Ухвала суду № 64387103, 31.01.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-п/759/18/17

ун. № 759/18947/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Шелудько В.В.

за участі представника заявника (відповідача) ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 представника за довіреністю ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва ухваленим у вищезазаначеній справі 10.09.2015 року, позовні вимоги позивача були задоволені. Судом ухвалено рішення за яким було вирішено Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) суму боргу у розмірі 24000,00 дол. США, еквівалентно 504367,20 грн. за курсом НБУ на час звернення до суду, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн., всього 508021 (п'ятсот вісім тисяч двадцять одна) грн. 20 коп.

Представник відповідача своєю заявою про перегляд заочного рішення просить рішення скасувати та призначити справу до розгляду у загальному порядку посилаючись на факти неявки відповідача у судові засідання з причини неповідомлення судом належним чином відповідача про розгляд справи. Істотними доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи вважає невстановлену судом правову природу укладеного правочину, оскільки у розписці на яку суд посилався як на доказ, не вказано які саме долари повинні повертатись позичальником. Крім того суд, встановивши обов»язок відповідача повернути грошові кошти, не встановив факту отримання або передачі грошей і не врахував, що договір позики є укладеним з моменту отримання грошей. Також зазначає, що даним рішенням суд визнав відповідача шахраєм, оскільки у рішенні зазначено, що «За фактом шахрайства ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_4 було відкрито кримінальне провадження № 12013110010007077 відомості про яке внесено 25.05.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.77).»

У судовому засіданні представник відповідача підтримує вимоги заяви та просить її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечує проти задоволення заяви про скасування заочного рішення посилаючись на обізнаність відповідача про розгляд справи у суді, навмисним не отриманням судових повісток, а також не надання жодного доказу, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.

10.09.2015 року Святошинським районним судом м.Києва було ухвалене заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Відповідно до ст.232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з"явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки із поважних причин і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, необхідним є наявність двох обставин: неналежне повідомлення відповідача та посилання на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи при її перегляді.

Як свідчать матеріали справи, у судове засідання, призначене судом на 02.07.2015 р. відповідач не з»явилась, про місце, час судового засідання повідомлялась судом шляхом направлення за її адресою реєстрації судової повістки, яка повернулась за закінченням терміну зберігання (а.с.86-87). У зв»язку неявкою відповідача справа була відкладена на 10.09.2015 р. У судове засідання відповідач не з»явилась, про місце, час судового засідання відповідач повідомлялась судом шляхом направлення за її адресою реєстрації судової повістки, яка повернулась за закінченням терміну зберігання (а.с.88-89). За наявності умов для заочного розгляду справи позовна заява була розглянута судом з ухваленням заочного рішення.

Що стосується належності повідомлення сторони цивільного провадження. У ЦПК України відсутня норма, що визначає належність повідомлення сторони про місце та час розгляду справи, а тому суд керуючись правом із застосування аналогії закону, застосовує п.3.10 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків , затверджений Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 N 1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за N 2135/22447.

Приймаючи рішення про ухвалення заочного рішення, суд керувався як підставами можливості ухвалення такого рішення у відповідності до ч.4 ст.169, ч.1 ст. ст.224 ЦПК України, які не передбачають встановлення або не встановлення судом поважності або неповажності неявки відповідача, так і процесуальними строками для ухвалення рішення. Тобто визначальним моментом заочного розгляду справи є лише належне повідомлення відповідача.

Судом визначено пріоритетним право позивача на захист його інтересів, способом, визначеним ст.4 ЦПК України із застосуванням принципу диспозитивності, визначеним ст.11 ЦПК України, над зловживанням процесуальними правами відповідачів, що виявилися у затягуванні ними розгляду справи. Суд зважив на обставину розгляду справи з січня 2015 р., а також на обставину відсутності висловлення будь-яких заперечень у будь-який зазначений у ЦПК України спосіб з боку відповідача.

Щодо другої обов»язкової обставини, яку суд повинен встановити при розгляді заяви про скасування заочного рішення. Відповідач та його представник не повідомляють суд і не є посилаються на будь-який доказ, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, як того вимагає ст.232 ЦПК України. Одне лише припущення, що суд не визначив правову природу укладеного правочину, не встановив факту отримання або передачі грошей і не врахував, що договір позики є укладеним з моменту отримання грошей, не є тією обов»язковою обставиною, яку суд повинен встановити при розгляді заяви про скасування заочного рішення, а саме доказом, який має істотне значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що кожна сторона маючи обсяг прав, розпоряжається ними щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі (диспозитивність цивільного судочинства - ст.11 ЦПК України).

З урахуванням як належного повідомлення відповідача про місце та час розгляду справи на дати всіх судових засідань і зокрема на дати двох останніх засідань до ухвалення судом рішення, а також за відсутності посилань на такі докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку немає.

Керуючись ст.ст. 231, 232, 292 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 представника за довіреністю ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, залишити без задоволення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: