Ухвала суду № 64379018, 23.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/42/17 Справа № 204/7786/16-к Слідчий суддя - Черкез Д.Л. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Слоквенка Г.П., Крот С.І.,

за участю

секретаря судового засідання Дьоміної А.А.,

прокурора Пахучина М.Б.,

скаржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3, про арешт майна, -

В с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2016 року, задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3, про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №42016041690000163 від 28 листопада 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та накладено арешт на виробниче устаткування, транспортні засоби виробничого та устаткування, оргтехніку, інвентар, інструменти і меблі, нерухоме майно, яке належить ТОВ «Промислові Енергетичні Системи», що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34.

Свої висновки слідчий суддя, з посиланням на ст.170 КПК України та клопотання прокурора вказав, що прокурором доведено наявність ризиків, в саме у випадку не накладення арешту на майно, є достатньо підстав вважати, що воно буде приховуватися, може бути втрачено або знищено, перетворено або відчужено третім особам. Також зазначив, що у подальшому потерпілим можливе предявлення цивільного позову.

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим слідчим суддею, арбітражним керуючим ОСОБА_2 подана апеляційна скарга в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42016041690000163 відмовити.

В обґрунтування своїх вимог особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме зазначає, що суд порушив ч.3, 6 ст.170 та ч.8 ст.173 КПК України. Вказує, що майно на яке було накладено арешт, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не зберегли на собі його сліди, а також не є обєктами кримінального правопорушення і тому у суду були відсутні підстави, необхідні для накладення арешту. Стверджує, що в ухвалі не наведено відомостей про обґрунтований розмір цивільного позову та не встановлено вартість майна, на яке було накладено арешт. Вважає, що належне скаржникові як юридичній особі на праві приватної власності майно не може бути предметом арешту в межах даного кримінального провадження, враховуючи відсутність у нього відповідного процесуального статусу. Крім цього, судом не було надано оцінки тому факту, що чинне законодавство не забороняє передання в оренду майна, що перебуває в заставі, та з дій ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» не вбачається, що мало місце шахрайство.

Також зазначає, що накладення будь-яких арештів на майно скаржника є незаконним, оскільки це суперечить ч.4 ст.173 КПК України та абз.8 ч.1 ст.38 Закону України «Про банкрутство», та суттєво порушує права кредиторів у справі про банкрутство через унеможливлення продажу майна для задоволення їх вимог.

Звертає увагу, що повідомлення про підозру службовим особам скаржника у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення не вручено.

Крім цього, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали, оскільки скаржника не було залучено до розгляду питання про арешт майна у звязку з чим вважає, що пропуск ним пропущений з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку учасників процесу, дослідивши надані судом першої інстанції та прокурором матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст.395 КПК України на ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом пяти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Виходячи з того, що ухвала слідчого судді від 02 грудня 2016 року постановлена без виклику сторін по справі і їм не направлялась, про зазначене рішення суду апелянт дізнався лише 29 грудня 2016 року з листа ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_5», колегія суддів вважає, що строк на подачу апеляційної скарги на зазначену ухвалу слідчого судді першої інстанції підлягає поновленню, погоджуючись в цій частині зі стороною скаржника.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішення питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.94 КПК України, ст.132 КПК України, ст.173 КПК України повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1) ч.2 ст.170 цього Кодексу.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі- Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з вимогами п.1) ч.2 ст.171 КПК України арешт майна допускається в тому числі з метою збереження речових доказів, при цьому, згідно вимог ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів судового і кримінального проваджень, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 листопада 2016 року, з присвоєнням кримінальному провадженню № 42016041690000163, відповідно до витягу з якого зазначене кримінальне провадження внесене до ЄРДР за те, що посадові особи ТОВ «Промислові енергетичні системи», шляхом обману, достовірно знаючи, що все майно ТОВ «Промислові енергетичні системи» перебуває в заставі ПАТ «ВТБ БАНК», внаслідок чого право розпорядження ним без згоди заставодержателя відсутнє, уклали з ПАТ «ВЕСТА ОСОБА_5» договори оренди та найму рухомого та нерухомого майна з метою незаконного отримання грошових коштів.

02 грудня 2016 року зазначені речі, а саме: майно, яке є предметом договору оренди нерухомого майна №01-ПЕС-ВКБ-14/О від 01.09.2014 року та договорів найму обладнання №02-ПЕС-ВКБ-14/Н, №03-ПЕС-ВКБ-14/Н, №04-ПЕС-ВКБ-14/Н, №05-ПЕС-ВКБ-14/Н від 01.09.2014 року згідно з переліком, які розташовані в м. Дніпрі по вул. Будівельників, 34, у відповідності до вимог ст.98 КПК України було визнано речовим доказом.

02 грудня 2016 року, з огляду на офіційні вихідні, з дотриманням вимог ст.171 КПК України, прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3, звернувся з клопотанням, про арешт зазначеного майна /а.с.п.1-5/, обґрунтовуючи його тим, що метою збереження речових доказів та забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів, виникла необхідність у накладанні арешту на вищезазначене майно.

Виходячи з наведеного вище колегія суддів приходить до наступного.

Так, частиною 1 ст.131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7) ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.170 КПК України-ст.173 КПК України.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість зазначеного вище клопотання від 30 листопада 2016 року про арешт майна, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, вислухав доводи прокурора, належним чином дослідив додані до нього документи, якими слідчий обґрунтував своє клопотання /а.с.п.6-94/ та фактичні обставини, вказані у клопотанні і дійшов вмотивованого висновку про накладення арешту на вказане в ньому майно, котре органом досудового розслідування, визнано речовим доказом.

Слід відмітити, що відсутність повідомлення про підозру в кримінальному провадженні не позбавляє слідчого права звернутися з клопотанням про арешт майна для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні, про що йдеться в ст.170 КПК України, оскільки відповідно до вимог ст.214 КПК України, ст.223 КПК України, після внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування та проводять слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, а повідомлення про підозру, згідно з п.3) ч.1 ст.276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а тому дане не є перешкодою для вирішення питання про арешт майна, яке відповідає критеріям, зазначеним ст.170 КПК України, для забезпечення доказової бази у кримінальному провадженні на підставі вищевикладених положень чинного КПК України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку передбаченому п.1 частини другої цієї статті, тобто у разі накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.

Істотних порушень вимог КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.170 КПК України, ст.173 КПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року), ч.2 ст.376 КПК України, ст.405 КПК України, п.1) ч.3 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, ст.422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2016 року задовольнити та поновити строк на оскарження.

Апеляційну скаргу ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3, про арешт майна без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

О.П. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Крот