Постанова № 64382324, 26.01.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6559/16-п

провадження № 3/415/137/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2017 р. м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонера, розлученого, інваліда 3 групи, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.10.2016 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_1, який протягом року, а саме 21 серпня 2016 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за яке 21 жовтня 2016 року був підданий адміністративному стягненню у виді громадських робіт, повторно перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись за адресою свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, влаштував словесну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою на її адресу та адресу її доньки ОСОБА_3, чим завдав шкоду психічному стану здоровю, вчинивши насильство у сім`ї.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, визнав частково та пояснив, що 21 жовтня 2016 року постановою Лисичанського міського суду його було піддано адміністративному стягненню у виді громадських робіт за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-2 КУпАП. За адресою: м. Новодружеськ, вул. Петровського, 23, проживає тривалий час разом з співмешканкою ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 31.10.2016 року об 11 годині 00 хвилин, він прийшов додому з заробіток за адресою: м. Новодружеськ, вул. Петровського, 23, і став просити у співмешканки ОСОБА_2 гроші на горілку, вона відмовила, після чого вони почали сваритися і він не памятає чи ображав він нецензурною лайкою співмешканку ОСОБА_2 та її доньку ОСОБА_3, оскільки знаходився у нетверезому стані. Вважає, що сварку спровокувала ОСОБА_2

Так, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що за адресою: м. Новодружеськ, вул. Петровського, 23, проживає тривалий час разом з донькою ОСОБА_3 та співмешканцем ОСОБА_1 який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП, 31.10.2016 року об 11 годині 00 хвилин він прийшов додому в нетверезому стані та став просити гроші на придбання ще горілки, вона відмовила, після чого, ОСОБА_1 почав ображати її та її доньку ОСОБА_3 грубою нецензурною лайкою, кидався битися, на її зауваження та прохання припинити сварку не реагував, її донька ОСОБА_3 викликала співробітників поліції. В судовому засіданні зазначила, що такі сварки відбувалися неодноразово. Покарання за адміністративне правопорушення ОСОБА_1 просила призначити на розсуд суду.

Не дивлячись на невизнання частково своєї провини його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.2 КУпАП підтверджується встановленими та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка, відповідно до ст. 272 КУпАП - ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 являється співмешканцем її матері ОСОБА_2, він зловживає спиртними напоями і постійно влаштовує сварки з її матірю та нею. 31.10.2016 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_1 прийшов додому в нетверезому стані та став почав кричати і ображати її та її матір грубою нецензурною лайкою, зламав її окуляри та кидався битися, агресивно поводився, на їх зауваження та прохання припинити сварку не реагував, вона вимушена була викликати співробітників поліції.

Суд, вислухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді, а саме: змістом досліджених у судовому засіданні письмових пояснень ОСОБА_1, наданих ним безпосередньо після вчинення адміністративного правопорушення (а.с.7), письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а.с.14), письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 (а.с.6), протоколом прийняття заяви від гр. ОСОБА_3 від 31.10.2016 року (а.с.5).

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини частково у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.173-2 ч.1 КУпАП суд розцінює як спосіб уникнути від відповідальності за вчинене правопорушення.

Згідно дослідженої у судовому засіданні постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді 40 годин громадських робіт.

Відповідно до ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Сімя, згідно з положеннями ст.3 Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сімї» будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю, за ці дії члени сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність, згідно з положеннями статті 15 вищезазначеного закону.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч.2 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він оскільки він, будучі особою, яку протягом року біло піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, повторно вчинив насильство у сімї, а саме: дії психологічного характеру, тобто насильство, повязане з діями одного члена родини на психіку іншого члену родини, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоровю потерпілої.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 являється інвалідом 3 групи, пенсіонер, розлучений, постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, помякшують відповідальність правопорушника, суд визнає повне визнання своєї провини та щире розкаяння винного.

Обставиною, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжує відповідальність правопорушника, суд визнає вчинення адміністративного правопорушення у стані алкогольного спяніння.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, відсутності обставин, що помякшують відповідальність, наявності обставин, що обтяжують відповідальність, а також характеру вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1, слід призначити стягнення у вигляді адміністративного арешту, в межах строку передбаченого санкцією ч.2 ст.173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Що стосується положень ст.326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Частиною 1 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1853 цього Кодексу.

Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.

п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:

1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.

54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_8 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000? II).

55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7

Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЕСПЛ, суд вважає, що виконання зазначеної постанови слід допустити через десять днів з дня її винесення.

На підставі вимог ст.ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Керуючись ст. ст. 33, 173-2 ч.1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И ЛА :

Піддати ОСОБА_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративному стягненню у вигляді адміністративного арешту на строк 07 (сім) діб.

Стягнути з ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень (отримувач коштів УДКСУ у місті Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд.

Виконання зазначеної постанови допустити через десять днів з дня її винесення. В разі оскарження після відповідного рішення апеляційного суду. Негайному виконанню не допускати.

Строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання.

Суддя: М.М.Старікова