Рішення № 64386687, 13.01.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23786/15-ц

провадження № 2/753/328/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючої-судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ГОЛОДЕНКО К.В.

сторін:

позивача ОСОБА_3

представника відповідача ДАЛЕКОЇ Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" про визнання договору позики недійсним , суд

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_3 21 грудня 2015 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Баядера Логістик» про визнання договору позики № 1/14 від 29 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Баядера Логістик» на суму 150 000 гривень, недійсним.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 11 жовтня 2010 року була прийнята на роботу за трудовим договором до ПП «Баядера» на посаду «фахівець з розширення ринку збуту» у відділ маркетингу бази в м. Запоріжжі. У зв'язку із реорганізацією ПП «Баядера» в ТОВ «Баядера Логістик» на вимогу керівництва останнього мене було звільнено з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП) з 02.02.2011 року. З наступного дня за днем звільнення, тобто з 3 лютого 2011 року я була прийнята на роботу до ТОВ «Баядера Логістик» у відділ продажів бази в м. Запоріжжі на посаду «агента торгівельного». 03.02.2011 року, ще до підписання наказу про прийняття її на вказану вище посаду (агента торгівельного), менеджер по персоналу ТОВ "Баядера Логістик"- у відділ продажів бази в м. Запоріжжі, її було повідомлено про те, що обов'язковою умовою для прийняття на роботу є підписання нею у юрисконсульта ТОВ "Баядера Логістик" у відділі продажів бази в м. Запоріжжі бланку Договору позики, нібито укладеного між нею та ТОВ "Баядера Логістик" з незаповненими графами, які визначають істотні умови цього договору (дату та номер договору, прізвища позичальника суми позики за договором, строку повернення позики, даних позичальника) бланку розписки про отримання коштів у позику, з незаповненими графами, які визначають істотні умови цієї розписки (дату розписки, прізвище позичальника, кількість отриманих коштів, підставу для отримання коштів), а також бланку видаткового касового ордеру з усіма незаповненими графами. Необхідність підписання нею вище зазначених бланків документів, була пов'язана, як їй роз'яснили, із наступним. У зв'язку із тим, що до її основних функціональних обов'язків належить збір на торгових об'єктах (магазинах, торгівельних точках на ринку тощо) замовлень на товар (продукцію) та сум оплати їх вартості, яка здійснюється переважно у готівковій формі, то через неї замовники передавали майже кожного робочого дня суми, в розмірі, приблизно 10 000(десять тисяч) грн. А оскільки на підприємстві не практикувалося укладення із працівниками договорів про матеріальну відповідальність, то проставлення працівників своїх підписів на бланках договорів позики та на бланках видаткових касових ордерів є хоч і не дуже законним, але способом забезпечення відповідальності працівників перед ТОВ «Баядера Логістик» за суми, які вони кожного дня пропускали через свої руки. Адже, у випадку виявлення не достачі певної суми грошей, за які відповідає певний працівник, існує можливість стягнути саме цю суму, через договір позики, шляхом внесення у вже підписаний працівником бланк договору та бланк видаткового касового ордеру, за яким нібито працівник одержав цю суму. Її запевнили в тому, що на такі обов'язкові умови погоджуються всі працівники, бо інакше її не вбачаються трудові відносини, й що ніяких афер не відбудеться, а підписані нею бланки договору позики та видаткового касового ордеру будуть знаходитися на підприємстві, і не будуть використовуватися, окрім випадків виявлення не достачі за її вини. У зв'язку з тим. що на той час вона перебувала у скрутному матеріальному становищі та їй потрібна була ця робота, вона , не будучи юридично обізнаною людиною, й не маючи життєвого досвіду у подібних ситуаціях, а також з урахуванням попередніх нормальних трудових відносин з ПП «Баядера» у період з 11.10.2010 року по 02.02.2011 року, підписала бланки вказаних вище документів та була прийнята на роботу. Отже, починаючи із 03.02.2011р., вона де юре почала працювати на новому підприємстві, хоча де факто це було все те ж підприємство, тільки вже з іншою, зареєстрованою організаційно-правовою формою. До липня 2014 року її трудові правовідносини із відповідачем були бездоганними. У травні місяці 2014 року на підприємстві був проведений фінансовий аудит, який визнав, зокрема, її роботу задовільною.

07 липня 2014 року її безпосереднім керівником супервайзером ОСОБА_5 було пред'явлено їй необгрунтовану претензію, яка полягала у тому, що нібито вона допустила нестачу на дуже значну суму. Вона пояснила йому, що ніякої нестачі нею допущено не було і просила провести службову перевірку, для виявлення винної у нестачі особи та підтвердження суми нестачі. Але її прохання не були задоволені, а ситуація набирала все більше не приємних обертів та стала в край напруженою. Від безпосереднього керівника та його співучасників в її адресу почали відбуватися погрози та шантаж, направлені на одержання від неї великої суми грошей, якої нібито за її вини не вистачає на підприємстві. Розмір даної суми спочатку складав 50 000(п'ятдесят тисяч) грн., а потім ця сума почала чомусь збільшуватися до 100 000(ста тисяч) гривень, а пізніше досягнула аж 150 000(сто п'ятдесяти тисяч) гривень.Службове розслідування на підприємстві так і не було розпочато. Все було здійснено значно простіше. За допомогою бланків договору позики та видаткового касового ордеру, в яких вона поставила підписи ще 03.02.2011 року, супервайзером ОСОБА_5 та його співучасниками було підроблено фіктивний договір позики №1 /14 від 29 липня 2014 року, нібито укладений між нею та ТОВ «Баядера Логістик», за яким вона нібито отримала позику у розмірі 150 000(сто п'ятдесят тисяч) гривень.Вважає, що вказаний договір позики підлягає визнанню недійсним .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та додатково пояснила суду, що під час вирішення питання щодо фіктивності та недійсності договору позики від 29 липня 2014 року звертає увагу, що враховуючи достатньо велику суму позики за договором (150 000 грн.), для її надання робітник повинен звернутися до керівництва підприємства із заявою про можливість надання такої суми. Після отримання дозволу керівництва на надання позики, при нормальних обставинах, готується договір, в якому печатається номер договору, дата та місце його укладання, сума позики, строки повернення та інше. В свою чергу, сторони договору, на кожній сторінці ставлять свої підписи, вже чорнильною або кульковою ручкою, і ставлять печатку. Про отримання такої великої суми, позичальник повинен власноручно написати розписку, в якій відобразити свої реквізити, суму(цифрами й прописом), яку отримує, від кого та за яким договором, строк повернення позики.

Але, фіктивний договір позики від 29 липня 2014 року, предметом якого є надання у позику досить великої суми, чомусь має вигляд частково печатного на принтері та частково написаного чорнильною ручкою, напевно не вистачило чорнила на принтері. І найцікавіше те, що чорнильною ручкою написано саме істотні умови договору, а саме: номер та дата договору, її реквізити, сума позики та строк повернення. До того ж, не озброєним оком можна побачити, що її підпис та підпис від сторони Відповідача, разом із написанням істотних умов, виконані різними чорнилами. Це все ставить під сумнів досягнення в належній формі сторонами згоди з усіх істотних умов договору, як це передбачає ст. 638 ЦК України.

Крім того, розписка, про нібито отримання нею позики, розташована на 2 сторінці договору. Сама розписка теж має вигляд частково печатного на принтері та частково написаного чорнильною ручкою, і саме цікаве те, що та частина розписки, яка виконана чорнильною ручкою, написана не нею. Із всього змісту розписки, її рукою виконувався тільки підпис, який вона поставила ще 03.02.2011 року. А такі суттєві факти, як сума нібито отриманої позики, дата, на підставі якого договору-, хто саме нібито отримував позику, було виконано іншими особами. Ці всі обставини, не дають підстав вважати встановленим факт видачі нею розписки на посвідчення отримання боржником від кредитора певної грошової суми на умовах позики, а навпаки ставлять під сумнів наявність факту передання грошей, які є предметом нібито договору позики від 29 липня 2014 року . Тому, відповідно до ст. 1046 ЦК України, Договір позики №1/14 від 29 липня 2014 року не є укладеним, і у неї є право, передбачене ст.1051 ЦК України оспорити цей договір.

До цього також додала , що у тексті даної розписки в першому абзаці вказується, що: «...вона нібито отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Лсгістик» грошові кошти в розмірі 150 000 грн.», але у другому абзаці цієї ж розписки вказується, що: «...гроші нею перераховані особисто, купюри оглянуті на предмет достовірності й претензій до Приватного підприємства «Баядера» на рахунок кількості грошових коштів, достовірності купюр та своєчасності видачі позики не має». Виходячи з тексту цієї розписки, гроші вона отримує від ТОВ «Баядера Логістик», а перераховую та оглядаю купюри й у неї відсутні претензії в своєчасності видачі позики вже абсолютно до іншого підприємства, з іншою організаційно-правовою формою, не ТОВ «Баядера Логістик», а ПП «Баядера». Ця обставина ще раз підтверджує те. що підписи ставилися нею у нібито укладеному Договорі позики №1/14 від 29 липня 2014 року ще у далекому 2011 році, тобто до реорганізації ПП «Баядера» в ТОВ «Баядера Логістик». А отже, згідно з ч.2 ст. 11 ЦК України, нібито укладений Договір позики №1/14 від 29 липня 2014 року взагалі не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між нею та ТОВ «Баядера Логістик». оскільки із тексту договору зовсім не зрозуміло, хто саме є стороною ПП «Баядера» чи ТОВ «Баядера Логістик».

До того ж, розмір її заробітної плати на ТОВ «Баядера Логістик» не перевищував суму у розмірі 2 000(двох тисяч) грн. За один робочий рік у Відповідача, вона заробляла приблизно 22 000(двадцять дві тисячі) грн./рік. Тобто, для того, щоб повернути Відповідачу нібито надану їй ним суму позики у розмірі 150 000(сто п'ятдесят тисяч) грн.. їй довелося б майже сім років працювати і всю заробітну плату віддавати Відповідачу в рахунок нібито взятої позики. А оскільки інших джерел прибутку вона не мала, то Відповідач не ризикнув би надавати їй позику, у сумі 150 000(сто п'ятдесят тисяч) грн. без укладення додатково договору застави та без нотаріального засвідчення такого договору позики і застави. Вважає що дана обставина доповнює багаж сумнівів щодо наявності факту нібито укладення Договору позики №1/14 від 29 липня 2014 року та тим паче отримання нею суми 150 000(сто п'ятдесят тисяч) грн. за договором.

Окрім цього, відповідно до абз.1 п. 3.5 положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. зареєстроване в Мін'юсті України 13.01.05р. за №40/10320 уразі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам., то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Абзацом 2 п. 3.10 положення передбачено, що у касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

У видатковому касовому ордері серія 02АААГ 957536. № документа 974 від 31.07.2014року, не зазначені підстави для складання цього касового ордеру, не зазначений перелік доданих документів (Договору позики №1/14 від 29 липня 2014 року та розписки), а отримана сума в графі «Отримав» заповнена бухгалтером, а не нею власноруч, що суперечить вимогам Положення і ще раз спростовує наявність факту отримання нею грошей за договором позики.

Крім того, в тексті Договору позики №1/14 від 29 липня 2014 року зазначено, що ТОВ «Баядера Логістик» є платником податку на прибуток на загальних умовах, визначених Законом України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Але посилання на цей закон також спростовує факт укладення договору, оскільки цей закон втратив чинність з 1 квітня 2011 року, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України. Отже, враховуючи наведене, вбачається, що є всі законні підстави для визнання Договору позики №1/14 від 29 липня 2014 року недійсним та просила позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовних вимогах та доданих доказів у справі.

Представник відповідача Далека Т.В., яка діє за довіреністю від 15.12. 2016 року заперечувала проти заявлених вимог та просила у їх задоволенні відмовити за безпідставністю, при цьому надала письмову заперечення через загальну канцелярію за вх. 7833 від 12.02. 2016 року ( а.с. 27-31, т.1) та додаткові пояснення від 23.05. 2016 року ( а.с. 116 -120, т.1). при цьому зазначила, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2015 р, по справі №335/12146/14-ц за позовом ТОВ «Баядера Логістик» до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики №1/14 від 29.07.2014 року у розмірі 150 000 грн., залишеним без змін Апеляційним судом Запорізької області від 05 серпня 2015 року, яке вступило в законну силу наразі перебуває на примусовому виконанні в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 09.09.2015 р. на підставі виконавчого листа № 335/12146/14-ц, виданого 27.08.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Баядера Логістик» суми боргу за договором позики № 1/14 від 29.07.2014 року у розмірі 150000, 00 гривень, штрафу у розмірі 15000, 00 гривень, судових витрат у розмірі 1650,00 гривень, всього суми у розмірі 166 650,00 гривень. Окрім того, 04 грудня 2015 року на депозитний рахунок Орджонікідзевського ВДВС МУЮ у Запорізькій області в рамках виконавчого провадження № 48631493 зі стягнення суми боргу з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Баядера Логістик» суми боргу було сплачено 30,00 грн. в якості часткового погашення боргу, що в свою чергу є фактичним підтвердженням визнання ОСОБА_3 існування боргу.Згідно норм визначених Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець при виконанні рішення суду виявив майно боржника, яке підлягає реалізації, тому цілком пояснюється підвищена активність позивачки саме в даний момент, а не при виявленні останньою, так званих порушень з боку відповідача, зазначених позивачкою у позовних вимогах.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з урахуванням окремого доручення Комунарському районному суду м. Запоріжжя про допит в якості свідка ОСОБА_5 ( а.с. 134-140, т.1) та Ленінським районним судом м. Запоріжжя про допит в якості свідка ОСОБА_6 ( а.с. 2-7, т.2), суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 з 03.02. 2011 року по 19.08. 2014 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Баядера Логістик» ( а.с.9 зв., т.1).

В липні 2014 року з позивачкою, будучи працівником підприємства ТОВ «Баядера Логістик», було укладено договір позики № 1/14 від 29.07.2014 р. на отримання грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн. ( а.с.10-11, т.1). Договір був підписаний ОСОБА_6 від імені ТОВ «Баядера Логістик» на підставі довіреності від 31.12.2013 року та позивачкою, що підтверджується свідченнями допитаного свідка ОСОБА_6 під присягою по окремому дорученню в приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя ( т.2, а.с.2-6) та не заперечується позивачкою.

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно з ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча о однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечите цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, коли позикодавець є юридична особа. Ця вимога закону була виконана. Ніяких вказівок щодо оформлення договору в печатному вигляді, або рукописом, або змішаною формою, колір та кількість чорнил або вимоги щодо вписування в бланк договору істотних умов особисто позичальником чинне законодавство не містить.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або

інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

В п. 2.3. Договору зазначено, що факт надання позики засвідчується видатковим касовим ордером або випискою із банківського рахунку позикодавця. Позика може також засвідчуватися розпискою позичальника про отримання коштів із зазначенням дати складання розписки та дати отримання позики.

На виконання умов Договору 31.07.2014 р. було видано з каси підприємства суму коштів у розмірі 150 000,00 грн., підтвердженням чого є розписка від 31.07.2014 року та видатково-касовий ордер № 974 від 31.07.2014 р., які власноручно підписані позивачкою, що не заперечується позивачкою, що свідчить про те, що Договір є укладеним.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, пояснень сторін, письмових доказів, тощо.

Згідно із ч.І ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини ( ч.З ст.61 ЦПК України).

Таким чином, оскільки факт власноручного підписання Договору, розписки від 31.07.2014 року та видатково-касового ордеру № 974 від 31.07.2014 р. ( т.1, а.с.11) визнається позивачкою, відповідно ця обставина не підлягає відповідно до ч.І ст. 61 ЦПК України доказуванню.

Стаття 1051 ЦК України передбачає, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, аніж встановлено договором.

Разом з тим, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2015 р, по справі №335/12146/14-ц за позовом ТОВ «Баядера Логістик» до ОСОБА_3 про стягнення з останньої на користь відповідача суми боргу за вказаним вище договором позики №1/14 від 29.07.2014 року у розмірі 150 000 грн., залишеним без змін Апеляційним судом Запорізької області від 05 серпня 2015 року, яке вступило в законну силу і наразі перебуває на примусовому виконанні в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції вже встановлені обставини, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.З ст.61 ЦПК України) ( т.1, а.с.32-35;36-40), а саме, в договорі від 29.07.2014 року зазначені сторони, їх вірні реквізити, сума, яку ОСОБА_3 отримує у позику, документи на підтвердження даного, строк повернення, отже вимога закону (ч. 1 ст. ст. 638 ЦК України, ч. 1 ст. 1047 ЦК України) виконана.

Договір позики підписаний від імені ТОВ «Баядера Логістик» ОСОБА_6, на що йому надано право довіреністю від 31.12.2013 року та з іншої сторони ОСОБА_3 особисто, що нею не заперечується. Судом встановлено, що на виконання умов договору від 29.07.2014 року, ОСОБА_3 31.07.2014 року було видано з каси підприємства суму коштів у розмірі 150 000 грн., що підтверджується копією розписки від 31.07. 2014 року та видатково-касовим ордером № 974 від 31.07.2014 року, оригінали яких було оглянуто судом. Також судом перевірені доводи ОСОБА_3 щодо наявності в касі Товариства суми коштів в розмірі 150000 грн. станом на 31.07.2014 року та встановлено, що 31.07.2014 року на початок дня в касі був залишок коштів у розмірі 15293,62 грн., протягом дня в касу підприємства було внесено 347 953,02 грн., а видано з каси - 355 036,66 грн. Таким чином, необхідна сума коштів була наявна в касі ТОВ «Баядера Логістик», що підтверджують такі документи, як касова книга та прибутково-касові ордери, видатково-касові ордери, відомість, які були досліджені судом, та підстав сумніватися в їх достовірності в судовому засіданні не встановлено. Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що договір позики № 1/14 від 29 липня 2014 року між сторонами був укладений відповідно до вимог діючого законодавства, факт отримання Відповідачем грошових коштів належним чином підтверджено.

Крім того, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63 цсІЗ, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування усіх судів України.

Вказане вище свідчить про те, що договір позики № 1/14 від 29 липня 2014 року між сторонами був укладений відповідно до вимог діючого законодавства, факт отримання Відповідачем грошових коштів належним чином підтверджено. Ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України, оскільки ці обставини вже встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2015 р„ залишеним без мін Апеляційним судом Запорізької області від 05 серпня 2015 року, по справі №335/12146/14-ц, у якій брали участь ті самі особи.

Тобто посилання позивачки на ст. 1051 ЦК України про можливість оспорювання договору позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані від позикодавця, є незаконним та безпідставним з огляду на встановленість факту отримання коштів рішенням суду.

Водночас, судом не можуть бути прийняті до уваги твердження позивачки, що бланки договору позики, розписки та видаткового ордеру були підписані нею 03.02.2011 року, при прийняті на посаду агента торгівельного до ТОВ «Баядера Логістик», незаповненими, оскільки дане твердження позивачки є безпідставним та необгрунтованим, всупереч ст. 60 ЦПК України не підтверджене жодним належним та допустимим доказом (не надано, наприклад, незаповнених бланків договору, розписки та ордеру чи їх копій, не надано витяг з реєстру кримінальних проваджень щодо порушення кримінального провадження щодо працівників ТОВ «Баядера Логістик» по факту тиску, примусу на підписання даних нібито незаповнених бланків чи підробки документів, не надано відповідний вирок суду, тощо). Не відповідає дійсності й те, що обов'язковою умовою прийняття на роботу до ТОВ «Баядера Логістик» являється підписання договору позики, оскільки вказане не підтверджується жодним належним та допустимим доказом.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Договір позики № 1/14 від 29.07.2014 р. повністю відповідає нормам ст. 203 ЦК України, а саме: - зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчинила правочин мала необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин вчинявся у формі, встановленій законом; - правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, позивачка в судовому засіданні не заперечувала, що особисто та власноручно підписала Договір, розписку від 31.07. 2014 року та видатково-касовий ордер № 974 від 31.07.2014 р. Таким чином, волевиявлення позивачки на укладення Договору було вільним і відповідало її внутрішній волі. На момент підписання Договору ОСОБА_3 була повнолітньою, осудною особою, без обмежень дієздатності, тобто могла усвідомлювати настання правових наслідків своїх дій. Ставлячи свій підпис на Договорі, не знаходилась під дією примусу, обману, тиску, про що, зокрема, свідчить бездіяльність ОСОБА_3 щодо звернення до правоохоронних органів задля захисту своїх матеріальних прав та інтересів. Так само безпідставними є доводи ОСОБА_3 щодо погроз та шантажу від співробітників ТОВ «Баядера Логістик».

Окрім того, судом також не можуть братися до уваги твердження позивачки, щодо технічних помилок, таких як посилання в тексті договору на закон України, який втратив чинність, чи зазначення замість ТОВ «Баядера Логістик», підприємства «Баядера», то це лише помилки, що виникли з недбалості посадових осіб та не заслуговують уваги, оскільки такі помилки не впливають на дійсність чи недійсність правочину, оскільки спростовується іншими добутими доказами в ході судового засідання , а саме, позикодавцем є саме ТОВ «Баядера Логістик» відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2015 р., залишеним без змін Апеляційним судом Запорізької області від 05 серпня 2015 року, по справі №335/12146/14-ц, у якій брали участь ті самі особи, Договір, розписка про отримання в борг грошових коштів від 31.07.2014 року, яка по своїй суті є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми, видатково-касовий ордер № 974 від 31.07.2014 року.

В п. 3.5. Положення № 637 зазначено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером касир вимагає паспорт, записує його найменування та номер, ким і коли виданий, а фізична особа розписується у видатковому касовому ордері. Так на видатковому касовому ордері № 974 від 31.07.2014 р. було написано вірні паспортні дані, суму видачі та стоять підписи касира, керівника та бухгалтера, також ордер підписаний ОСОБА_3, про справжність підпису позивачка не заперечує.

Щодо не зазначення у видатковому касовому ордері підстави його складання - це є недбалістю бухгалтера, а відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок недбальства не є підставою для визнання правочину недійсним.

Твердження позивачки, що реорганізація підприємства ПП «Баядєра» в ТОВ «Баядера Логістик» в судовому засіданні також не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до вимог ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб мийно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Про те , у сторін відсутні докази щодо реорганізації підприємств.

Отже, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, ОСОБА_3, підписуючи договір позики, розписку та видатковий касовий ордер, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, кошти було отримано ОСОБА_3 від ТОВ «Баядера Логістик».

Твердження позивачки, що відповідачем не відображено у податковому розрахунку за формою 1 ДФ суми поворотної фінансової допомоги, яка надається фізичною особою юридичній особі або юридичною особою фізичній особі, посилаючись на лист Головного управління ДФС у Запорізькій України від 29.03.2016 року, не можуть бути судом покладені в основу рішення, оскільки носить інформативний характер саме для позивачки.

У вищезазначеному листі з посиланням на Довідник ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів від 13.01.2015р. №4 зазначено, що «у разі отримання поворотної фінансової допомоги фізичною особою від юридичної особи, у податковому розрахунку за ф.1 ДФ відображається вся сума отриманої допомоги.

Однак лист Головного управління ДФС у Запорізькій області ДФС України від 29.03.2016 року не містить інформацію щодо предмета доказування (недійсність договору позики), не стосується предмета , не може вважатися належним доказом у даній справі і не поширюється на взаємовідносини між позивачем та відповідачем, оскільки вказаний в цьому листі Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку з додатками, затверджений наказом Міністерствафінансів України від 13.01.2015 р. №4. набрав чинності з 01 квітня 2015 року відповідно до п.6 наказу фінансів України від 13.01.2015 р. №4. а відтак цей нормативно-правовий документ не може бути застосований до правовідносин, які мали місце 31.07.2014 року (дата отримання позивачкою позики) регламентувати порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за третій квартал 2014 року.

Відповідно до п. п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування Процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов»язковою до повернення.

Підпунктом 165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України встановлено, що основна сума фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому,

основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку не включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до п.п. б) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Отже, порядок заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1 ДФ регламентується нормами податкового законодавства, яке регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів і не має жодного відношення до цивільно-правових відносин, які склалися Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В судовому засіданні. судом перевірено ведення видаткових касових ордерів та доказів отримання позивачкою поворотної фінансової допомоги ( позики) в сумі 150 000 гривень 31 липня 2014 року.

Відповідно до ч.І ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на

набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами) - ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки договір позики від 29.07.2014 р. та розписка позивачки від 31.07.2014р. вчинені в письмовій формі з дотриманням вимог ст.ст.202, 207,208, 1046,1047 ЦК України та власноручно підписані позивачкою, це свідчить про дотримання вимог, які є необхідними для чинності правочину.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із статтями 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України відсутні підстави для стягнення і судових витрат, враховуючи, що судом винесено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 16,104, 202, 203, 207, 208, 215, 627, 628, 638,1046, 1047, 1051 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" про визнання договору позики недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у

справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 18 січня 2017 року

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК