Ухвала суду № 64385274, 24.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

Справа №619/5559/14-ц Головуючий 1-ї інст. - Калмикова Л.К.

Провадження № 22-ц/790/161/17 Суддя доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Швецової Л.А., Малінської С.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення з них заборгованості в розмірі 5169203 грн. за договором позики.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 20 червня 2013 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під розписку позичили у нього кошти у розмірі 3490779 грн., що згідно курсу НБУ на 23 червня 2013 року становить 237468 доларів США, cтроком до 20 червня 2015 року. На час звернення з позовом до суду відповідачами сума коштів не повернута. На його звернення до відповідачів з вимогою повернення позиченої суми, кошти повернуті не були.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою від 20 червня 2013 року в еквіваленті за курсом станом на 26 листопада 2015 року в розмірі 5644614 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: в межах суми стягнення 5644614 грн. накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також на інше майно та грошові кошти, що належать відповідачам і знаходяться у них або в інших осіб. Виконання рішення суду покладено на Московський районний відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПроКредит Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині накладення арешту, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обґрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою зміни чи скасування неправильних судових рішень.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно статті 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.

Частиною 1 статті 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків останньої, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки останніх.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та ч. 3 ст. 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Матеріалами справи встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на житловий будинок.

25 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ПроКредит Банк» укладено договір іпотеки № 298622-ІД1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А., зареєстровано в реєстрі за № 2290. Предметом застави є житловий будинок з надвірним спорудами та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

З листа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 11 квітня 2016 року № 50322328/07.01/в-4 вбачається, що в проваджені державного виконавця відділу примусового виконання рішень знаходиться виконавче провадження ВП 50322328 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість на користь ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа № 643/10558/15-ц, виданого 01 лютого 2016 року Московським районним судом м. Харкова.

За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником ОСОБА_3 зареєстрований житловий будинок з надвірними спорудами літ. Д-2 та земельна ділянка цільовим призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, які на підставі договору іпотеки № 2290 від 25 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салига Н.А., надана в іпотеку ПАТ «ПроКредит Банк», строк виконання основного зобов'язання - 25 липня 2028 року.

В ході виконання виконавчого провадження ВП 50322328 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень про арешт майна боржника та оголошено заборони на його відчуження від 17 березня 2016 року накладено арешт на все майно боржника в межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, у тому числі на предмет іпотеки.

ПАТ «ПроКредит Банк» було роз'яснено право звернутись до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З інформації про виконавче провадження вбачається, що 25 лютого 2016 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській на підставі виконавчого листа № 643/10558/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою від 20 червня 2013 року в еквіваленті за курсом НБУ станом на 26 листопада 2015 року в розмірі 5644614 грн. відкриті виконавчі провадження ВП 50322328 та 50323015. Арешт майна та коштів боржників було здійснено на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження», а не в якості забезпечення позову по цивільній справі № 643/10558/15-ц.

Звернення стягнення на іпотечне майно не відбулося, а позивач лише отримав право стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за борговою розпискою.

При цьому, ані в мотивувальній, ані в резолютивні частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року, будь-яких висновків суду щодо прав та обов'язків ПАТ «ПроКредит Банк» не міститься й таке питання судом першої інстанції взагалі не вирішувалось.

Посилання в апеляційній скарзі ПАТ «ПроКредит Банк», що рішення суду впливає на права та обов'язки банку, оскільки відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській накладено арешт на майно боржників не може братись до уваги як підтвердження вирішення питання про його права та обов'язки рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року.

Накладення арешту на майно боржника у порядку виконавчого провадження не може свідчити про перехід прав на майно до стягувача за відсутності вчинення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Доводи апеляційної скарги, що накладенням арешту на житловий будинок суд першої інстанції порушив право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, є помилковим. З матеріалів справи вбачається, що арешт було здійснено на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження», а не в якості забезпечення позову по цивільній справі № 643/10558/15-ц.

Статтями 1, 3 Закону України «Про іпотеку» зокрема передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно.

Таким чином, права банка як іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються пріоритетом задоволення його вимог. Дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржників або зняття арешту із заставленого майна не є предметом розгляду даної справи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, а також те, що апелянт ПАТ «ПроКредит Банк» участі в розгляді справи в суді першої інстанції у будь-якому статусі не брало і рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року, ухваленим по справі, питання про права та обов'язки банку безпосередньо не вирішувалось, тобто апеляційне провадження у справі було відкрито за апеляційною скаргою особи, яка не є суб'єктом апеляційного оскарження цього судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 293, 297, 303, 304, 307, 312 ЦПК України, судова колегія , -

УХВАЛИЛА :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: