Ухвала суду № 64380609, 23.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-4371/2011

Провадження № 22-ц/779/106/2017

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, треті особи Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, Управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання факту порушення прав споживача, стягнення грошових коштів за оплату послуг та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що згідно договору на туристичне обслуговування від 2 липня 2010 року, укладеного між ним та ПП ОСОБА_3 і туристичним агенством «Вояжель», які діяли від імені та за дорученням ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», останні зобов'язувались надати комплекс туристичних послуг у вигляді туристичної подорожі за маршрутом Львів - Анталія - Львів, які він повинен був оплатити до початку їх надання. На виконання вимог указаного договору він оплатив загальну вартість туристичних послуг у розмірі 21 000 грн, однак, 14 липня 2010 року вказаних у договорі туристичних послуг ним не отримано. Уточнивши позовні вимоги у ході розгляду справи, остаточно просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на його користь 40968 грн. як кошти, сплачені їй за ненадані туристичні послуги за договором № 32 на туристичне обслуговування від 02.07.2010 року та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на його користь 40940 грн моральної шкоди, яка спричинена невиконанням відповідачем договору № 32 на туристичне обслуговування від 02 липня 2010 року, а також понесені позивачем судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального закону.

Апелянт зазначає, що суд, на власний розсуд змінив правову підставу позову і, вирішиючи спір лише в контексті правового регулювання відносин Законом України «Про туризм», визначаючи правовий статус позивача та відповідачки у відносинах , що виникли на підставі договору №32 про надання туристичних послуг від 02 липня 2016 року без врахування положення ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», яка чітко встановлює правовий статус сторін. Оскільки він не приступив до здійснення подорожі, до відповідачки звернувся за кілька днів до дня запланованого початку подорожі, тому не мав ніяких підстав звертатись до туроператора, оскільки перебував на стадії придбання туристичного продукту, і, відповідно , виявивши ризик відсутності реалізовуваної послуги, звернувся до її реалізатора.

Суд не встановив той факт, що відповідачка, укладаючи зазначений договір, насправді не мала в наявності пропонованої йому на той момент послуги, з приводу цього суду не надано жодного належним чином оформленого документа, який би підтверджував реальне існування такої пропозиції, тому внаслідок такої помилки, не було встановлено, що безвідповідальним ставленням до виконання своїх обов'язків, відповідачка порушила права, закріплені в ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Апелянт зазначає, що суд не встановив моменту переходу відповідальності та неправильно визначив коло відповідальних осіб за договором про надання туристичних послуг, не встановив? що позивач правомірно звернувся до відповідачки з вимогами усунення недоліків послуги, надання якісного товару та відшкодування збитків на підставі ст.8 та 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, суд не взяв до уваги те, що через відсутність початку надання туристичної послуги, позивач звертався до відповідача з відмовою від послуг за договором №32, чим реалізував своє право, закріплене в ч.1 ст.10 Закону України про захист прав споживачів.

Суд, ухилившись від визнання вини відповідачки в ненаданні туристичних послуг, взяв до уваги лише ті обов'язки щодо нього, передбачені договором та фактично став на сторону відповідачки, відносячи усі неточності укладеного між сторонами договору на її користь.

Просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначена справа була предметом розгляду апеляційної та касаційної інстанції. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2014 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2014 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. (т. 2 а.с.51-53).

Вислухавши представника апелянта та відповідача та його представника, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості, безпідставності та недоведеності позовних вимог, встановивши, що туристичні послуги (туристичний продукт), пов'язані з безпосереднім вильотом до країни майбутнього тимчасового перебування та подальші послуги (проживання в готелі, харчування тощо) не було надано позивачу з вини туроператора, а саме ТзОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», яке не змогло забезпечити надання таких послуг, і саме вказаний суб'єкт відповідно до умов укладених договорів та вимог Закону України «Про туризм» повинен нести відповідальність по відшкодуванню збитків позивачу. Відповідачем в повному обсязі виконано покладені на неї пунктами 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору обов'язки турагента. Обставин, які б свідчили про наявність вини фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у заподіянні збитків ОСОБА_5, судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 2 липня 2010 року ПП ОСОБА_3 та «Вояжель» в особі, що діє від імені та за дорученням ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН» на підставі договору про реалізацію туристичних послуг від 2 квітня 2010 року уклали договір на туристичне обслуговування з ОСОБА_5 (а.с.10-17)

За умовами вказаного договору турагент: ПП ОСОБА_3; Та «Вояжель» , як турагент, що діяв від імені та за дорученням товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН» (туроператор) на підставі договору на реалізацію туристичних послуг № 1305 від 02.04.2010р. з однієї сторони, зобов'язалися забезпечити надання туристу ОСОБА_5 комплексу туристичних послуг (туристичний продукт): організацію туристичної подорожі за маршрутом Львів-Анталія-Львів (Белек) тривалістю 10 ночей на період з 14 липня 2010 року по 24 липня 2010 року, з розміщенням в готелі AYDINBEY FAMOUS RESORT 5 Белек. Турист ОСОБА_5, в свою чергу, зобов'язався на умовах цього договору прийняти та оплатити ці послуги (п.1.1.-1.4.договору) .

Відповідач ОСОБА_6 здійснювала турагентську діяльність відповідно до ліцензії серії АВ № 392407, виданої на підставі рішення Державної служби туризму і курортів № 7 від 28.03.2008р. (т. 1 а.с.49).

З квитанції до прибуткового ордера від 2 липня 2010 року вбачається, що ОСОБА_5 вніс фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 ТА «Вояжель» оплату за тур Туреччина (Белек) в сумі 21 000 грн, що свідчить про виконання позивачем умов договору

( т.1 а.с.18).

Судом встановлено, що в запланований договором №32 на туристичне обслуговування від 02 липня 2010 року строк туристична подорож ОСОБА_5 за маршрутом: Львів-Анталія-Львів (Белек) не відбулася.

Обов'язки та права товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН» (туроператора) та ПП ОСОБА_3 (турагент) врегульовані договором на реалізацію туристичних послуг № 03579 від 02 квітня 2010 року (т. 1 а.с.55-59 )., відповідно до п. 2.1 статті 2 якого турагент зобов'язується за дорученням та від імені туроператора за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).Пунктом 3.2 статті 3 вищевказаного договору врегульовано обов'язки Турагента. А пунктами 7.1 та 7.5. статті 7 договору на реалізацію туристичних послуг передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) своїх зобов'язань за договором однією зі сторін сторона, що порушила своє зобов'язання, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У випадку невиконання з вини туроператора своїх зобов»язань, передбачених цим договором, відповідальність туроператора перед тур агентом та (чи) туристом обмежується подвійною вартістю тур продукту.

Пунктом 1.10 Договору №32 на туристичне обслуговування від 02 липня 2010 року визначено, що турагент (туроператор) виступає як посередник між туристом, з одного боку, і транспортними, страховими компаніями, готелями й іншими підприємствами, установами, які надають послуги, з іншого боку.

Так, згідно з пунктами 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 даного договору турагент зобов'язується:

інформувати туриста про: основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їздних документів та правила в'їзду до країни тимчасового перебування, правила візового та митного режиму; медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки; місцезнаходження, поштові реквізити туроператора; умови перебування в країні тимчасового перебування туриста; характеристику готелів, в тому числі відомості про правила тимчасового перебування; умови обов'язкового страхування; розміри фінансового забезпечення турагента; строки і порядок оплати готельного обслуговування; програму туру та можливі зміни в програмі; дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування; ціну і порядок здійснення оплати; характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення; місце перебування організації, уповноваженої туроператором на прийняття претензій туриста. Ознайомити туриста із звичаями місцевого населення, з релігійними обрядами, святинями, пам'ятниками архітектури, природи, історії, культури й іншими об'єктами туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, з станом навколишнього середовища, з санітарною та епідеміологічною обстановкою в країні (місці) подорожі; забезпечити бронювання туристичних послуг відповідно до розділу 1 цього договору; забезпечити туриста необхідними документами: путівкою, страховим полісом, авіаквитками на авіарейси згідно з графіком відправлення за маршрутом, вказаним в розділі 1 цього договору; надати документ, що підтверджує оплату туристом вартості туристичних послуг згідно з умовами цього договору (корінець прибуткового ордеру, квитанція, касовий чек тощо).

Відповідно до листа управління у справах захисту прав споживачів у Івано-Франківській області від 27.05.2011 №521-а/8 службовими особами управління 26.05.2011 року здійснено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, про що складено акт №0437. За результатом цієї перевірки видано припис щодо повернення грошових коштів в обсязі оплаченому ОСОБА_5 в термін до 03.06.2011 року, а також до ФОП ОСОБА_3 застосовано адміністративно-господарську санкцію (а.с.44-46, том 1).

У листі Державної служби туризму і курортів від 24.11.2010 року №13/08-1344 зазначається, що рішенням Держтуризмкурортів (наказ від 05.11.2010 №32) ліцензія серії НОМЕР_1, видана ТОВ «Карія Тур Юкрейн» на вид господарської діяльності «туроператорська діяльність» анульована на підставі ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (а.с.50, том.1).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно із частинами 1,2 ст. 20 Закону України «Про туризм» (в редакції закону на час укладення договору № 32 на туристичне обслуговування 02.07.2010р.) за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Турист вправі відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент,інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність,визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Спори майнового характеру між суб'єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону.

Суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та тур агента передбачено ст. 15 Закону України «Про теризм» (в редакції закону на час укладення договору № 32 .

Отже, суд вірно встановив, що правовідносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як турагентом, та ОСОБА_5, як туристом, ґрунтуються на договорі №32 на туристичне обслуговування від 02 липня 2010 року, а правовідносини між ПП ОСОБА_3 та ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН» (туроператором) - на Договорі на реалізацію туристичних послуг №03579 від 02 квітня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №32 ОСОБА_5 виконано покладений на нього обов'язок щодо оплати туристичного продукту в розмірі 21 000,00 грн., відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виконано покладені на неї розділом 2 (пунктом 2.1) обов'язки, зокрема на підставі заявки номер 1098756на підставі сформованого ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН» тур продукту заброньовано проживання в готелі, переліт, послуги трансферу, страхівку на ім'я позивача та членів його сім'ї (том 1, а.с. 60-62); перераховано сплачені ОСОБА_5 кошти в сумі 20 380,00 грн. (за виключенням винагороди відповідача, як турагента) на рахунок ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН» (що підтверджується платіжним дорученням №13 від 05 липня 2010 року (том 1, а.с. 63) та отримано підтвердження замогвлення від ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН» (т.1 а.с.60), після чого, згідно з п. 4.8. договору № 03579 від 02.04.2010р. обов»язок приступити до виконання договору покладений на туроператора.

При цьому, суд вірно звернув увагу на те, що відповідно до самого формулювання пункту 1.1 Договору №32 на туристичне обслуговування від 02 липня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3, як турагент, брала на себе зобов'язання забезпечити туристу надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а не безпосередньо надати такі туристичні послуги.

В преамбулі договору №32 на туристичне обслуговування від 02 липня 2010 року зазначено, що ПП ОСОБА_3 діє від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», тобто фактично була представником цієї юридичної особи у відносинах з туристами.

Відтак, у спірних правовідносинах суб'єктом, відповідальним за надання туристичних послуг (туристичного продукту) є Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», а обов'язки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, як турагента, визначено умовами Договору №32 на туристичне обслуговування від 02 липня 2010 року, Договору на реалізацію туристичних послуг №03579 від 02 квітня 2010 року, а також положеннями Закону України «Про туризм», які вона виконала.

За наведених обставин суд, прийшов до обґрунтованого висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у спірних правовідносинах в повному обсязі виконано покладені на неї пунктами 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 даного договору обов'язки турагента, надавши туристу ОСОБА_5 інформацію про подорож та країну перебування, забронювавши туристичну послугу за відповідним маршрутом, забезпечивши позивача путівкою, страховим полісом, авіаквитками на авіарейси згідно з графіком відправлення за відповідним маршрутом, а також надавши документ про оплату туристом вартості туристичних послуг.

Встановлено, що туристичні послуги (туристичний продукт), пов'язані з безпосереднім вильотом до країни майбутнього тимчасового перебування та подальші послуги (проживання в готелі, харчування тощо) не було надано позивачу з вини саме Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», яке не змогло забезпечити надання таких послуг (виліт до Туреччини тощо).

Відтак, у спірних правовідносинах зобов'язання щодо надання туристичних послуг ОСОБА_5 було порушено туроператором ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», і саме вказаний суб'єкт відповідно до умов вищенаведених договорів та вимог Закону України «Про туризм» повинен нести відповідальність по відшкодуванню збитків позивачу.

При цьому слід зауважити, що позивач набув статусу туриста з моменту укладення договору на туристичне обслуговування і з цього моменту на нього поширюються положення Закону України «Про туризм», тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув статусу туриста не заслуговують на увагу.

Крім цього, на позивача поширюються і норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки він є споживачем туристичних послуг. Цей закон, порівняно із законом «Про туризм» є загальним.

Однак, в будь-якому випадку, це не є підставою для стягнення збитків і шкоди з відповідача, оскільки послуга не надана не з її вини.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, а при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Інших належних та допустимих доказів передбачених ст.57,58,59 ЦПК України на спростування висновків суду першої інстанції, апелянтом не представлено.

Виходячи із змісту ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

І.О. Максюта

Р.Й. Матківський

Ф.Д. Фединяк