Ухвала суду № 64375067, 26.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1322/17

Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О. Д.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П.,Гайворонського С.П.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2016 року,-

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення спадкоємця від права на спадкування спадщини за законом і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_4, до дня смерті чоловіка вони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у вигляді - гаражу, квартири, автомобіля та земельної ділянки, але за своє життя чоловік позивачки заповідального розпорядження не склав. Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги, відповідачка по справі є донькою її покійного чоловіка від першого шлюбу, яка також входить до спадкоємців за законом першої черги.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не приймала участі в матеріальному утриманні свого батька в період часу коли він був майже непрацездатний та потребував матеріального забезпечення в зв'язку з тяжким захворюванням та його ускладненням, яке супроводжувалось постійним перебуванням на лікарняному як в лікарні та і на амбулаторному лікуванні вдома, не приймала участі в догляді, не цікавилась його станом здоров'я, не відвідувала, зволікала своїми обов'язками та не надала матеріальної підтримки під час проведення організації поховання та не приймала участі в них, позивач просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування спадщини спадкодавця ОСОБА_4 за законом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував щодо їх задоволення.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню , а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Відповідно до положень частини 5 статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2009 року позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб сері НОМЕР_2 від 10.02.2009 р. (т.1 а.с.22).

Відповідач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 від першого шлюбу ,що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 22.08.2002 р.(т.1 а.с.54) та свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 19.12.1997 р. (т.1 а.с.55).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 09.01.2015 року (т.1 а.с.16).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді -гаражу АДРЕСА_1; автомобіля «FIAT NUOVA DOBLO», 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та земельної ділянки АДРЕСА_2

За своє життя померлий ОСОБА_4 заповідального розпорядження не склав.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , відповідно до ст. 1261 ЦК України є дружина померлого позивач ОСОБА_2 та донька померлого від першого шлюбу відповідач ОСОБА_3.

Сторони своєчасно ,відповідно до ст. 1269 ЦК України звернулися з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори, за якими нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області була відкрита спадкова справа ( т.1 а.с.46-69).

При зверненні з позовом про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, позивач ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_3 не приймала участі в матеріальному утриманні свого батька в період часу коли він був майже непрацездатний, який потребував матеріального забезпечення в зв'язку з тяжким захворюванням та його ускладнення, яке супроводжувалось постійним перебуванням на лікарняному як в лікарні та і на амбулаторному лікуванні вдома. У зв'язку з постійною необхідністю у лікуванні позивачка змушена була нести витрати на утримання свого чоловіка ОСОБА_6, доглядала за ним, вчиняла всі необхідні дії щодо його догляду, а відповідач не приймала участі в догляді, не цікавилась його станом здоров'я, не відвідувала, зволікала своїми обов'язками та не надала матеріальної підтримки під час проведення організації поховання та не приймала участі в них.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції , з врахуванням пояснень сторін, допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вірно встановив, що хоча в судовому засіданні був встановлений факт безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_4 через похилий вік та хворобу, однак, через те, що ОСОБА_3 перебувала з ОСОБА_2 у неприязнених стосунках та через те, що а ні померлий а ні позивач не зверталися до відповідача з вимогою у наданні матеріальної допомоги , факт умисного ухилення відповідачки ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю та винну поведінку, яка б свідчила, що відповідачка мала можливість виконувати обов'язок щодо допомоги спадкодавцю, але не вчиняла необхідних дій для цього в судовому засіданні не було підтверджено, що виключає підстави усунення спадкоємця від права на спадкування за законом , а само по собі твердження позивачки про те, що відповідачка за життя не відвідувала чи відвідувала дуже рідко спадкодавця та не надавала йому допомоги, без доведення факту звернення за такою допомогою та ухилення відповідачки від її надання не може бути безумовною підставою для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом.

Доказів у спростування зазначеного позивачем ОСОБА_2 не було надано і колегії суддів в апеляційній інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те ,що померлий отримував пенсію визначена судом першої інстанції як «солідною» не може бути приводом того, що відповідач могла не приймати участь в матеріальному утриманні померлого та відсутність доказів у створенні позивачем відповідачу перешкод у спілкуванні з померлим не заслуговують на увагу , оскільки виходячи із змісту ч.5 ст. 1224 ЦК України необхідне наявність двох складових - факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факту перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Отже, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Матеріали справи не містять ,а позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані належні та допустимі докази умисного ухилення ОСОБА_3 від спілкування з померлим , умисного ухилення у наданні матеріальної допомоги померлому тобто докази винної поведінки відповідача, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій .

Суд першої інстанції вірно посилався на те,що відповідно до ст.1232 ЦК України ОСОБА_2 не позбавлена можливості вимагати від ОСОБА_3 відшкодування понесених нею витрат на лікування, догляд та поховання померлого, рівно як і навпаки.

За таких обставин , відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,п.1 ч.1 ст.307,315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

С.П.Гайворонський

А.П. Заїкін