Ухвала суду № 64382166, 26.01.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/245/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранський Д. М.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

26.01.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року, у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просив визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2015 року № 48239234, винесену державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Біліцькою Н.М. Посилався на те, що 27 липня 2016 року отримав оскаржувану постанову державного виконавця. Вважає, що державний виконавець не мав підстав відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій) виносити постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки не було подано заяву про примусове виконання рішення суду, тому необхідно було відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій).

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначену ухвалу суду і постановити нову ухвалу про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Від державного виконавця та стягувача ПАТ «Державний Ощадний банк України» надійшли письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги, в яких зазначається про згоду із судовими висновками та міститься прохання про залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, представника ПАТ «Державний Ощадний банк України» Берзверхої І.П., яка підтримала свої письмові заперечення, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість ухвали суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 383, ч. 2 ст. 384 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Судом установлено, що заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 7 листопада 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30926,13 грн.

На виконання вищезазначеного заочного рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 7 листопада 2014 року, за заявою ПАТ «Державний Ощадний банк України» 23 січня 2015 року цим судом видано виконавчий документ.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області від 30 червня 2015 року закінчено виконавче провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій), виконавчий документ направлено за належністю до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 3.16. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за N 489/20802 (далі - Інструкція) (у редакції на час вчинення виконавчих дій), у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності. У документах виконавчого провадження, що надійшли за належністю з іншого органу ДВС, може бути виправлено граматичні чи арифметичні помилки (в порядку, встановленому Законом) державним виконавцем, який здійснює виконання відповідного рішення.

Таким чином, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції, передбачено закінчення виконавчого провадження у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.

Судом установлено і підтверджено в засіданні апеляційного суду, що стягувачем ПАТ «Державний Ощадний банк України» подано виконавчий документ та заяву на його примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області, який відкрив виконавче провадження та здійснював примусове виконання виконавчого документа.

Оскільки державний виконавець відділу державної виконавчої служби Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області встановив підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій) та направлення виконавчого документа до іншого органу державної виконавчої служби, відповідно відсутні підстави стягувачу повторно пред'являти заяву про примусове виконання рішення, а державний виконавець належного органу державної виконавчої служби, отримавши постанову про закінчення виконавчого провадження з попередньо зазначеної підстави, зобов'язаний відкрити виконавче провадження, при цьому до цієї постанови про закінчення виконавчого провадження згідно положень Інструкції додаються постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, про те, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, що направлений за належністю з постановою про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій), діяв правомірно, оскільки цим Законом та Інструкцією не передбачено у цьому випадку повторного надіслання стягувачем заяви про примусове виконання рішення.

Зазначення державним виконавцем у оскаржуваній постанові даних про подання заяви стягувачем замість постанови державного виконавця державної виконавчої служби Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області про закінчення виконавче провадження і направлення виконавчого документа за належністю до Ленінського (нині Подільського) відділу державної виконавчої служби міста Кіровограда (Кропивницького) може свідчити лише про формальні порушення або неточності, граматичні помилки, допущені при складанні постанови і не дають підстав для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Встановлено і не заперечується сторонами виконавчого провадження, що рішення суду не виконане і стягувач не втратив інтерес до його виконання, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності волі ПАТ «Державний Ощадний банк України» на примусове виконання виконавчого листа.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення (постанова про відкриття виконавчого провадження) державного виконавця прийняте відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ПАТ «Державний Ощадний банк України», а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу», а саме частиною другою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні його скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги заявника є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають, ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи та є обґрунтованими.

При цьому, судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 312 ЦПК України ухвала не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, ч.2 п. 1 ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: