікарні за лікування потерпілого ОСОБА_1

Тілесні ушкодження утворилися у потерпілого від її дій. Наміру поранити потерпілого вона не мала, хотіла його залякати, щоб він пішов з її квартири.

У тому, що вчинила вказане кримінальне правопорушення, вона щиро розкаюється.

Аналізуючи показання обвинуваченої ОСОБА_2 в тій частині, що вона не мала наміру спричиняти ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, а махала ножем, навіть не зрозуміла, що поранила потерпілого, не знала про це, у сукупності з іншими по справі доказами, суд розцінює такі показання ОСОБА_2 як спосіб захисту, які дані з метою уникнути відповідальності за вчинене, оскільки ці її ствердження повністю спростовуються зібраними по справі доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченою він був знайомий приблизно півроку, відносини нормальні. В той день він випив один літр пива, перебував у нормальному стані. ОСОБА_5 розповів йому, що сусід його побив, після чого вони пішли до квартири ОСОБА_2. Ніяких тілесних ушкоджень в той день він у ОСОБА_5 не бачив. Це відбувалося після 23 години. В той день розпивання спиртних напоїв почалося десь о 15 годині 00 хвилин в квартирі матері ОСОБА_5. Вони пішли, щоб дізнатися, коли закінчаться їх сварки та п»янки. ОСОБА_5 постукав у двері, хоча двері були відчинені. Двері відкрила ОСОБА_2 ОСОБА_5 відсунув ОСОБА_2 в сторону, він зайшов до квартири і побачив, що ОСОБА_4 сидить на дивані і дивиться телевізор. ОСОБА_2 та її чоловік перебували в стані алкогольного сп»яніння. Він почав питати ОСОБА_4 коли це все закінчиться, а ОСОБА_5 стояв у коридорчику. В цей момент збоку кухні вибігла ОСОБА_2 з ножем і почала кидатися - махати рукою зверху вниз. Спочатку він не побачив, що у неї в руці ніж. Він підставив руку і перший удар прийшовся в руку. Після цього ОСОБА_5 побачив ніж у ОСОБА_2, схватив її за шию, а також схватив руку, в якій був ніж. Після цього стали розжимати пальці і забирати ніж. В той момент, коли розжимали пальці, він побачив у себе рану на руці, йому стало погано і він облокотився на стінку. Після цього був другий удар, вже йому в грудну клітину. ОСОБА_4 спостерігав за цим, але нічого не робив. У нього була можливість покинути квартиру. При першому ударі обвинувачена знаходилася відносно нього по діагоналі праворуч. В момент нанесення другого удару її утримував ОСОБА_5. Після другого удару ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали забирати у ОСОБА_2 ніж. Потім ОСОБА_5 повів його у свою квартиру, надав першу допомогу, а потім його забрала «Швидка допомога».

ОСОБА_5 приходив до квартири ОСОБА_2 за недопитою пляшкою, але про це йому стало відомо вже на засіданні суду.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_1 суд находить ці показання потерпілого правдивими, такими, що відповідають об»єктивній дійсності, оскільки ці показання потерпілого підтверджуються показаннями інших свідків - очевидців вчиненого кримінального правопорушення та узгоджуються з письмовими доказами.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що спільно з ОСОБА_2 вони мешкають 11 років, шлюб не зареєстрований. 15 лютого 2016 року він, ОСОБА_7 та їх сусідка - ОСОБА_8 знаходилися за місцем мешкання останньої та вживали спиртні напої з 10.00 години і до 18.00 години. До них прийшов ОСОБА_1 та його тесть, які принесли з собою пиво - дві пляшки по 0,5 літри. Втрьох вони випили майже три літри горілки. ОСОБА_2 вже спала на дивані в цій же квартирі. Тесть потерпілого пив пиво, а потерпілий вийшов з ОСОБА_8 на балкон побалакати. Він був в кухні і пив горілку. Потім тесть потерпілого пішов, в кухню повернулася ОСОБА_8, а ОСОБА_2 в той час уже пішла додому. ОСОБА_8 сказала, щоб він забирав залишок горілки в пляшці і також йшов додому, а вона проводить потерпілого і також прийде до них. Він взяв залишок горілки і пішов додому. ОСОБА_2 була дома, дивилася телевізор. Він поставив пляшку з залишком горілки і приліг на дивані, а потім заснув. Потім він почув стук у двері, ОСОБА_2 відкрила і до квартири зайшов ОСОБА_5, розбудив його та сказав віддати йому пляшку з залишком горілки. Він відповів, щоб ОСОБА_8 прийшла сама та виштовхав ОСОБА_5 за двері, оскільки він є неповнолітнім. Сам повернувся у кімнату, взяв пляшку і поніс її ОСОБА_8 ОСОБА_8 відкрила двері і він віддав їй пляшку з залишками горілки. Потім повернувся до своєї квартири, випив стопку горілки і ліг спати. Вночі, приблизно о 00 годин 30 хвилин він почув стук у двері, ОСОБА_2 відчинила. Він відчув, як його хтось тягне за ногу по дивану. Він нічого не зрозумів, але впізнав ОСОБА_5 і ОСОБА_1, який почав йому щось говорити і попросив вийти на вулицю. ОСОБА_2 стояла збоку і стала їх гнати із квартири. ОСОБА_5 стояв у дверях, а ОСОБА_1 став штовхати ОСОБА_2 і повалив її на підлогу, вона стала від нього відбиватися. Що було далі, він не пам»ятає. Прийшов у себе, коли приїхала поліція. Ножа у ОСОБА_2 він не бачив, коли все відбувалося, він з дивана на вставав. Моменту спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, він не бачив. Також не пам»ятає, як потерпілий та ОСОБА_5 пішли від них. Бачив, як ОСОБА_1 пив пиво ще за годину - півтори до приходу до них. Відносин у нього з потерпілим не було ніяких. Після цього він бачив на шиї та на руці синці у ОСОБА_2 ОСОБА_2 казала, що її душив потерпілий. ОСОБА_5 стояв в дверях і ОСОБА_2 з кімнати вийти не могла.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що очевидцем вчинення кримінального правопорушення вона не була. З ОСОБА_2 вони сусіди, відношення нормальні. 15 лютого 2016 року, коли її чоловік поїхав на роботу, ОСОБА_2 була у неї в квартирі і вони вирішили випити. Після обіду до неї прийшов ОСОБА_1 і його тесть, питали про її чоловіка. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пішли додому ввечері. Вона не знала, що її син та ОСОБА_1 ходили до ОСОБА_2 Вона прийшла до ОСОБА_2 вже після події, побачила кров та викликала «Швидку допомогу». ОСОБА_9 сказав, що ОСОБА_2 вдарила його ножем. Після всього вона бачила у ОСОБА_2 синці в області грудей та на обличчі.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 15 лютого 2016 року він прийшов додому приблизно о 17-18 годині. Вдома була його мати, тесть ОСОБА_1 Потім прийшов ОСОБА_1, також були ОСОБА_2, всі сиділи в кухні. ОСОБА_1 прийшов до нього, потім вони разом пішли до крамниці, де купили пиво і цигарки і повернулися додому. ОСОБА_2 пішли від них приблизно о 20-21 годині. Його мати попросила сходити до ОСОБА_2 за пляшкою. Він пішов разом з ОСОБА_1 ОСОБА_2 відчинила йому двері, а ОСОБА_1 палив біля квартири. ОСОБА_2 повідомила, що вона нічого не брала. Потім до ОСОБА_2 пішов ОСОБА_1 ОСОБА_2 відчинила йому двері і повідомила, що вони відпочивають. ОСОБА_1 відштовхнув ОСОБА_2, зайшов у квартиру, став будити ОСОБА_4 - смикати його за ногу. ОСОБА_2 стала виштовхувати ОСОБА_1 з квартири. ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2, вона побігла, взяла ніж, який він у неї забрав. Потім ОСОБА_2 взяла другий ніж і двічі вдарила ним потерпілого. Він забрав потерпілого до себе додому, надали йому першу допомогу, визвали «Швидку допомогу» та поліцію. Коли він був у квартирі ОСОБА_2, то ОСОБА_4 його штовхнув, ОСОБА_1 почув це і пішов до них розбиратися, а він стояв у проході. Перший ніж у ОСОБА_2 забрав він. ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2, вона впала спочатку на диван, а потім скотилася на підлогу. Йому не відомо куди ОСОБА_2 поділа ніж.

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченою, показань потерпілого, свідків провина обвинуваченої ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Із Протоколу огляду місця події від 16 лютого 2016 року вбачається, що об'єктом огляду є приміщення квартири АДРЕСА_1. На полу будь-яких слідів бурого кольору не виявлено (том 1 а.с.84-85).

Із Протоколу тимчасового вилучення майна від 16 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_4 добровільно видав два кухонні ножі. На першому ножі маються сліди червоного кольору. На другому ножі також маються сліди червоного кольору. Вилучені ножі покладені до паперового конверту та опечатано (том 1 а.с.87).

Із Висновку судової медичної експертизи № 63 від 19 лютого 2016 року вбачається, що у лікувальному закладі у ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні ушкодження: - проникаюче колото-різане поранення правої половини грудної клітки з правобічним гемопневмотораксом, яке утворилось від однієї ударної дії плоского колюче-ріжучого предмета (знаряддя, зброї), яким може бути ніж, можливо, у зазначений термін та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; - різана рана правого передпліччя, яка утворилась від однієї травмуючої дії гострого предмету, яким може бути лезо ножа, можливо, у зазначений термін та має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, як потребуюча для свого загоєння терміну понад 6 днів але не менше як 21 день (3 тижні) ( том 1 а.с.96-97).

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 16 лютого 2016 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_5 докладно розповів та показав яким саме чином ОСОБА_2 16 лютого 2016 року вчинила кримінальне правопорушення, а саме: свідок ОСОБА_5 в присутності законного представника, понятих за допомогою статиста вказав на те як ОСОБА_2 ножем, який знаходився у неї в лівій руці з верху в низ нанесла один удар в область правого передпліччя. Свідок ОСОБА_5 вказав на те, як ОСОБА_2 ножем, який знаходився у неї в правій руці нанесла один удар з верху в низ в область грудної клітини справа ОСОБА_1 (том 1 а.с.100-103).

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 16 лютого 2016 року з участю свідка ОСОБА_5 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності законного представника, двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України « До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов»язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 16 лютого 2016 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу огляду від 26 лютого 2016 року вбачається, що місцем огляду є кабінет, який знаходиться у Слов'янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. В даному кабінеті знаходиться ОСОБА_2, яка добровільно дає згоду на огляд її речей, в які вона одягнена. В ході огляду речей слідів крові не виявлено (том 1 а.с.115).

Із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 26 лютого 2016 року вбачається, що с застосуванням марлевих тампонів та дистильованої води були зроблені змиви з правої та лівої долоні рук ОСОБА_2 Змиви з рук поміщено до 2 паперових конвертів ( том 1 а.с.118).

Із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 26 лютого 2016 року вбачається, що із застосуванням ножиць відібрано з правої та лівої рук ОСОБА_12 зрізи нігтьових пластин обох рук. Зрізи нігтьових пластин рук поміщено до 2 паперових конвертів ( том 1 а.с.120).

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 09 березня 2016 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_1 докладно розповів та показав яким саме чином ОСОБА_2 16 лютого 2016 року вчинила кримінальне правопорушення, а саме: потерпілий ОСОБА_1 вказав на те, як ОСОБА_2 держачи ніж в правій руці нанесла один удар з верху в низ в область грудної клітини с права (том 1 а.с.126-128).

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 09 березня 2016 року з участю потерпілого ОСОБА_1 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України « До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов»язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 09 березня 2016 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 09 березня 2016 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії підозрювана ОСОБА_2 докладно розповіла та показала яким саме чином 16 лютого 2016 року вчинила кримінальне правопорушення, а саме: підозрювана ОСОБА_2 вказала на те, як знаходячись в положенні лежачи на спині наносила безладні удари в область грудної клітини та лівого передпліччя ОСОБА_1 ( том 1 а.с.129-132).

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 09 березня 2016 року з участю підозрюваної ОСОБА_2 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України « До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов»язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 09 березня 2016 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 09 березня 2016 року вбачається, що відібрано зразки крові у ОСОБА_2 Медичну пробірку із зразками крові ОСОБА_2 поміщено до прозорого поліетиленового пакету, горловина якого зв'язана ниткою, кінці якої зафіксовані за допомогою паперових смужок (том 1 а.с.135).

Із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 09 березня 2016 року вбачається, що відібрано зразки крові у ОСОБА_1 Медичну пробірку із зразками крові ОСОБА_1 поміщено до прозорого поліетиленового пакету, горловина якого зв'язана ниткою, кінці якої зафіксовані за допомогою паперових смужок ( том 1 а.с.136).

Із Висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 262 від 17 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, є психічно здоровою, виявляє акцентуацію особистості за афективно-застряє типу, ускладнену психічними та поведінковими розладами внаслідок споживання алкоголю зі шкідливими наслідками, синдром залежності (хронічний алкоголізм, друга стадія постійної форми п'янства, з психопатізацією особистості за збудливим типом - в ред. МКБ-9). В період вчинення інкрімініруємого діяння знаходилася у стані простого алкогольного сп'яніння та за психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період вчинення інкрімініруємого діяння ОСОБА_2 не знаходилася у тимчасово-хворобливому стані. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_2 повністю усвідомлює свої дії та керує ними. В застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує ( том 1 а.с.138-142).

Із Висновку додаткової судово-медичної експертизи № 131 від 05 квітня 2016 року вбачається, що під час проведення 09 березня 2016 року слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 остання не вказала конкретний механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ( том 1 а.с.145).

Із Висновку додаткової судово-медичної експертизи від 132 від 05 квітня 2016 року вбачається, що судово-медична експертиза не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 при механізмі, на який вказав останній та ОСОБА_5 під час проведення слідчих експериментів за їх участю - а саме нанесені ударів ножем в область правого передпліччя та передньої поверхні грудної клітки справа (том 1 а.с.146).

Із Висновку імунологічної судово-медичної експертизи № 586 від 16 березня 2016 року вбачається, що при серологічному дослідженні зразка крові ОСОБА_2, встановлена група АВ за ізосерологічною системою АВ0 ( том 1 а.с.152-153).

Із Висновку імунологічної судово-медичної експертизи № 585 від 16 березня 2016 року вбачається, що при серологічному дослідженні зразка крові ОСОБА_1, встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 ( том 1 а.с.155-156).

Із Висновку цитологічної судово-медичної експертизи № 386 від 07 квітня 2016 року вбачається, що в частині слідів на клинку одного з ножів (об'єкт 1) встановлена наявність крові, знайдені мікрофрагменти жирової тканини, при визначені їх видової належності виявлений білок людини та білок свині; в інших слідах на клинку цього ножа (об'єкт 2) встановлена наявність крові свині. В слідах на клинку другого ножа (об'єкти 4,5) встановлена наявність крові, знайдені мікрофрагменти жирової тканини (об'єкт 4), при визначені їх видової належності виявлений білок свині. При проведені цитологічного дослідження в препаратах із об'єктів № 1,4 виявлені формені елементи крові, в частині яких в об'єкті № 1 виявлений У-хроматин, однак висловитись про статеву належність крові не представляється можливим через недостатню кількість ядер лейкоциті, придатних для статевоспецифічного диференціювання в обох об'єктах. Групова належність крові не визначалась через присутність крові свині в слідах на клинках обох ножів (об'єкти 1,2,3,4). Висловитись про можливість походження крові в слідах на клинку одного з ножів (об'єкт 1) від потерпілого ОСОБА_1 або будь якої іншої особи не представляється можливим, оскільки на даний час відсутні способи антигенної диференціації крові людини в таких слідах. На рукоятках обох ножів (об'єкти 3,6) наявність крові не встановлена, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлено. В об'єкті 1 та об'єкті 4 У-хроматин не виявлено (том 1 а.с.158-161).

Із Протоколу огляду предметів від 19 квітня 2016 року вбачається, що огляд проводився в службовому кабінеті № 309, що знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предметом огляду є паперовий пакет білого кольору склеєний склейкою. В середині пакету знаходяться два ножі ззовні схожі на побутово-господарські ножі. Ніж № 1 складається з клинка та рукоятки, не новий, був у використані, загальною довжиною 26 см. Ніж № 2 складається з клинка та рукоятки, не новий, був у використані, загальною довжиною 22 см. Після проведення пред'явлення предметів для впізнання ніж № 1 упакований в паперовий пакет білого кольору, який опечатано склейкою. Ніж № 2 упаковано в паперовий пакет білого кольору, який опечатано склейкою (том 1 а.с.163-164).

Із Протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 заявив, що серед пред'явлених ножів для впізнання, він вказав на ніж, що знаходиться під № 2. Згідно Довідки до Протоколу пред'явлення речей для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_1 від 19 квітня 2016 року вбачається, що на фото зображено ніж № 2, яким ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а.с.167-169).

Із Протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 заявив, що серед пред'явлених ножів для впізнання, ніж яким було спричинено тілесні ушкодження впізнано не було. Згідно Довідки до Протоколу пред'явлення речей для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_1 від 19 квітня 2016 року вбачається, що на фото зображено ніж № 3, який було вилучено у ОСОБА_4, разом з ножем, яким ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а.с.170-172).

Із Протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 заявив, що серед пред'явлених ножів для впізнання, ніж яким було спричинено тілесні ушкодження не впізнає. Згідно Довідки до Протоколу пред'явлення речей для впізнання за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_5 від 19 квітня 2016 року вбачається, що на фото зображено ніж № 3, ніж яким ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а.с.173-174).

Із Протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 заявив, що серед пред'явлених ножів для впізнання, ніж яким було спричинено тілесні ушкодження не впізнає. Згідно Довідки до Протоколу пред'явлення речей для впізнання за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_5 від 19 квітня 2016 року вбачається, що на фото зображено ніж № 4, який було вилучено у ОСОБА_4, разом з ножем, яким ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а.с.175-176).

Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченої повністю доведено, а вчинене обвинуваченою ОСОБА_2, вірно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При визначенні міри покарання обвинуваченій у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченою, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжких злочинів, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченої.

Згідно роз»яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов»язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом»якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.2 «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом… менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини,неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом»якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 є осудною, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, вперше вчинила кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, негативно характеризується за місцем мешкання, особу винної, яка перебуває під профілактичним наглядом у лікаря-нарколога з лютого 2016 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками.», а також те, що потерпілий не наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченої, і тому суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, однак в мінімальних межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченої і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченої для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_2 без реального виконання покарання і вважає можливим звільнити обвинувачену від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 обов»язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов Прокурора Слов»янської місцевої прокуратури Донецької області, заявлений в інтересах Слов'янської міської ради Донецької області в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська» про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 3754 грн. 72 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_1 в умовах стаціонару в хірургічному відділенні Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська» підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вказана матеріальна шкода спричинена внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_2

Речові докази по справі: ніж № 1 загальною довжиною 26 см., ніж № 2 загальною довжиною 22 см., зразки зрізів нігтьових пластин обох рук ОСОБА_2, зразки змивів з долонь обох рук ОСОБА_2, зразки крові ОСОБА_2, зразки крові ОСОБА_1, які залучені до матеріалів кримінального провадження № 12016050510000403 від 16 лютого 2016 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 19 квітня 2016 року, що зберігаються в камері речових доказів Слов»янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за Квитанцією № 174 від 20 квітня 2016 року - після набуття вироком чинності у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України і призначити їй покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирався та не застосовувався.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Іркутськ Російської Федерації, не працюючої, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов»янська», яка розташована за адресою - Донецька область місто Слов»янськ вулиці Шевченко будинок № 40, р/рахунок 35419007002285, МФО 834016 ГУ ДКСУ в м. Слов»янську Донецької області, ОКПО 01991197 - 3754,72 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири грн. 72 коп) за лікування потерпілого ОСОБА_1 в умовах стаціонару - Хірургічного відділення Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов»янська».

Речові докази по справі: ніж № 1 загальною довжиною 26 см., ніж № 2 загальною довжиною 22 см., зразки зрізів нігтьових пластин обох рук ОСОБА_2, зразки змивів з долонь обох рук ОСОБА_2, зразки крові ОСОБА_2, зразки крові ОСОБА_1, які залучені до матеріалів кримінального провадження № 12016050510000403 від 16 лютого 2016 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 19 квітня 2016 року, що зберігаються у в камері речових доказів Слов»янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за Квитанцією № 174 від 20 квітня 2016 року - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий: суддя

Слов'янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.