Ухвала суду № 64378024, 26.04.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/4831/16-ц

провадження 2/201/1704/2016

УХВАЛА

07 квітня 2016 року м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно транспортна компанія», про стягнення заборгованості і витрат,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 05 квітня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: ТОВ «Торгівельно транспортна компанія», про стягнення заборгованості і витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Разом з позовом позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на все майно, що належить відповідачам, а також стягнути судові витрати, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та сума заборгованості є значною, однак відповідачі належним чином не виконуються умови укладених договорів, а тому позивач вважає, що відповідачі навмисно ухиляються від виконання грошових зобовязань, в звязку з чим на їх майно слід накласти арешт з метою заборони відчуження та для забезпечення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову в ній не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, який зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не в повному обсязі зазначено на яке саме: все нерухоме майно відповідачів слід накласти арешт; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний вид забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також слід зазначити, що позивач у своїй заяві не додає жодних відомостей відносно дійсної вартості майна на яке слід накласти арешт, однак такі відомості потрібні для визначення, що вид забезпечення позову буде співмірним із заявленими вимогами.

Крім того слід зазначити, що у своїй заяві заявник просить стягнути на його користь з відповідачів судовий збір, однак питання розподілу судових витрат (судовий збір) вирішується при ухваленні рішення суду по справі.

Частиною 8 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки вона була подана без додержання вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно транспортна компанія», про стягнення заборгованості і витрат.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя