Ухвала суду № 64382640, 26.01.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/7309/16-к

УХВАЛА

26 січня 2017 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Осіпенко Л.М.,

при секретарі Бєліковій-Грибінюк І.В.,

за участю прокурора Марченка Д.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_1Ф,

адвоката обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України,

встановив:

06 липня 2016 року до суду зі Сватівського відділу Старобільської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Сватівському районному суду Луганської області, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. Просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

27 грудня 2016 року до канцелярії Сватівського районного суду Луганської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2, яке він підтримав в судовому засіданні, про повернення обвинувального акту, обґрунтувавши його тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює його призначення до судового розгляду, а саме: обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, як того вимагає ст. 291 КПК України, ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 209 КК України за ознаками: набуття, володіння та використання іншого майна одержаного внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих наприховування та маскуваннянезаконного походження такого майна, володіння ним, прав на таке майно, джерела їх походження. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1, будучи засновникомта головою СФГ «Ранок», реалізуючисвій злочинний умисел, в порушення діючого законодавства, з метою отримання можливості незаконного безкоштовного користування земельними ділянками, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, вніс до складучленів СФГ ряд осіб, які перебували в трудових відносинах з СФГ, які таким чином незаконноотримали державні актина право власностіна земельні ділянки та в послідуючому віддали їх голові СФГ ОСОБА_1 на зберіганн та для фактичного використання для вирощування на землях сільськогосподарської продукції. Вироком Сватівського районного суду від 26.04.2012 року , який набрав чинності, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК Україниза фактом внесеннядостовірно неправдивихданих та незаконного розпаювання земель.

Так, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправногодіяння, в періодз 28.12.2002 по 26.06.2012 використовував отримані раніше завідомозлочиннимшляхом земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у господарській діяльності свого фермерського господарства, вирощуючи на нійсільськогосподарськікультури для подальшої переробки, реалізації та отриманняприбуткуСФГ «Ранок», де він працюєта є засновником і керівником.

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що згідноз п.1ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні»підставоюдля бухгалтерського обліку господарськихопераційє первинні документи, що фіксують факти здійсненнягосподарських операцій. Згідноп.7 ст.9Закону підприємство повинно забезпечити належне зберігання первинних документів протягом установлених строків. При цьомувідповідальність за забезпечення збереженняоброблених документів, регістрів і звітності протягомустановленого строку, але не меншетрьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництвопідприємствомвідповідно до законодавствата установчих документів. Такожст.102 Податкового кодексу Українивстановленістроки не більш ніж 1095 днів, тому оперативнийпідрозділ не має можливостівстановити субєкти підприємницької діяльності, з якими мало фінансово-господарські відносиниСФГ «Ранок», допитати посадових осібвстановлених СГД та витребувати в них фінансові документи, які підтверджують взаємовідносини у звязку з їхвідсутністю у СФГ «Ранок».

Крім того встановлено, згідноособової справи платника податків СФГ «Ранок»у даногоСФГ відсутні розрахункові рахунки в банківських установах, тому отримати рух по розрахунковим рахункам не надається можливим.

При встановленні джерел отримання доходів СФГ «Ранок»були проаналізовані податкові декларації з фіксованогосільськогосподарського податку, які подавались СФГ «Ранок»до Сватівської МДПІ, в ході вивчення яких встановлено, що голова СФГ «Ранок» ОСОБА_1 відображав фактично у графі «Землі сільськогосподарськогопризначення» не тількиземлі, які знаходяться у оренді СФГ «Ранок», а й землі, які були ним незаконнорозпайовані та не знаходились у користуванніСФГ «Ранок»і належали громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Згідно графи 13 та 15 деклараційз фіксованого сільськогосподарського податку СФГ «Ранок»сума доходу сільськогосподарськоготоваровиробництваСФГ«Ранок», отриманого від реалізаціїсільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів та її переробки складає 100 % питомої ваги доходу сільськогосподарського товаровиробника СФГ «Ранок».

Таким чином ОСОБА_1 фактично набув, заволодів та використовувавмайно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечногопротиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а саме отримавв безоплатне користування належним йому селянським фермерським господарством «Ранок» земельні ділянкизагальноюплощею 48,08 га та загальноювартістю276570,15 грн.

Піднабуттямкоштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення предикатного діяння та володіння ними потрібно розуміти відповідноодержання їху фактичне володіння абоперебування їх у господарському віданніза недійсними правочинами(якими одержанню таких коштів чимайна абоволодінню ними надано правомірного виглядуі тим самим-нібитолегального статусу їм самим), тобто набуття особою прававласності (володіння)на такі кошти чи майно при усвідомленні нею,що вониодержані іншими особамизлочиннимшляхом.

Використання коштів або іншого майна,одержаних унаслідоквчиненняпредикатного діянняце таке їх використання чи розпорядження ними, яке може бути й не повязане зі вчиненнямфінансової операції чи укладанням угоди щодо них, оскільки такі діїназвані в диспозиції ч.1ст.209 ККяк самостійні способи вчинення злочину. Зазначені кошти чимайноможутьбути використані, зокрема, при здійсненні господарськоїдіяльності, в тому числі підприємницької. Під використанням коштів або іншогомайна, одержаних унаслідок вчиненняпредикатного діяння, дляздійснення господарськоїдіяльності слідрозуміти їх використання у процесі легальних виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, торгівлі субєктами господарювання(підприємництва), зареєстрованимияк такі в установленому законом порядку, а саме: 1) будь-яке інвестуваннязазначених коштів або іншого майна у господарську діяльність (внесення їх до статутного фонду такого субєкта абобезоплатна передачайому, інвестуванняу спільнугосподарську діяльність тощо); 2)придбанняза такі кошти сировини, продукції, іншого майна для використанняу господарській діяльності; 3) використаннятакогомайна як напівфабрикатів, сировини тощо. Використання зазначених коштів та майнаможе бутияк повязане, так і неповязане з їх відчудженням, тобто з передачеюіншим особам.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні вищенаведені обставини суду підтвердили, просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечував та просив суд відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 про повернення обвинувального акту.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершається досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обовязковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи помякшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається:1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був предявлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був предявлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був предявлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Як вбачається з обвинувального акту щодо ОСОБА_1, який обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення за ч.1ст.209 КК України за ознаками: набуття, володіння та використання іншого майна, одержаного внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих наприховування та маскування незаконного походження такого майна, володіння ним, прав на таке майно, джерела їх походження, проте фактичні обставини щодо кожної з форм цих злочинних діянь, як ознаки обєктивної сторони даного злочину, в обвинувальному акті не викладено.

Зокрема не зазначено, в чому полягали та які самедіїобвинуваченогобули спрямованінанабуття, володіння, використаннямайна одержаного внаслідок суспільно небезпечногопротиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також на приховуваннята маскуваннянезаконного походження такого майна, володіння ним, прав на таке майно, джерела їх походження; не вказано спосіб, час та місцевчиненнятаких дій, зазначено лишещодо одержання таких доходів обвинуваченим ОСОБА_1 унаслідокпредикатного діяння, що є лише обовязковою умовою, за якої настає відповідальність за легалізацію (відмивання)доходів, одержаних злочинним шляхомвідповідно до ч.1ст.209 КК України.

Крім того, формулюваннясуспільно небезпечних дій ОСОБА_1, який обвинувачується внабутті, володінні, використаннііншого майна одержаного внаслідок суспільно небезпечногопротиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також у вчиненні дій, спрямованих наприховування та маскування незаконного походження такого майна, володіння ним, прав на таке майно, джерела їх походження,в обвинувальному актіфактичномістить зазначення лише його дій щодонабуття, заволодіння та використаннямайна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечногопротиправного діяння, що передувалолегалізації (відмиванню) доходів. Зокрема вказано: «Таким чином ОСОБА_1, фактичнонабув, заволодів та використовувавмайно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, щопередувало легалізації(відмиванню) доходів, а саме отримав в безоплатнекористуванняналежним йому селянським фермерським господарством «Ранок»земельні ділянки загальноюплощею 48,08 га та загальною вартістю 276570 грн. 15 коп.»

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору у звязку з невідповідністю ст. 291 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 31, 291, 314 КПК України, суд, -

ухвалив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України повернути прокурору.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу на протязі семи днів з моменту її проголошення до апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області.

Суддя Л.М.Осіпенко