Постанова № 64372176, 25.01.2017, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3755/16-а

Провадження №:2-а/138/8/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2017 року м. Могилів-Подільський

Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Лисенко Т.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду із вказаною позовною заявою. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (категорія 3) та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ). Позивач вважає, що відповідач порушує його права при призначенні йому пенсії та визначенні її розміру. Так, з 17.08.2016 позивачу призначено пенсію за віком та для визначення розміру пенсії зараховано загальний стаж 25 років 1 день. В період з 01.01.1985 по 28.09.1987, з 30.09.1987 по 20.01.1988 та з 11.04.1988 по 15.07.1988 позивач проходив військову службу в віддалених місцевостях колишнього СРСР, всього 3 роки 3 місяці 21 день. Згідно постанови Ради Міністрів СРСР № 986 від 10.11.1982 окремі періоди служби при обрахунку стажу роботи для призначення пенсії зараховуються на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за півтора місяця. Тобто з урахуванням періоду проходження позивачем служби у віддалених місцевостях відповідач повинен для визначення розміру пенсії позивача зарахувати загальний стаж 26 років 7 місяців 26 днів. Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ відповідач повинен збільшити пенсію позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років і з урахуванням ст.ст. 19, 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення» загальний розмір пенсії позивача повинен складати 61 відсоток заробітку. Також відповідачем порушено порядок визначення середньомісячного заробітку та індивідуального коефіцієнту заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії позивача. Згідно архівної довідки № 51/1/6305 від 24.11.1997 заробіток позивача в вересні 1989 року склав 813,57 крб. та в жовтні 1989 року - 729,52 крб. Застосовуючи формулу для визначення заробітної плати для обчислення пенсії, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), позивач вважає, що його коефіцієнт заробітної плати в період з 16.09.2016 по 31.12.2016 становить 2,03819, а з 01.01.2017 - 3,54342. Разом з тим, відповідач для визначення розміру пенсії позивача застосовує коефіцієнт заробітної плати у розмірі 1,65014. Крім цього, страховий стаж позивача, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, оскільки він був зареєстрований як фізична особа - підприємець і не сплачував страхові внески, а тому відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії позивача повинна враховуватись заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Однак відповідач для обчислення пенсії позивача застосовує період з 01.07.2000 по 01.10.2009, хоча в цей період позивач не сплачував страхові внески. Також позивач вважає, що позивачем невірно визначено розмір його додаткової пенсії, яка згідно ст.ст. 51, 71 Закону № 796-ХІІ повинна становити 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач нараховує та виплачує йому додаткову пенсію у розмірі 113,88 грн., що визначений постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011. За таких підстав, з урахуванням заяви від 10.01.2017, позивач просить зобов'язати відповідача провести пільгове нарахування страхового стажу позивача за періоди з 01.01.1985 по 28.09.1987, з 30.09.1987 по 20.01.1988 та з 11.04.1988 по 15.07.1988 та додати до його пенсійного страхового стажу 1 рік 07 місяців 25 днів; зобов'язати відповідача провести перерахунок основного пенсійного забезпечення позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України № 986-ХІІ, призначити пенсію в розмірі 55 відсотків заробітку із збільшенням пенсії на один процент за кожний рік роботи понад 20 років, провести нарахування та виплату недоплачених йому сум і проводити відповідні виплати в майбутньому; зобов'язати відповідача для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за два календарних місяці участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 16.09.2016 по 31.12.2016 застосовувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 2,03819, а з 01.01.2017 - в розмірі 3,54342 без арифметичного округлення сум заробітних плат, провести нарахування і виплату недоплачених сум та проводити виплати в подальшому; зобов'язати відповідача провести перерахунок коефіцієнту заробітної плати (доходу) позивача відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV тільки за період страхового стажу до 30.06.2000 без арифметичного округлення сум заробітних плат; зобов'язати відповідача провести перерахунок додаткового пенсійного забезпечення позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 51,71 Закону України № 796-ХІІ в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, провести нарахування і виплату недоплачених сум та проводити відповідні виплати в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 183-2 КАС України відповідачем подано заперечення проти позову, в якому відповідач зазначає, що відповідно до заяви позивача від 17.08.2016 йому призначено пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV та зараховано до страхового стажу 25 років 1 день. Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.01.1985 по 28.09.1987, з 30.09.1987 по 20.01.1988 та з 11.04.1988 по 15.07.1988, відповідач зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, пільги щодо обчислення стажу надавалися особам, які працювали в районах Крайньої півночі та уклали строкові договори про роботу в цих районах терміном на 3 роки. Оскільки позивачем не надано доказів про укладення строкових договорів за спірний період, відповідач вважає, що відсутні підстави для пільгового обчислення страхового стажу. Також відповідач зазначає, що згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пенсія позивачу призначена на підставі Закону № 1058-IV, а тому вимоги позивача щодо перерахунку пенсії та визначення заробітної плати для її обчислення згідно вимог Закону № 986-ХІІ, задоволенню не підлягають. Також відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IVчастина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.Станом на 01.01.2004 максимальний розмір пенсії складав 168,00 грн., а тому проведення розрахунку пенсії за вказаними вище статями є недоцільним. Щодо визначення розміру додаткової пенсії позивача, відповідач вказує, що відповідно до ст. 51 Закону № 986-ХІІ та постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 розмір додаткової пенсії особам, віднесеним до 3 категорії, визначено в сумі 113,88 грн., а тому позивачу додаткова пенсія сплачується у такому розмірі. Оскільки відповідач діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений Конституцією та законами України, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, суд приходить до такого.

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_2 позивач з 01.09.1974 по 16.11.1990 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР. Відповідно до витягу з особової справи позивача в період з 01.01.1985 по 28.09.1987 він ніс службу у віддаленій місцевості, з 30.09.1987 по 20.01.1988 - на острові Сахалін, з 11.04.1988 по 15.07.1988 - в Амурській області СРСР.

17.08.2016 позивача взято на облік в Могилів-Подільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області, де йому з 17.08.2016 призначена пенсія за віком із зарахуванням для визначення розміру пенсії загального стажу 25 років 1 день, тобто без пільгового обчислення військової служби за час служби в районі Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Статтею 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Частиною першою статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії». Пунктом 55 цього Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби на острові Сахалін та в Амурській області за півтора місяця.

Аналіз наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин та чинного до 01.01.1991 року законодавства свідчить, що особи, які проходили військову службу в районі Крайньої Півночі колишнього СРСР, при обчисленні стажу для призначення пенсії за віком мають право на зарахування строку служби в зазначених регіонах у кратному (пільговому) розмірі.

Така правова позиція висловлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/68524/14 від 02.04.2015, постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 та від 23.06.2015.

За таких підстав суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до його страхового стажу період військової служби з 01.01.1985 по 28.09.1987, з 30.09.1987 по 20.01.1988 та з 11.04.1988 по 15.07.1988 на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги провести перерахунок основного пенсійного забезпечення позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України № 986-ХІІ судом встановлено таке.

З 17.08.2016 позивач перебуває на обліку в Могилів-Подільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до закону № 1058-ІV.

23.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату щомісячної доплати за понаднормативний стаж роботи відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ.

Листом № 2705/06-52/02 від 30.11.2016 відповідач відмовив в задоволенні заяви з посиланням на те, що пенсія позивачу призначена за нормами Закону № 1058-ІV, а тому виплата пенсії йому як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії проводиться відповідно до норм Закону № 1058-ІV і пенсія за віком позивача розрахована за ст.ст. 26-28 цього Закону.

Разом з тим, Законом № 796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим законом, може бути визначена відповідно до раніше чинного законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання сили цим законом, - відповідно до цього закону.

Тобто цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, визначені загальним законом № 1058-IV або спеціальним законом № 796-ХІІ.

Як вбачається із заяви від 23.11.2016, позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом № 796-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж, але не вище від 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85% заробітку.

У зв'язку із цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ.

Аналіз згаданого положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, установленим в абз. 1 цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону № 796-ХІІ, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.06.2008 (справа № 21-1748во07), 07.07.2015 (справа № 21-727а15), 20.09.2016 (справа № 21-1255а16).

За таких підстав суд приходить до висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим і вимога про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до його пенсії за кожний повний рік стажу понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад 20 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ підлягає задоволенню.

Щодо вимоги зобов'язати відповідача провести перерахунок додаткового пенсійного забезпечення позивача відповідно до ст.ст. 51,71 Закону України № 796-ХІІ судом встановлено таке.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (3 категорії).

Стаття 51 Закону № 796-ХІІ в редакції із змінами, внесеними Законом № 107-VI від 28.12.2007, визначає, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими змінено текст ст. 51 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до ст.ст. 151-2, 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, а закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З аналізу вказаних норм вбачається, що текст статі 51 Закону № 796-ХІІ втратив чинність з 22.05.2008 і чинною є попередня редакція даної статті, яка визначає, що особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не визначено іншого порядку призначення додаткової пенсії особам, постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, то додаткова пенсія повинна призначатись їм у розмірі, визначеному ст. 51 Закону № 796-ХІІ в редакції від 09.07.2007, а не постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

За таких підстав суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок додаткового пенсійного забезпечення позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 51,71 Закону України № 796-ХІІ в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, провести нарахування і виплату недоплачених сум є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги зобов'язати відповідача провести перерахунок коефіцієнту заробітної плати (доходу) позивача відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV тільки за період страхового стажу до 30.06.2000 без арифметичного округлення сум заробітних плат судом встановлено таке.

Згідно довідки Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції № 1404 від 02.03.2015 позивач з 2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та сплачував фіксований патент. Також з лютого 2015 по вересень 2016 року позивач був зареєстрований як безробітний в Могилів-Подільському міськрайонному центрі зайнятості, що підтверджується відповідною довідкою.

Згідно ч. 1 , 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Абзац 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV визначає, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата позивачу обчислена відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV за період роботи з 01.01.1984 по 31.12.1988 та з 01.07.2000 по 21.07.2016. При цьому заробітна плата за період з 01.07.2000 обчислена за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Розрахунок відповідачем стажу саме за даними персоніфікованого обліку, у яких зазначені дані щодо сплати страхових внесків, визначені як суми заробітку, що мають враховуватись при призначенні пенсії, так і кількість днів стажу у місяці, що включається при призначені пенсії, повністю узгоджується з приписами частини другої ст. 40 Закону № 1058-IV, якою визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії визначається, виходячи з наявних у пенсійній справі даних про стаж та заробіток. Для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та коефіцієнт заробітку, який обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця. Розрахунок таких коефіцієнтів визначається згідно статті 25 та статті 40 цього Закону, а сам розмір пенсії обчислюється відповідно до статей 27-28 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи, частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Закону № 1058-IV може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом з урахуванням постанови КМУ від 20.11.2003 № 1783.

Посилання позивача на архівну довідку № 51/1/6305 як на підставу перерахунку коефіцієнту його заробітної плати спростовуються тим, що в даній довідці вказаний розмір заробітної плати позивача лише по 31.08.1989. Зроблені від руки розрахунки на зворотному боці довідки не є належним доказом, що підтверджує розмір заробітної плати та не дають права на перерахунок пенсії позивача.

За таких підстав суд приходить до висновку, що вимога позивача провести перерахунок коефіцієнту заробітної плати (доходу) позивача відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV тільки за період страхового стажу до 30.06.2000 без арифметичного округлення сум заробітних плат є недоведеною, а відтак такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача в майбутньому проводити відповідні виплати суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тобто, суд здійснює захист прав, свобод та інтересів громадян, які вже були порушені. Крім того жодних доказів того, що рішеннями, дією чи бездіяльність відповідача право позивача в майбутньому буде порушено, суду не надано. За таких підстав суд відмовляє в задоволенні позову в частині щодо зобов'язання відповідача проводити відповідні виплати позивачу в майбутньому та утриматися від незаконних дій.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Пункт 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі зменшення розміру позовних вимог.

Згідно квитанцій № 4 від 14.12.2016 та № 131 від 30.12.2016 позивач сплатив судовий збір в розмірі 3307, 20 грн. за шість позовних вимог немайнового характеру. Разом з тим, заявою від 10.01.2017 позивач зменшив розмір позовних вимог і заявив лише п'ять вимог немайнового характеру. За таких обставин суд вважає за доцільне повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6 ч. 1, 11, 69-71, 94, 159-163, 183-2 КАС України, ст.ст. 51, 56 ч. 2, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 24 ч. 1, 3, 4, 25, 27, 28 ч. 1 абзац 2, 40, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 4, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 1 ст. 52 Закону СРСР «Про державні пенсії», постановою Ради Міністрів СРСР № 986 від 10.11.1982, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008, ст.ст. 151-2, 152 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період військової служби з 01.01.1985 по 28.09.1987, з 30.09.1987 по 20.01.1988 та з 11.04.1988 по 15.07.1988 з урахуванням пільгового обчислення періоду служби на умовах один місяць служби за півтора місяці.

Зобов'язати Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, починаючи з 17.08.2016, щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище від 75% заробітку.

Зобов'язати Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 17.08.2016 з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір, надмірно сплачений за подання позову до суду в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за реквізитами: банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, номер рахунку 31218206700009, код отримувача 38031302, МФО 802015, згідно квитанції № 4 від 14.12.2016, шляхом безспірного списання коштів управлінням Державної казначейської служби України у Могилів-Подільському районі та м. Могилів-Подільському Вінницької області із державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя: Т.Ю.Лисенко