Рішення № 64388321, 20.01.2017, Волноваський районний суд Донецької області

221/2384/16-ц

2/221/17/2017

20.01.2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2017 року Волноваський районний суд Донецької області

у складі головуючого - судді Мохова Є.І.,

при секретарі - Брідня О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 15.05.2012 року між ним та Вагонним депо Донецьк Державного підприємства Донецька залізниця" укладено контракт № 7659, згідно з умовами якого він був прийнятий на роботу на посаду провідника пасажирського вагону. Пунктом 9 вказаного контракту встановлено, що за виконання обов"язків, передбачених цим контрактом йому виплачується 2 114 грн. у місяць, а також доплата за роботу у пічний час у розмірі 40% тощо. Строк дії контракту встановлено з 15.05.2012 року до 14.05.2017 року. Контракт не розривався, тому є діючим станом і на цей час.

Оскільки свої обов"язки, він виконував належним чином Вагонне депо Донецьк ДП " Донецька залізниця" сплачувало йому відповідну заробітну плату, яку він отримував на банківську картку Експрес-Банку.

У зв"язку з виданням Президентом України 14.01.2015 Указу № 15 "Про часткову мобілізацію", 02.03.2015 року його призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до Волноваського РВК, про що відповідним листом повідомлено ДП " Донецька залізниця". Наказ про його звільнення у зв"язку з мобілізацією відповідачем видано 02.03.2015 року, проте на його адресу так і не було надіслано.

Незважаючи на імперативні вимоги закону відповідач середній заробіток жодного разу з березня 2015 року позивачу не сплатив. У телефонному режимі ОСОБА_3 та головний бухгалтер обіцяли позивачу, що вони усвідомлюють необхідність виплати середнього заробітку передбаченого законом. Проте, обіцянки дотримано ними не було.

Відповідно до довідки ПП "Ремі-Сервіс" від 01.04.2016 року № 15 розмір невиплаченого середнього заробітку у період з 02.03.2015 по 31.03.2016 з урахуванням 3% річних та індексу інфляції складає 27 940 грн. Тому просив суд стягнути з Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця" середній заробіток за період з 02.03.2015 по 31.03.2016 з урахуванням 3% річних та індексу інфляції у розмір 27 940 грн.

В заяві від 23.05.2016 року за вх. № 5672 позивач просить внести зміни до адреси відповідача Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця" Ясинуватський район Спартаківська сільська рада ст.Донецьк-Північний на м. Лиман вул. Привокзальна 22.

Позивач в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача - Вагонного депо Донецьк Державного підприємства " Донецька залізниця" в судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факті і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачем 5.05.2012 року з Вагонним депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця" укладено контракт № 7659, згідно з умовами якого позивач був прийнятий на роботу на посаду провідника пасажирського вагону. Пунктом 9 вказаного контракту встановлено, що за виконання обов"язків, передбачених цим контрактом йому виплачується 2 114 грн. у місяць, а також доплата за роботу у пічний час у розмірі 40% тощо.(а.с.7-11).

З довідки про про середню заробітну плату виданою ПП " Ремі-Сервіс" від 01.04.2016 року № 15 розмір невиплаченого середнього заробітку у період з 02.03.2015 по 31.03.2016 складає 27 257,99 грн. (а.с.15).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилаючись на норми чинного законодавства, доводив суду, що відповідно до п.7 Указу Президента України № 15/2015 від 14 січня 2015 року "Про часткову мобілізацію" згідно із статтею 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статтею 119 Кодексу законів про працю України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

У зв"язку з виданням Президентом України 14.01.2015 Указу № 15 " Про часткову мобілізацію", 02.03.2015 року його призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до Волноваського РВК, про що відповідним листом повідомлено ДП " Донецька залізниця". Наказ про його звільнення у зв"язку з мобілізацією відповідачем видано 02.03.2015 року, проте на його адресу так і не було надіслано.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно приписів ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «;Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2015 р. №105 (надалі-Порядок), визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, проте обов'язок виплати вищезгаданої компенсації покладено безпосередньо на підприємства, установи, організації у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин, підприємство-відповідач, з яким у позивача на час мобілізації не були припинені трудові відносини, зобов'язано було нараховувати виплати у розмірі середнього заробітку як працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, оскільки невиплата вказаних сум фактично прирівнюється до затримки виплати заробітної плати.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 3, 4 ст.119 КЗпП України, позивачеві має бути виплачений середній заробіток за час його перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період , тобто з 02.03.2015 року по 31.03.2016 р. в розмірі 27 257,99 грн.(а.с.13).

Із заперечень на позов які надійшли до суду 14.11.2016 року від ПАТ "Українська залізниця" Регіональної філії "Донецька залізниця", яке розташоване в м. Лиман по вул. Привокзальній, 22, вбачається, що вони не є правонаступниками ДП "Донецької залізниці". Ними заявлено клопотання про одноосібну відповідальність Державного підприємства "Донецька залізниця", як належного відповідача, який як самостійна юридична особа залишається стороною спірних правовідносин із позивачем та має самостійно нести відповідальність за невиконання своїх обов"язків. (а.с.54-59).

Згідно витягу з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк Ворошиловський район, вул. Артема, 68.(а.с.68-75).

У відповідності до ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунки, надані позивачем, суд вважає, що позивачу також має бути виплачена компенсація у зв'язку з порушенням терміну виплати середнього заробітку за увесь період, протягом якого він мав право на отримання заробітку, тобто з 02.03.2015 р. по 31.03.2016 року середній заробіток з урахуванням індекса інфляції та трьох відсотків річних складає 27 940,00 грн, згідно довідки ПП " Ремі-Сервіс" від 01.04.2016 року № 15 .(а.с.15-16).

За таких обставин, оскільки позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем його трудових прав, - суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» діючого в редакції на момент виникнення спірних правовідносин позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин від сплати судового збору звільняються.

Виходячи з цього та розміру задоволених вимог позивача суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.115, 119, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 292-296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вагонного депо Донецьк Державного підприємства " Донецька залізниця" про стягнення середнього заробітку, задовольнити.

Стягнути з Вагонного депо Донецьк Державного підприємства " Донецька залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 02.03.2015 року по 31.03.2016 року з урахуванням 3% річних та індексу інфляції в розмірі 27 940 гривень.

Стягнути з Вагонного депо Донецьк Державного підприємства " Донецька залізниця" про стягнення середнього заробіткуна користь держави судовий збір в сумі 551 гривні 20 копійок.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 25.01.2017 року.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії рішення особою, яка брала участь у справі, але не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

Суддя Є.І.Мохов